Рішення № 10426315, 14.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/46114.07.10 За позовомПублічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

доТовариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Фінансова ініціатива»

простягнення 5396672,56 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Ларьков В.І. (довіреність б/н від 10.11.2009); від відповідача –Бичкова А.О. (довіреність № 08 від 22.04.2010). СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід банк»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Фінансова ініціатива»(далі –Відповідач) заборгованості у сумі 5396672,56 грн., у тому числі: сума основного боргу в розмірі 5 211 900 грн.; сума пені в розмірі 184 772,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов’язань по списанню грошових коштів в розмірі 5211900 грн. за наданим Позивачем Відповідачу платіжним дорученням на підставі Договору № 11 від 11.03.2009 про встановлення кореспондентських відносин, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі –Договір).

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що вимоги Позивача не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що операції по списанню грошових коштів є платними згідно встановлених Банком тарифів. Враховуючи те, що сума платіжного доручення з урахуванням комісійної винагороди Банку перевищувала залишок коштів на рахунку Позивача, платіжне доручення Позивача № МТ202 від 26.05.2009 виконане не було. Проте, на підставі пункту 4.2. Договору Відповідач не несе відповідальності за невиконання Платіжного доручення.

У процесі слухання справи Позивач декілька раз збільшував розмір позовних вимог. Так, заявою про збільшення розміру позовних вимог від 29.11.2009 (зареєстровано в канцелярії Господарського суду міста Києва за вх. № 06-37/48579 від 29.12.2009), Позивач просив збільшити розмір позовних вимог до суми 5 891 517,47 грн., де сума поточної заборгованості (основна сума боргу) складає 5 211 900 грн., сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання платежу складає 679 617,47 грн..

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 11.01.2010 (зареєстровано в канцелярії Господарського суду міста Києва за вх. № 06-37/121 від 01.01.2010), Позивач просив збільшити розмір позовних вимог до суми 5 929 571,48 грн. де сума поточної заборгованості (основна сума боргу) складає 5211 900 грн., сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання платежу складає 717 671,48 грн.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 01.06.2010 (зареєстровано в канцелярії Господарського суду міста Києва за вх. № 06-37/19768 від 02.06.2010), Позивач просив збільшити розмір позовних вимог до суми 6 951 782,16 грн., з якої: сума поточної заборгованості (основна сума боргу) складає 5 211900грн.; сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання платежу складає 521190 грн.; сума інфляційних нарахувань складає 505 554,3 грн.; сума трьох процентів річних складає 158 927,25 грн.; сума штрафних санкцій складає 554 210,61 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 було замінено відповідача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Фінансова ініціатива»його правонаступником –Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива».

Розгляд справи відкладався.

У процесі слухання справи судом оголошувалась перерва, розгляд справи зупинявся.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком «Фінансова ініціатива»було укладено Договір № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»та ВАТ «Родовід банк».

Відповідно до п.1 Договору Банк (Відповідач) відкрив Кореспонденту (Позивач) мультивалютний кореспондентський рахунок типу «Лоро»№ 160090100131 у валютах, що вказані в заяві Кореспондента, за яким Сторони здійснюють міжбанківські перекази з метою проведення безготівкових розрахунків між Сторонами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями сторін.

Міжбанківські перекази здійснюються на підставі міжбанківських розрахункових документів –документів на переказ, сформованих Сторонами на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачене в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Сторони в ході здійснення міжбанківських переказів керуються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ, а також цим договором.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що основним каналом зв'язку для передачі міжбанківських розрахункових документів, виписок за рахунком та повідомлень про зарахування коштів на рахунок Лоро, що передаються Банком Кореспонденту і навпаки є система S.W.I.F.T., додатковим - телекс.

13.03.2009 року відповідно до постанови Правління НБУ № 138 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід банк»введено тимчасову адміністрацію строком на один рік.

26.05.2009 Позивач за допомогою системи S.W.I.F.T., направив Відповідачу для виконання платіжне доручення № МТ202, яким ініціював списання суми коштів в розмірі 5211900 грн. з особового рахунку, для подальшого зарахування їх на рахунок з реквізитами: МФО 321712, ЄДРПОУ 14349442, рахунок: № 15000000000051 ВАТ «Родовід банк».

05.06.2009 Позивач направив Відповідачу вимогу № 70.3-04-7142/12358, відповідно до якої повідомив Відповідача про суму заборгованості в розмірі 5211900,00 грн. та суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в сумі 37697,03 грн.

З відзиву на позовну заяву, судом було встановлено, що Відповідач не виконав договірне зобов’язання перед Позивачем щодо здійснення міжбанківського переказу.

З довідки публічного акціонерного товариства «Родовід банк»№ 83-11-2394/25321 від 24.12.2009 встановлено, що станом на 26.05.2009 залишок коштів на кореспондентському рахунку НОСТРО № 160090100131, відкритому ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»становить 5211900 грн. Станом на 24.12.2009 залишок коштів на вищезазначеному кореспондентському рахунку становить 5211900 грн.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Пунктом 8.4. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до пункту 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Пунктом 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

10.02.2010 Господарським судом міста Києва по справі № 32/756 за наслідками розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про визнання платіжного доручення недійсним в задоволені позову було відмовлено повністю. Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що у платіжному дорученні МТ 202, яким було ініційовано списання з рахунку Позивача суми в розмірі 5211900 грн. для поповнення власного кореспондентського рахунку в Національному банку України, були наявні всі необхідні реквізити для формування Позивачем міжбанківського розрахункового документу та перерахування коштів у відповідності до інструкцій, які містились у зазначеному платіжному дорученні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 у справі № 32/756 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 у справі № 32/756 –без змін.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд, на підставі вищезазначених фактів, дійшов висновку, що платіжне доручення МТ 202, на підставі якого Відповідач мав провести міжбанківський переказ коштів в розмірі 5211900 грн. містило всі необхідні реквізити для виконання Відповідачем договірного зобов’язання.

Відповідно до пункту 22.7. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Судом встановлено, що платіжне доручення МТ 202 про міжбанківський переказ грошових коштів в розмірі 5211900 грн. Відповідачем виконано не було, платіжне доручення МТ 202 Позивачу повернуто не було. Про причини невиконання договірного зобов’язання Відповідач Позивача не повідомив.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, Відповідач визнав факт невиконання платіжного доручення № МТ202 від 26.05.2009, пояснивши цей факт відсутністю на рахунку Позивача з якого мало бути здійснено договірне списання грошових коштів в розмірі 5211900 грн. суми необхідної для оплати послуг Відповідача за переказ грошових коштів в розмірі 1,00 грн., які були затверджені Протоколом № 12 Тарифного комітету ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»від 28.10.2008.

На підставі проаналізованих матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зазначене посилання Відповідача не звільняють останнього від відповідальності за невиконання договірного зобов’язання, яке виникли на підставі Договору № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»та ВАТ «Родовід банк», з огляду на наступне.

Відповідно до затверджених Протоколом № 12 Тарифного комітету ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»від 28.10.2008 тарифів ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»по обслуговуванню банків-кореспондентів та банків-контрагентів, на які посилається Відповідач, переказ коштів у інші банки (міжбанківський платіж) не тарифікується.

З огляду на зазначене, Позиція відповідача є необґрунтованою та недоведеною.

Відповідно до пункту 3.11 Договору Кореспондент (Позивач) має право самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на рахунку Лоро, у всіх випадках, що передбачені чинним законодавством України. Кореспондент має право отримувати інформацію про виконання розрахункових документів, що стосуються його та його клієнтів (пункт 3.12 Договору). Банк зобов'язаний своєчасно та точно виконувати розрахункові документи Кореспондента та повідомлення за умови відповідності їх чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ (пункт 3.13. Договору ).

Платіжне доручення Позивача відповідало вимогам законодавства, сума для його виконання була достатньою для перерахування грошових коштів.

Відповідно до пункту 3.19 Договору операційний час Відповідача становить з 9:00 годин до 17:00 годин за київським часом (у передсвяткові та передвихідні дні з 9:00 годин до 17:00 годин). Платіжні доручення Кореспондента, отримані Банком протягом операційного часу, здійснюються датою валютування в той же операційний день. Платіжні доручення Кореспондента, отримані Банком після операційного часу, здійснюються датою валютування не пізніше наступного операційного дня.

Враховуючи те, що платіжне доручення Позивача про списання грошових коштів в розмірі 5211900 грн. не містить інформації про час його прийняття до виконання Відповідачем, керуючись пунктами 3.11, 312, 313, 3.19 Договору та пунктами 8.1, 8.2, 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»Відповідач мав виконати міжбанківський переказ коштів на підставі платіжного доручення Позивача протягом 26.05.2009 та 27.05.2009.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Тобто, Відповідач є таким, що прострочив викання зобов’язання за договором з 28.05.2009.

Розглядаючи справу на предмет заявлених позовних вимог щодо сплати трьох відсотків річних, інфляційних втрат, пені та штрафних санкцій суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд знаходить обґрунтованими в частині стягнення.

Проте, перевіривши правильність зроблених Позивачем нарахувань, суд дійшов таких висновків.

За розрахунковий період інфляційних втрат Позивачем було обрано період з травня 2009 року по квітень 2010 року.

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць тому умовно слід враховувати, що сума, яка булла внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням зазначеного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок нараховується з наступного місяця.

Враховуючи, що прострочення боржника почалося 28.05.2009, індексація за травень не проводиться. Тому індекс інфляції за обраний Позивачем період (з травня 2009 року по квітень 2010 року) буде складати 1,091, а розмір інфляційних втрат 474282,90 грн.

Період заборгованостіСума боргу, грн.Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу, грн.

28.05.2009 –30.04.20105211900,001,091474282,90 При здійсненні обрахунку трьох відсотків річних та пені, Позивач обрав період розрахунку з 26.05.2009 по 31.05.2010, що не є обґрунтованим, оскільки на підставі вищезазначених норм законодавства та Договору вбачається, що Відповідач вважається таким, що прострочив з 28.05.2009. Таким чином, судом було здійснено перарахунок наданих Позивачем розрахунків виходячи із 369 днів прострочення Відповідача.

При здійсненні розрахунку трьох відсотків річних, суд виходив з наступного:

Період заборгованостіСума боргу, грн.Кількість днів прострочення Розмір відсотків Загальна сума 3-х відсотків річних складає, грн.

28.05.2009 –31.05.201052119003693158070,5 Отже, загальна сума інфляційних збитків Позивача у зв’язку з порушенням строків виконання зобов’язання Відповідачем у обраних періодах нарахування склала 474282,90 гривень, а сума 3-х відсотків річних –158070, 50 гривень.

Розглянувши позовну вимогу про стягнення суми пені за прострочення виконання зобов’язання за Договором, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 32.1. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.3. Договору у разі порушення Банком умов, зазначених у пунктів 3.19 та 3.21 цього Договору, Банк сплачує Кореспонденту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, але не більше 10% суми переказу грошових коштів, при цьому Банк звільняється від такої відповідальності у випадку, якщо невиконання платіжного доручення Кореспондента сталося через вихідні або святкові дні в платіжній системі країни - емітента валюти невиконаного платіжного доручення.

Таким чином, Договором встановлено обмеження щодо розміру пені за прострочення виконання зобов’язання в розмірі не більше 10% від суми переказу грошових коштів, проте не встановлено іншого ніж визначено в частині 6 статті 232 ГК України строків нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов’язання може бути стягнута з Відповідача за період шість місяців з дати прострочення, але не більше 10% від суми переказу грошових коштів.

Наданий Позивачем суду розрахунок не враховує вищезазначені норми законодавства, тому був переглянутий судом.

При здійсненні розрахунку пені, суд виходив з наступного:

Період заборгованостіСума боргу, грн.Кількість днів прострочення Розмір відсотків Загальна сума пені, грн.

28.05.2009 –14.06.20095211900,00181261686,05

15.06.2009 –11.08.20095211900,005811182202,31

12.08.2009 –28.11.20095211900,0029310,25319068,23 Загальна сума нарахованої пені складає 562956,59 грн. Сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача складає 10% суми переказу грошових коштів, тобто не більше 521190 грн.

Таким чином, сума, що підлягає стягнення з Відповідача як пеня за неналежне виконання зобов’язання за Договором складає 521 190 грн.

Розглянувши позовну вимогу про стягнення з Відповідача суми пені в розмірі облікової ставки Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, суд дійшов висновку, що позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на нижчезазначене.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема пункту 4.3 Договору, інший розмір відсотків передбачений даним пунктом Договору.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи із змісту заявлених позовних вимог, судом було покладено на відповідача відповідальність за порушення договірних зобов’язань між сторонами, шляхом стягнення суми пені в розмірі передбаченому Договором, а саме в сумі 521 190,00 грн.

Подвійне притягнення Відповідача до відповідальності з застосуванням до нього фінансових санкцій в розмірі облікової ставки НБУ зазначеної у частині 6 статті 231 ГК України є порушенням норм Конституції України та чинного законодавства України, що є неприпустимим.

У зв’язку з зазначеним, судом відмовлено в задоволені позовної вимоги про стягнення з Відповідача пені на підставі частини 6 статті 231 ГК України (у розмірі облікової ставки НБУ, що зазначена у даній нормі).

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

При цьому, враховуючи, що 1% державного мита від стягнутої судом суми перевищує 25500 грн. (максимальний розмір), то вказана сума державного мита покладається на Відповідача в повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»(03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, ідентифікаційний код 33299878, МФО 380054) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»(04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442, рахунок № 15000000000051 у АТ «Родовід банк») 5 211 900 (п'ять мільйонів двісті одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. боргу, 521 190 (п'ятсот двадцять одну тисячу сто дев'яносто) грн. пені за несвоєчасне виконання платежу, 474282 (чотириста сімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 158070 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімдесят) грн. 50 коп. трьох процентів річних, а також 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 19.07.2010