Рішення № 10426400, 14.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/31714.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" доПриватного підприємства "Сінтек-Про"

пророзірвання договору та стягнення 63 418,25 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Нетронін Р.О.

від відповідача:не з'явився Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Сінтек-Про" (надалі –"Підприємство") про розірвання договору та стягнення 60414,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором поставки №231007 від 23.10.2007р., у зв’язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір, стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 57 533,40 грн. та пеню у розмірі 2 860,90 грн. за прострочення строків поставки товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 14.07.2010 р.

30.06.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 57553,40 грн. та пеню у розмірі 5 864,85 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомлення про вручення поштового відправлення №09757175 від 25.05.2010 р., отримане відповідачем 31.05.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №6072635 від 04.06.2010 р.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007 р. між Товариством (покупець) та Підприємством (продавець) укладено договір поставки №231007 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Договору згідно даної домовленості продавець поставить та передасть у власність покупця товар, вказаний в специфікаціях, а покупець прийме товар та оплатить його вартість на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється партіями. Об'єм, асортимент, вартість та строки поставки кожної партії погоджується сторонами в специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.3 Договору ціна за одиницю товару і ціна всієї партії визначається сторонами в специфікації. Порядок розрахунків встановлюється в специфікації.

Положеннями п.п. 3.2, 3.3 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад продавця в м. Бровари). Строк поставки кожної партії товару визначається в специфікації.

На підставі Договору 18.03.2010 р. сторонами було укладено специфікацію №14 (надалі - "Специфікація"), відповідно до якої відповідач зобов’язався у строк до 29.03.2010 р. виготовити та поставити на умовах EXW позивачу товар на загальну суму 71 522,58 грн.

Пунктом 5 Специфікації погоджено умови оплати товару: 80% - переоплати; 20% - по факту виготовлення товару.

На виконання умов Договору, Специфікації та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000263 від 18.03.2010 р. позивач перерахував на користь відповідача передоплату за товар у розмірі 57553,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8975 від 19.03.2010 р.

Листом №30042010/02 від 30.04.2010 р. відповідач повідомив позивача про затримку в виготовлені та поставці товару згідно Специфікації до 14.05.2010 р.

28.04.2010 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 57 217,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язання по поставці товару згідно Договору та Специфікації.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 5 Специфікації погоджено умови оплати товару: 80% - переоплати; 20% - по факту виготовлення товару.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по Договору та сплата на користь відповідача передоплати у розмірі 57 553,40 грн. підтверджується платіжним дорученням №8975 від 19.03.2010 р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п.п. 2, 3 Специфікації визначено, що відповідач зобов’язаний поставити на умовах EXW позивачу товар до 29.03.2010 р.

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем свого зобов’язання за Договором та Специфікацією, а листом №30042010/02 від 30.04.2010 р. відповідач вказує на невиконання зобов’язання по поставці товару з його вини.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем зобов’язання по поставці товару свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання оплаченого товару).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов’язання по поставці товару, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, внаслідок розірвання Договору відповідач зобов’язаний повернути суму отриманих в якості попередньої оплати коштів на яку не здійснено поставку товару (правова підстава володіння такими коштами відпала внаслідок розірвання Договору).

Як вбачається із підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків від 28.04.2010 р. сума попередньої оплати на яку не здійснено поставку товару становить 57 217,00 грн.

Таким чином, відповідач зобов’язаний сплатити (повернути) на користь відповідача суму передоплати у розмірі 57 217,00 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується перерахування передоплати на користь відповідача у розмірі 57 217,00 грн. (на вказану суму не надано доказів поставки), порушення відповідачем умов Договору, а відповідач не подав доказів на спростування вимог позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства суми передоплати у розмірі 57 217,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення суми передоплати у розмірі 336,40 грн. необхідно відмовити, оскільки з актів звірки взаєморозрахунків від 06.04.2010 р. та від 28.04.2010 р. вбачається, що відповідачем на цю суму здійснено поставку товару.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 5 864,85 грн. за прострочення виконання зобов’язання по поставці товару у період з 30.03.2010 р. по 23.06.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Господарський кодекс України не забороняє сторонам у договорі визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого (не лише грошового) зобов'язання в натурі. Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 02.04.2009 р. у справі №1/211 та від 03.12.2009 р. у справі №8/303.

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку, законом не визначено розмір штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання по поставці товару, а сторони згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України погодили відповідальність відповідача у випадку затримки поставки товару –покупець може стягнути з продавця пеню в розмірі 0,1% від ціни недопоставленого товару за кожний день затримки (п. 6.1 Договору).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності за Договором є, зокрема, несвоєчасна поставка оплаченого товару.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки встановлених п. 2 Специфікації, сума недопоставленого товару склала 71 522,58 грн., а період прострочення з 30.03.2010 р. по 23.06.2010 р.

Отже, з урахуванням встановлену судом суму недопоставленого товару (71 522,58 грн.) та визначений позивачем період прострочення з 30.03.2010 р. по 23.06.2010 р., розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за допущені під час дії Договору порушення строків поставки товару, складає 6 150,94 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, а у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору, стягнення з Підприємства на користь Товариства суми проведеної оплати у розмірі 57 217,00 грн. та пені у розмірі 5 864,85 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення суми проведеної оплати у розмірі 336,40 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" задовольнити частково.

2.Розірвати договір поставки №231007, укладений 23.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" та Приватним підприємством "Сінтек-Про".

3.Стягнути з Приватного підприємства "Сінтек-Про" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 32594680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2; ідентифікаційний код 31595602) суму проведеної оплати у розмірі 57 217,00 грн., пеню у розмірі 5 864,85 грн., державне мито у розмірі 715,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,75 грн. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко