Постанова № 10427565, 21.06.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2342/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.11

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Притула Т.Ю.

за участю представників

позивача: Шибаєв А.М. (довіреність від 28.09.2009 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика виробів автоінтер'єру "Айссманн аутомотіве Україна" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 15067,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 22 червня 2010 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Айссманн аутомотіве Україна", яким просить стягнути адміністративно господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 15067,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просить стягнути адміністративно господарські санкції у сумі 15067,00 грн. з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика виробів автоінтер'єру "Айссманн аутомотіве Україна" (далі відповідач), посилаючись на подані відповідачем докази зміни назви підприємства, Представник позивача в судовому засіданні уточнений позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у сумі 15067,00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист від 28.05.2009 року), яким проти позову заперечив, посилаючись на положення ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно якої виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування здійснюється спільними зусиллями підприємств, державною службою зайнятості, інвалідами та їх громадськими організаціями. На підприємстві створено три робочі місця для працевлаштування інвалідів, про що подавалися звіти форми 3 ПН, однак звернулися тільки два інваліди, які були працевлаштовані.

В судовому засіданні 10.04.2010 року представник відповідача позов не визнав з мотивів, наведених у поданому запереченні, в судове засідання 21.06.2010 року представник відповідача не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи (підтверджується тією обставиною, що представником подано клопотання про відкладення розгляду справи (призначеної на 21.06.2010 року) в звязку з його участю в іншому судовому засіданні, та в задоволенні клопотання відмовлено в звязку з відсутністю доказів (ухвали суду, повістки) наявності іншого судового засідання, призначеного на вказану дату. Отже, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, та відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2008 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік" (форма № 10 -III), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом. Згідно поданого відповідачем звіту, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає 3 особи, фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 15067,90 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 15067,90 грн.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону 875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Довідкою Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23 серпня 2008 року зазначено, що працевлаштуванню інваліда передує виконання відповідачами дій, до яких відносяться: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; включення їх до колективного договору; інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; у межах нормативу створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подання відділенням Фонду відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних

програм реабілітації, забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; запровадження у разі потреби посад інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. Із аналізу нормативно - правових актів щодо повноважень відповідних органів вбачається, що суб'єкти, визначені ст. 18 Закону 875, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо звільнення від сплати адміністративно господарських санкцій з тих підстав, що фондами зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, оскільки нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів саме на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. ст. 18, 20 Закону 875, оскільки вказаними нормами не ставиться відповідний обов'язок відповідача у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обовязок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94,160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика виробів автоінтер'єру "Айссманн аутомотіве Україна" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 15067,90 грн. - задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика виробів автоінтер'єру "Айссманн аутомотіве Україна" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Толстого, 40 код 30326882) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 15067,90 грн. (п'ятнадцять тисяч шістдесят сім гривен девяносто копійок).

3.Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С. І. Рейті