Рішення № 10426575, 01.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10                                                                                           Справа№ 9/66

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Дочірнього підприємства «Конріл», м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б (поштова адреса: 79040, місто Львів, вул. Городоцька, 355-4).

Про стягнення 16403,04 грн. - основного боргу, 329,68 грн. - інфляційних втрат, 543,54 грн. - пені, 79,54 грн. –відсотків річних та судові витрати: 173,56 грн. державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Близнюк Т.І. –п/к (довіреність у справі),

Від відповідача: представник не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, з підстав зазначених у ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства «Конріл», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий, про стягнення 16403,04 грн. - основного боргу, 329,68 грн. - інфляційних втрат, 543,54 грн. - пені, 79,54 грн. –відсотків річних, та судові витрати: 173,56 грн. державного мита та 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.05.2009 року, про що позивач був належним чином, під розписку, повідомлений (оригінал повідомлення –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 11.05.2010р. розгляд справи відкладено на 01.07.2010р. та зобов»язако позивача, зокрема, надати суду докази юридичної адреси відповідача, так кореспонденція, якою направляються на юридичну та поштову адреси відповідача повертаються без вручення адресату із зазначенням: «Організація вибула»(докази –у справі).

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити, з підстав зазначених у позовній заяві, та стягнути з відповідача на свою користь16403,04 грн. - основного боргу, 329,68 грн. - інфляційних втрат, 543,54 грн. - пені, 79,54 грн. –відсотків річних, та судові витрати: 173,56 грн. державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач повноважного представника не направив.

01.07.2010р. представник позивача надав суду докази, довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 06.05.2010р. № 21-10/2618 про те, що станом на 15 квітня 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, дата реєстрації - 08.06.2007р., дата реєстраційних дій – 17.07.2008р. за № 14171070001000626, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ –35130711, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, керівник: Козак Олег Михайлович, місце реєстраційних дій: Виконавчий комітет Стрийської міської ради (оригінал довідки –в матеріалах справи).

У разі коли місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу невідоме, господарський суд вправі надсилати документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем знаходження юридичної особи –учасника судового процесу.

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши думку учасника судового процесу, який прибув в дане судове засідання, оглянувши документи, які є у справі, суд приходить до висновку, розглядати справу № 9/66 по суті за відсутності представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач –Дочірнє підприємство «Конріл», юридична адреса: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, код ЄДРПОУ 23703164, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»є юридичною особою, знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, дата реєстрації - 08.06.2007р., дата реєстраційних дій –17.07.2008р. за № 14171070001000626, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ –35130711, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, керівник: Козак Олег Михайлович, місце реєстраційних дій: Виконавчий комітет Стрийської міської ради, що підтверджується матеріалами справи.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що і Позивач і Відповідач є належними учасниками судового процесу, відповідно до статей 1, 18 та 21 ГПК України.

Між Позивачем - Дочірнім підприємством «Конріл», м. Київ, та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий, 02 квітня 2009 року було укладено договір поставки товару № 26 (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія –в матеріалах справи).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами в договорі –постачальником і покупцем –виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу –юридичні особи, що відповідає статті 712 ЦК України.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Постачальником за договором є юридична особа –Позивач, який продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу, згідно умов даного договору.

Характерною ознакою зазначеного договору є те, що момент укладення цього договору і його виконання, не збігаються, що характеризує саме договір поставки, що передбачено даним договором ( п. п. 2.3., 2.8.).

Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару. Мета придбання товару - у власність відповідача ( п. 1.1. договору), яке виникає у відповідача (п. 2.7. договору) в момент передачі товару покупцю, що визначено у п. 2.3. договору.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за участю представників сторін. Поставка оформляється накладними, підписання яких покупцем підтверджує факт отримання товару останнім.

За договором поставки можливий продаж товару в т.ч. окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлений строк), що має місце за вказаним договором.

Договір поставки укладається, як правило, на тривалий строк, що має місце в даному випадку, тобто між позивачем і відповідачем мають місце тривалі відносини й виконання договору частинами.

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором поставки.

Так, відповідно до п. 1.1. договору поставки № 26 позивач (Постачальник) зобов»язується постачати і передати у власність відповідачеві (Покупцю), а покупець зобов»язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цього договору (п. 2 договору), згідно якості (п. 3 договору), у асортименті, що пропонується постачальником (п. 1.1., п. 1.2. договору), найменуванням товару, кількості (п. 2.4. договору) та за ціною ( п. 1.5. договору), зазначеною у накладних (п. 1.3. договору).

Право власності на товар виникає у відповідача (п. 2.7. договору) в момент передачі товару покупцю, що визначено у п. 2.3. договору.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за участю представників сторін. Поставка оформляється накладними, підписання яких покупцем підтверджує факт отримання товару останнім.

Розрахунок здійснюється, як передбачено у п. 2.8. договору, за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання товару за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених цим договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. У випадку несвоєчасного надання постачальником покупцеві документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування, при цьому пеня на покупця не нараховується.

Відповідальність сторін за даним договором визначена у п. 4 договору.

Так, за несвоєчасну оплату товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування (п. 4.1.).

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.

На виконання умов цього договору, позивач (Постачальник) передав відповідачу (Покупцю) товар на суму 16403 грн. 04 коп. за видатковими накладними № 06-0002230 від 06.08.2009р. на суму 3931,02 грн., № 06-0002565 від 10.09.2009р. на суму 5290,62 грн., № 06-0002736 від 24.09.2009р. на суму 1146,96 грн., № 06-0002830 від 01.10.2009р. на суму 777,60 грн., № 06-0002935 від 14.10.2009р. на суму 5256,84 грн., що підтверджується матеріалами даної справи, на підставі підписаних сторонами додатків до цього договору та видаткових накладних, та Актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідач отримував товар на підставі цього договору та зобов»язаний був оплатити за отриманий ним у позивача товар (п. 2.8. договору), за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання товару.

Доказів про те, що позивачем не було своєчасно надано відповідачеві всіх передбачених цим договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається –не надано, в матеріалах справи, зокрема у вищевказаних видаткових накладних, які підписано представником відповідача у день прийняття товару без жодних претензій щодо кількості, якості, асортименту товару, який відповідачеві поставлявся, у зазначений період, позивачем.

Позивач свої зобов»язання за вказаним договором виконав, відповідач, в свою чергу, за поставлений товар, в порушення умов зазначеного договору (п. 2.8.), не розрахувався.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 16403 грн. 04 коп. основного боргу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що видаткові накладні № 06-0002230 від 06.08.2009р. на суму 3931,02 грн., № 06-0002565 від 10.09.2009р. на суму 5290,62 грн., № 06-0002736 від 24.09.2009р. на суму 1146,96 грн., № 06-0002830 від 01.10.2009р. на суму 777,60 грн., № 06-0002935 від 14.10.2009р. на суму 5256,84 грн. є первинними документами, а тому є належними і допустимими доказами в підтвердження спірної заборгованості.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного договору поставки товару № 26 від 02.01.09р., що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 543 грн. 54 коп. (Розрахунок розміру пені – у тексті позовної заяви), яка нарахована відповідно до п. 4.1. договору № 26, від суми боргу 16403,04 грн. за накладною на поставку товару від 14.10.2009р. № 06-0002935, нарахована позивачем за період з 15.12.2009р. по 11.02.2010р., тобто за 59 днів прострочення, при обліковій ставці НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня –10,25%.

З зазначеним розрахунком пені суд погодитися не може, так як розмір пені проведено позивачем від загального розміру боргу 16403,04 грн., яка склався за всіма видатковими накладними за якими відбулася поставка товару: № 06-0002230 від 06.08.2009р. на суму 3931,02 грн., № 06-0002565 від 10.09.2009р. на суму 5290,62 грн., № 06-0002736 від 24.09.2009р. на суму 1146,96 грн., № 06-0002830 від 01.10.2009р. на суму 777,60 грн., № 06-0002935 від 14.10.2009р. на суму 5256,84 грн. (39,31,02 + 5290,62 + 1146,96 + 777,60 + 5260,84), а у позовній заяві (сторінка 2 позовної заяви, рядки 8-17-й зверху) позивачем зазначено: /дослівно/ «Розрахунок пені: Накладна на поставку товару від 14.10.2009 року № 06-0002935. Загальна сума несплаченого товару 16403,04 грн. Останній день оплати 14.12.2009 року. З 15.12.2009р. по 11.12.2010р. прострочення складає 59 днів. Облікова ставка НБУ: - 12.08.09р. по 11.02.10р. –10.25% річних;

(16403,04 грн. х 20,50% : 365 днів х 59 днів = 543,54 грн. Сума пені складає –543,54 грн. ».

В судовому засіданні встановлено, що за видатковою накладною № 06-0002935 від 14.10.2009р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 5256,84 грн., а не на суму 16403,04 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку перерахувати розмір пені за кожною видатковою накладною окремо, виходячи з умов цього договору.

Перерахунок розміру пені проведено відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Як зазначено вище у цьому рішенні, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.

Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Отже, пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

1. За видатковою накладною № 06-0002230 від 06.08.2009р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 3931,02 грн., який відповідач отримав під розписку –06.08.09р. + 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання товару (п. 2.8. договору) = 06.10.2009р., право на нарахування пені за цією накладною виникло у позивача на наступний день після останнього дня строку наданого для оплати, тобто з 07.10.2009р. по 11.02.2010р. ( дата зазначена у позовній заяві) = 128 днів прострочення; ставка НБУ у період за який нараховується пеня за вищевказаною накладною –10,25% (подвійна облікова ставка НБУ = 20,50% : 100% = 0,21),(3931,02*0,21= 825,51)/365 = 2,26 * 128) = 289,28 грн.

2. За видатковою накладною № 06-0002565 від 10.09.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 5290,62 грн., який відповідач отримав 10.09.09р. + 60 днів (п. 2.8. договору) = 10.11.09р., право на нарахування пені у позивача виникло з 11.11.09р. по 11.02.10р. (дата зазначена у позовній заяві) = 93 дні прострочення платежу, ставка НБУ у період за який нараховується пеня –10,25% (подвійна облікова ставка НБУ = 20,50% : 100% = 0,21),(5290,62 *0,21/365*93) = 282,72 грн.

3. За накладною № 06-0002736 від 24.09.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 1146,96 грн., який відповідач отримав 24.09.09р. + 60 днів ( п. 2.8. договору) = 24.11.09р., право на нарахування пені у позивача виникло з 25.11.09р. по 11.02.2010р. = 79 днів прострочення, ставка НБУ у період за який нараховується пеня за вищевказаною накладною –10,25% (подвійна облікова ставка НБУ = 20,50% : 100% = 0,21), ( 1146,96*0,21/365*79) = 52,14 грн.

4. За накладною № 06-0002830 від 01.10.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 777,60 грн., який відповідач отримав 01.10.09р. + 60 днів ( п. 2.8. договору) = 01.12.2009р., право на нарахування пені у позивача виникло з 02.12.09р. по 11.02.2010р. = 72 дні прострочення, ставка НБУ у період за який нараховується пеня –10,25% (подвійна облікова ставка НБУ = 20,50% : 100% = 0,21), (777,60*0,21/365*72) = 32,40 грн.

5. За накладною № 06-0002935 від 14.10.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 5256,84 грн., який відповідач отримав 14.10.09р. + 60 днів (п. 2.8. договору) = 14.12.2009р., право на пеню у позивача виникло з 15.12.09р. по 11.02.09р. = 59 днів прострочення платежу, ставка НБУ у період за який нараховується пеня –10,25% (подвійна облікова ставка НБУ = 20,50% : 100% = 0,21), (5256,64*0,21/365*59) = 178,18 грн.

Загальний сума пені складає 834 грн. 72 коп. (289,28 + 282,72 + 52,14 + 32,40 + 178,18).

Як вбачається із вищенаведеного, перерахований у судовому засіданні розмір пені за вищевказаними видатковими накладними, 834 грн. 72 коп. Позивач в процесі розгляду даної справи, розміру пені в порядку ст. 22 ГПК України, не уточняв та не збільшував, отже до задоволення підлягає пеня, яка нарахована за вищевказаними видатковими накладними в сумі 543 грн., 54 коп., тобто в межах позовних вимог, в т.ч. 178 грн. 18 коп. пені за накладною № 06-0002935 від 14.10.2009р.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 79 грн. 54 коп. та 329 грн. 68 коп. інфляційних втрат, які нараховано позивачем відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що передбачені статтею 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Розрахунок відсотків річних: 16403,04 грн. –розмір основного боргу * 3% = 492,09/365 = 1,35 * 59 днів прострочення платежу = 79 грн. 65 коп.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь 79,54 грн. відсотків річних, в порядку ст. 22 ГПК України, розміру 3% - не уточняв та не збільшував, отже до задоволення підлягає 79,54 грн. відсотків річних, тобто в межах позовних вимог,

При розрахунку інфляційних втрат, у даній справі, використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції: за листопад 2009р. - 101,1%, за грудень 2009р. 100,9% та взято період, який просить позивач у позовній заяві: листопад 2009р. та грудень 2009р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, за накладною № 06-0002736 від 24.09.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 1146,96 грн., який відповідач отримав 24.09.09р. + 60 днів ( п. 2.8. договору) = 24.11.09р.; за накладною № 06-0002830 від 01.10.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 777,60 грн., який відповідач отримав 01.10.09р. + 60 днів ( п. 2.8. договору) = 01.12.09р.; за накладною № 06-0002935 від 14.10.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 5256,84 грн., який відповідач отримав 14.10.09р. + 60 днів ( п. 2.8. договору) = 14.12.09р., отже право на нарахування інфляційних втрат за листопад 2009р. у позивача ще не виникло.

Право на нарахування інфляційних втрат за листопад та грудень 2009р. у позивача виникло за двома видатковими накладними: № 06-0002230 від 06.08.2009р. та № 06-0002565 від 10.09.2009р.

Отже, за видатковою накладною № 06-0002230 від 06.08.2009р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 3931,02 грн., який відповідач отримав –06.08.09р. + 60 (шістдесят) календарних днів (п. 2.8. договору) = 06.10.2009р., за видатковою накладною № 06-0002565 від 10.09.2009р. позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 5290,62 грн., який відповідач отримав 10.09.09р. + 60 днів (п. 2.8. договору) = 10.11.09р., загальний розмір боргу за цими накладними складає 9221,64 грн. ( 3931,02 грн. + 5290,62 грн.).

Розрахунок інфляційних втрат:

- за листопад 2009р.: (9221,64 * 101,1%) /100% = 9323,08 грн. –9221,64 грн. = 101,43 грн.;

- за грудень 2009р.: (9221,64 * 100,9%) / 100% = 9304,63 грн. –9221,64 грн. = 82,99 грн.

Загальна сума інфляційних втрат за вищевказаними двома накладними = 184,42 грн. (101,43 грн. + 82,99 грн.).

За видатковими накладними: № 06-0002736 від 24.09.2009р., № 06-0002830 від 01.10.2009р. та № 06-0002935 від 14.10.2009р. на нарахування інфляційних втрат у позивача виникло лише за грудень 2009р., загальна сума боргу за цими трьома видатковими накладними = 7181,04 грн. (1146,96 + 777,60 + 5256,84) * 100,9% / 100% = 7245,67 грн. –7181,04 грн. = 64,63 грн.

Всього, за вищевказаними п»ятьма накладними розмір інфляційних втрат за листопад 2009р. та грудень 2009р. складає 249,05 грн. ( 184,42 + 64,63), а не 329,68 грн., як просить позивач у позовній заяві.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: 16 403 грн. 04 коп. –основного боргу, 543 грн. 54 коп. –пені, 79 грн. 54 коп. - 3% річних та 249 грн. 05 коп. –інфляційних втрат.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 173,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 172,74 грн. державного мита та 234,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»(82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, код ЄДРПОУ –35130711) на користь стягувача: Дочірнього підприємства «Конріл»(01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, код ЄДРПОУ 23703164) 16 403 грн. 04 коп. –основного боргу, 543 грн. 54 коп. –пені, 79 грн. 54 коп. - 3% річних, 249 грн. 05 коп. –інфляційних втрат, 172 грн. 74 коп. - державного мита та 234 грн. 90 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя