Ухвала суду № 104263899, 22.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2416/17-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів- Шопіної Ю.О., Одуденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку клопотання позивача про забезпечення доказів та допит свідків у справі №757/2416/17-ц за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, за участі третіх осіб Красноармійської місцевої прокуратури, Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Держави України в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

05.02.2019 відповідно до розпорядження № 57 від 05.02.2019 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з відстороненням від посади судді ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.

Ухвалою суду від 07.02.2019 вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. та відновлено провадження у цивільній справі №757/2416/17-ц.

Під час судового засідання представником позивача було поставлено на розгляд клопотання про забезпечення доказів та допиту свідків, які були подані позивачем ще 22.05.2017.

Так, представник вказав, що є необхідність у забезпечені доказів у ряді державних, правоохоронних органів та юридичних осіб, які зазначені в клопотанні, а саме: документів в оригіналах, з метою доведення неправомірності дій та рішень органів державної влади та держави України, що призвело до втрати власності позивача.

Окрім цього, просив задовольнити клопотання подане 22.05.2017 про допит свідків, які можуть повідомити суду інформацію про обставини справи.

Представник позивача підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Представники відповідачів заперечували щодо задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки воно є необґрунтоване, недоведене, та чітко не конкретизоване у відповідності до прохальних вимог позивача. Щодо свідків поклались на розсуд суду.

Дослідивши клопотання, позицію учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

Так, ч. 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.

Так, згідно ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Статтею 117 ЦПК України, визначені вимоги до заяви про забезпечення доказів.

Згідно п. 4,5 ч. 1ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів та перелік документів, що додаються до заяви.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що клопотання про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, оскільки на думку суду, витребовуванні документи позивача, станом на день розгляду не мають відношення до предмету спору. Окрім цього, суд вважає, що позивач ставить перед судовим питання щодо витребування інформації.

Зі змісту клопотання про забезпечення доказів вбачається, що заявником належно не обґрунтовані підстави, які дали б давали можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. (ст. 116 ЦПК).

Окрім цього, суд бере до уваги, що суддею Цокол Л.І. при розгляді справи дане клопотання вже вирішувалось та протокольною ухвалою судом було відмовлено в його задоволенні.

З врахуванням зазначеного, суд звертає увагу, що частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).

Аналогічно ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

За приписами пункту 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

З врахуванням зазначеного, учасники процесу повинні належним чином користуватись своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Також, щодо клопотання про допит свідків, яких просить позивач допитати в судовому засіданні, суд зазначає, що ч.ч.1, 3 ст. 91 ЦПК України передбачено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Як встановлено ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, судом не вбачається необхідність в допиті свідків зазначених в клопотанні позивача, оскільки з клопотання не вбчається, які самі відмості необхідні для вирішення справи дані свідки можуть реально надати. Окрім цього, суд звертає увагу, що ухвалою від 13.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Таким чином, дослідивши зміст поданої заяви, а також враховуючи те, що позивачем пропущено процесуальний строк для подачі заяви про виклик та допит свідків, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про виклик та допит свідків слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1-19, 43, 49, 91,92, 116-118, 261, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів та допит свідків у справі №757/2416/17-ц за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, за участі третіх осіб Красноармійської місцевої прокуратури, Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

На ухвалу суду в частині відмови в забезпеченні доказів може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.Г. Ільєва