Рішення № 10426546, 15.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10                                                                                           Справа№ 26/100

За позовом ВАТ «Комерційний банк «Актив банк» м. Київ

До відповідача Публічне акціонерне товариство - «Фірма «Нафтогазбуд» м. Львів

Про стягнення заборгованості за кредитним договором

           Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача:           Бобик Ю.В. представник за довіреністю № 128 від 12.07.2010 року

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ВАТ «Комерційний банк «Актив банк» м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» м. Львів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до заяви ( вх. № 12338 від 29.06.2010 року) Позивач повідомив суд, що 31 травня 2010 року зареєстровано нову редакцію Статуту ВАТ «КБ «Актив-банк», з метою дотримання вимог ч. 11 ст. 5, ч.5 розділу ХУП (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про акціонерні товариства»і змінено назву відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив банк».

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк»є правонаступником майна, всіх прав та обов‘язків відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк».

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 15.07.2010 року представник Позивача підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиві на позов не подав, відповідно до поданого клопотання ( вх. № 13321 від 13.07.2010 року ) просить відкласти розгляд справи для надання можливості укласти із Позивачем мирову угоду.

Представник Позивача проти відкладення розгляду справи заперечує. Вважає, що мирова угода може бути затверджена судом на стадії виконання рішення, якщо буде двостороннє волевиявлення учасників спору на урегулювання спору шляхом взаємних поступок.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Відповідно до вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Виходячи з належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно зі ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов‘язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача (відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ( ст.36 ГПК).

Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки за даним спором, позивач та відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб‘єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Кредитного договору № 0505/1 до якого внесені зміни та доповнення відповідно до Договору про внесення змін до кредитного договору від 05.05.09. та Додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 04.11.09р., які сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов‘язків за договором, зазначений договір є цивільним , а кожний суб‘єкт цього договору виступає як рівний один одного.

05 травня 2009 року між ВАТ «Комерційний банк «Актив-банк», правонаступником прав та обов‘язків якого є ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» (Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Фірма «Нафтогазбуд», правонаступником прав та обов‘язків якого є Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд»(Відповідач) було укладено кредитний договір № 0505/1 до якого внесені зміни та доповнення відповідно до Договору про внесення змін до Кредитного договору від 05.05.2009 року та Додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 04.11.2009 року.

На виконання умов п. 1.1 Кредитного договору Позивач відкрив Відповідачу відновлювальну кредитну лінію та надав кредит, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 500000,00 грн. для поповнення обігових коштів, зі сплатою 26% річних, що підтверджується меморіальним ордером № 7139 від 05 травня 2009 року.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору встановлено графік погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Як встановлено в судовому засіданні, Відповідач частково погасив суму боргу –466000,00 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам.

Позивачем доведено, що із 01.01.2010 року Відповідач не здійснює платежів відповідно до графіку в рахунок погашення суми кредитів та нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе договірні зобов‘язання.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відтак, суд вважає, що до стягнення підлягає сума заборгованості по сплаті платежів, яка документально підтверджена матеріалами справи, та не спростована Відповідачем, а саме :

-          сума простроченої заборгованості за кредитами (основною сумою боргу) 334000,00 грн. ;

-          сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитами (основною сумою боргу) з 01.01.2010 року по 12.05.2010 року , що складає 33462,89 грн.;

-          сума простроченої заборгованості за нарахованою комісією за період користування кредитами ( основною сумою боргу) з 01.01.2010 року по 12.05.2010 року включно, та складає 6000,00 грн.

Всього, станом на 13.05.2010 року загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором зі змінами та доповненнями становить 385458,58 грн.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору із змінами та доповненнями, за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплату процентів та комісій Позивач має право стягнути з Відповідача пеню в розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Боржник, який прострочив виконання зобов‘язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘зання.

Позивачем нараховано Відповідачу пеню в сумі :

-          за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитами ( основною сумою боргу) –10822,88 грн.

-          за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами –980,73 грн.

-          за несвоєчасне погашення заборгованості за комісією –192,08 грн.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява ПАТ «Комерцыйний банк «Актив-банк» до ПАТ «Фырма «Нафтогазбуд»підлягає до задоволення – 385458,58 грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 510,526,612,625,629,1048,1050 ЦК України, ст.ст. 193,216,218 ГК України, ст.ст. 12,33,34,49,82-84 ГПК України, суд –

          В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»( м. Львів, вул. Стрийська,114, код ЄДРПОУ 01293961) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»( м. Київ, вул.. Борисоглібська,3, код ЄДРПОУ 26253000) 385458,58 грн. заборгованості, 3854,59 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Довга О .І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.