Рішення № 104278908, 02.05.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/506/22

Провадження № 2/456/586/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

02 травня 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пащук А.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 23.09.2021, зареєстрований у реєстрі за № 29781, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 30140 грн таким, що не підлягає виконанню, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що позивач із додатку «Дія» дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Із отриманих матеріалів виконавчого провадження дізналися, що виконавчий напис № 29781 від 23.09.2021 було вчинено на підставі кредитного договору № AG1269111 від 18.12.2019 (L0330498), укладеним з ТОВ «ФК «Дінеро» у простій письмовій формі. Від відповідача не надходило жодних листів чи вимог, в тому числі щодо стягнення заборгованості в безспірному порядку. Відповідно до виконавчого напису загальна сума стягнення складає 30140,00 грн, з яких: 18622,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10868,00 грн - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками, 650,00 грн плата за вчинення виконавчого напису. Зважаючи на те, що кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, а також беручи до уваги наявний спір щодо вказаної заборгованості, є всі підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» правом подачі відзиву на позов не скористався.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. правом подачі пояснень щодо позову не скористався.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02.02.2022 головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 17/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 23.02.2022. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву, пояснень та доказів у справі /а.с. 33/.

Одночасно з позовом представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пащук А.І. подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу /а.с. 18-27/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області про забезпечення позову від 07.02.2022 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 29781 від 23.09.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. /а.с. 31-32/.

Ухвалою від 23.02.2022 підготовче судове засідання відкладено на 16.03.2022 /а.с. 40/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.03.2022 закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та призначено справу до судового розгляду на 11.04.2022 /а.с. 48/.

Ухвалою від 11.04.2022 судове засідання розглядом відкладено на 02.05.2022 /а.с. 59/.

Розгляд справи по суті відбувся 02.05.2022 без участі сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Пащук А.І., який подав заву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Представник відповідача «Фінансова компанія «Дінеро», будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. у судове засідання не прибув.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

З договору кредитної лінії № AG1269111 від 18.12.2019 вбачається, що такий укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 , визначено розмір платежів з повернення кредиту, строк погашення та сплати процентів за користуванням ним /а.с. 15-16/.

Судом встановлено, що 23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 29781, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованість за кредитним договором № AG1269111 від 18.12.2019, укладеним між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», в сумі 30140,00 грн за період з 09.03.2020 по 06.08.2021, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 18622,00 грн; прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 10868,00 грн; плата за вчинення виконавчого напису - 650,00 грн /а.с. 14/.

Зі місту зазначеного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при його вчиненні керувався ст.87-91Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999№ 1172 (в редакції від 10.12.2014, котра діяла на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»).

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пицем А.А. від 18.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67563149 з виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 29781, в межах якого постановою від 24.11.2021 звернено стягнення на заробітну плату, що ОСОБА_1 отримує в ПТЕП «Автотрансекспедиція» /а.с. 22-28/

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із вчиненням приватним нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором та оспорюванням позивачем таких його дій.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України), Закону України«Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок) та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі - Перелік).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України«Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року в справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України«Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, в абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. № 29781 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості за кредитним договором № AG1269111 від 18.12.2019, укладеним між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», в сумі 30140,00 грн за період з 09.03.2020 по 06.08.2021, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 18622,00 грн; прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 10868,00 грн; плата за вчинення виконавчого напису - 650,00 грн, вчинено на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою КабінетуМіністрів України№ 662від 26листопада 2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першою статті 17 Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України«Про доступдо судовихрішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014«Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині, у тому числі: «п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Оскільки вищезазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 відповідно до п. 4 ст.254 КАС України набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

З матеріалів справи встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 23.09.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та позивачем кредитний договір № AG1269111від 18.12.2019 не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки на момент вчинення виконавчого напису 23.09.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З урахуванням положень статей 15-16, 18 ЦК України, статей 50, 87-88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87-88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31.01.2018 у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч. 4 ст.263ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності вимог щодо стягнення з позивача боргу за кредитним договором, не повідомив останнього про вчинення ним оспорюваного виконавчого напису, відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість перед стягувачем є безспірною.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які спростовують безспірність заборгованості, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, що оскаржується. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. не з`ясував питання щодо безспірності заборгованості з боржником, не переконався щодо належного повідомлення боржника про суму заборгованості, в зв`язку з чим останній був позбавлений об`єктивної можливості висловити свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку він не визнає.

Разом з тим, відповідачем не подано жодного доказу на спростування обставин, які викладені позивачем.

Крім того, станом на дату вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. виконавчого напису від 23.09.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 29781, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості у розмірі 30140,00 гривень законодавча підстава для його вчинення, а саме: пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», втратила чинність, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення вказаного вище виконавчого напису є незаконною.

На підставі вищенаведеного суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, яким надано правову оцінку в ході розгляду справи, а тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити з урахуванням встановлених судом обставин, визнавши таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 29781, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості в сумі 30140,00 гривень.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та сплаченого судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що 31.01.2022 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Артема Пащука» було укладено Договір № 013103/22 про надання правової (правничої) допомоги, згідно з п. 1.1. якого Клієнт, серед іншого, уповноважує, а Адвокат бере на себе зобов`язання протягом терміну дії цього Договору здійснювати захист та представництво законних інтересів Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції на всіх стадіях судового процесу /а.с. 11-13/.

Відповідно до акту виконаних робіт від 29.04.2022 адвокат Пащук А.І. надав позивачу ОСОБА_1 наступну правову допомогу: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (2977,20 грн), подання запитів і скарги, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів (3969,60 грн) /а.с. 71-72/.

За надані адвокатом послуги ОСОБА_1 сплатив 5000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 9267-8331-2251-5228 від 02.05.2022 /а.с. 73/.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача адвокатом Пащуком А.І. надано: квитанцію № 9267-8331-2251-5228 від 02.05.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив 5000 грн на рахунок АБ «Артема Пащука» за надання юридичних послуг на підставі договору № 013103/22 від 31.01.2022, а тому витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є підставними та підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, матеріали справи містять квитанцію № 2062-0472-1782-0070 від 31.01.2022 про сплату судового збору в сумі 992,40 грн та квитанцію № 3305-5223-9547-2109 від 31.01.2021 про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 496,20 грн /а.с. 1, 18/.

Відтак витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та сплачений судовий збір на загальну суму 1488,60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та зареєстрований у реєстрі за № 29781, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 25.07.2002; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро»» (ЄДРПОУ 41350844, місцезнаходження: 03035, місто Київ, вул. Сурикова 3А,) заборгованості в розмірі 30140,00 грн (тридцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1488,60 грн (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім гривень 00 копійок) сплаченого судового збору та 5000,00 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали від 07.02.2022 у даній цивільній справі, у вигляді зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Повний текст рішення складено 02.05.2022.

Головуючий суддя Л. В. Гула