Рішення № 10426605, 14.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.10                                                                                           Справа№ 3/88

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів

До відповідача: Державного комунального підприємства „Стебниктеплокомуненерго”, м. Стебник

Про стягнення 12 488,70 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Свідрик Г.Р. –представник

від відповідача: Дудка М.М. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Відкритим акціонерним товариством „Львівобленерго” до Державного комунального підприємства „Стебниктеплокомуненерго” про стягнення 12 488,70 грн.

          В судовому засіданні 14.06.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.07.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

11.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Львівобленерго” (Постачальник електричної енергії) та Державним комунальним підприємством „Стебниктеплокомуненерго” (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90339, у відповідності до умов якого постачальник продає електроенергію споживачу, а споживач оплачує вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В пункті 2.1. вказаного договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до Додатку № 1 „Обсяги споживання електричної енергії” до вище вказаного Договору, який є невід’ємною частиною договору, обсяг споживання електричної електроенергії Відповідача на січень 2010 р. –140000 кВт/год.

Додатком № 9 до Договору передбачено, що покази засобів обліку знімаються 19 числа кожного місяця та оформляються Актом про обсяги переданою споживачу електроенергії.

За січень 2010 року відповідачем спожито 159915 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 19915 кВт/год., за що йому відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п. 4.2.2 Договору про постачання електричної енергії № 90339 нараховано 12488,70 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 12488,70 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем перевищено договірну величину споживання електроенергії за січень 2010 року на 19915 кВт/год., за що йому відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п. 4.2.2 Договору про постачання електричної енергії № 90339 нараховано 12488,70 грн.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, Державне комунальне підприємство „Стебниктеплокомуненерго” заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії не оплатило, заборгувавши позивачу 12488,70 грн. грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до п.5.5 Договору –звернення Споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії розглядається Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури, а саме: при умові попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії, виконання споживачем своїх обов’язків щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та отримання постачальником заяви споживача не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Заперечення відповідача, що стосуються подання ДКП „Стебниктеплокомуненерго” заяви № 2 про коригування договірної величини споживання електроенергії за січень 2010 року в бік збільшення до 20000 кВт/год. від 11.01.2010 р., не заслуговує на увагу суду, оскільки немає належного підтвердження отримання даної заяви ВАТ „Львівобленерго” не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду, а також факт отримання заперечується представником Позивача, про що свідчить довідка Позивача (в матеріалах справи) про те, що лист ДКП „Стебниктеплокомуненерго” від 11.01.2010 р. № 2 щодо збільшення договірної величини споживання електроенергії на січень 2010 р. не надходив на адресу ВАТ „Львівобленерго” і, відповідно, останнім не розглядався.

Згідно з Додатком № 2 до Договору № 90339 від 11.06.2008 р. „Порядок розрахунків” –розрахунковим періодом вважається період з 20-го числа попереднього місяця до 19-го числа поточного місяця (включно)та прирівнюються до календарного.

Оскільки, відповідачем не подано жодних доказів попередньої оплати за додатково заявлені обсяги та отримання заяви постачальником за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду, що є порушенням «Правил користування електричною енергією», як стверджує позивач, питання коригування не розглядалось ВАТ „Львівобленерго”, а розрахунок за січень 2010 р. здійснено за фактичним споживанням електроенергії.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії було визначено під час підбиття підсумків розрахункового періоду (січень 2010 р.) на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії (як того вимагає п.6.14 ПКЕЕ). Обсяг перевищення договірних величин споживання електроенергії протягом розрахункового періоду оплачується споживачем відповідно до законодавства України і зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії відповідно до п.6.16.ПКЕЕ.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82-85,121 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства „Стебниктеплокомуненерго” (82172, Львівська область, м. Стебник, вул. Мельника, 17, код ЄДРПОУ 22407995) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) –12488,70 грн. –заборгованості, 124,89 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.07.2010 року.

Суддя