Рішення № 10426276, 16.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/24616.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Кушкова Н.М. (довіреність від 18.05.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

16.07.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак»(надалі ТОВ «Укр-Пак», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»(надалі ТОВ «Альфа-Трейд», відповідач) 150527 грн. основного боргу, 43953, 30 грн. пені, 46362, 32 грн. індексу інфляції, 9637, 85 грн. 3% річних.

Згідно з наданим на вимоги суду розрахунком суми пені по розміру та строку її нарахування, позивач просив розглянути вимоги про стягнення з відповідача 150527 грн. основного боргу, 17491, 88 грн. пені, 46362, 32 грн. індексу інфляції, 9637, 85 грн. 3% річних.

Вказаний розрахунок судом розцінюються як уточнення позовних вимог, зокрема в частині розміру пені, у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.           

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 31 від 27.03.2007р. не виконані зобов’язання щодо оплати виготовленого та переданого обладнання на умовах додаткової угоди № 2 від 24.12.2007р.. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 30.06.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.06.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2007р. між ТОВ «Укр-Пак»та ТОВ «Альфа-Трейд»укладено договір № 31 за яким виробник зобов’язувався виготовити обладнання вказане у додатку №1 до договору.

Додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторонами погоджено по договору обладнання загальною вартістю 445233, 25 грн. на умовах поставки FCA Інкотермс 2000, м. біла Церква.

02 серпня 2007р. сторони підписали доповнення № 1 до договору, згідно з яким погодили, що ТОВ «Укр-Пак»виготовляє та передає по акту в оперативну оренду обладнання з наступним викупом до 20.01.2008р. (п. 1.1 договору), ціна обладнання встановлена в гривнях і складає 479800 грн. (п. 2.1 договору), оплата проводиться в два етапи: перший орендний платіж складає 133000 грн. (п. 3.1 договору), другий орендний платіж складає 346800 грн. (п. 3.2).

Актом приймання-передачі № 07/08-07 від 07.08.2007р. підтверджено отримання обладнання згідно додатку № 1 до договору в кількості 4 одиниць.

Доповнення № 2 до договору сторонами підписано 24.12.2007р. та у відповідності до п. 1.1 договору в редакції зазначеного доповнення ТОВ «Укр-Пак»виготовляє та передає по акту в оперативну оренду з наступним викупом до 30.03.2008р. обладнання, ціна якого встановлена в гривнях і складає 270527 грн. (п. 2.1 договору).

Платежі згідно доповнення № 2 сторони погодили здійснити в три етапи:

- перший орендний платіж складає 90175 грн. до 30.01.2008р. (п. 3.1);

- другий орендний платіж складає 90175 грн. до 28.02.2008р. (п. 3.2);

- третій (кінцевий) орендний платіж складає 90177 грн. до 30.03.2008р. (п. 3.3).

Зазначене обладнання передано відповідачу за актом № 07/08-07 від 24.12.2007р. в кількості трьох одиниць, як те і визначено у доповненні № 2.

Спір у справі виник через сплату відповідачем не у повному обсязі платежів згідно доповнення № 2, а саме несплаченим є третій платіж по строку 30.03.2008р., та неповно сплачений другий платіж на суму 60350 заборгованості по строку 28.02.2008р..

До справи представлено довідку з банку за вих. № 432/900-08-2 від 01.07.2010р. (відділення «Кредитний центр «Білоцерківський»ВАТ ВТБ Банк») якою підтверджені здійснені відповідачем оплати, в тому числі після підписання доповнення № 2 від 24.12.2007р. на банківський рахунок отримані оплати: 02.04.2008р. –30000 грн., 09.07.2008р. –20000 грн., 31.07.2008р. –20000 грн., 11.08.2008р. –30000 грн., 12.09.2008р. –20000 грн., що свідчить про наявну заборгованість згідно доповнення № 2 від 24.12.2007р. в сумі 150527 грн., доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, договору про надання послуг, а також договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу надання послуг регулюються положеннями глави 63 розділу 3 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду, у параграфі 3 глави 54 ЦК України врегульовані відносини з приводу поставки обладнання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов платежів визначених доповненням № 2 від 24.12.2007р. строк оплати суми в розмірі 150527 грн. є таким що настав, кінцевим строком в який мала бути здійснена оплата є 30.03.2008р., як те обумовлено п. 3.3 договору в редакції доповнення № 2.

В силу положень договору (п. 3) замовник здійснює орендну плату в гривнях на розрахунковий період виготовлювача, що з врахуванням представленої довідки з банку за вих. № 432/900-08-2 від 01.07.2010р. (відділення «Кредитний центр «Білоцерківський»ВАТ ВТБ Банк») свідчить про прострочення здійснення платежу в сумі 60350 по строку 28.02.2008р., а також платежу в сумі 90177 грн. по строку 30.03.2008р., які позивачем станом на час вирішення спору не отримані.

Оскільки, відповідачем зобовязання за доповненням № 2 від 24.12.2007р. виконані не у повному обсязі, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 150527 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.2 договору № 31 від 27.03.2007р. при невиконанні строків оплати замовник виплачує виробнику пеню в розмірі 0, 08% від суми договору за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована у відношенні суми заборгованості в розмірі 150527 грн. за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ від 29.12.2007р. № 492 (10%) в періоді нарахування пені з 31.03.2008р. по 29.04.2008р., Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р. (12%) в періоді нарахування пені з 30.04.2008р. по 28.09.2008р. - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та за розрахунком суду складає 17470, 99 грн.. Уточнений розрахунок позивача судом взятий до уваги, однак такий виконаний без врахування кількості днів у 2008р. –366.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за передане обладнання, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 46362, 32 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 9637, 85 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати орендних платежів згідно доповнення № 2 від 24.12.2007р. по договору № 31 від 27.03.2007р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у встановлені строки суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 150527 грн. основного боргу, 17470, 99 грн. пені, 46362, 32 грн. індексу інфляції, 9637, 85 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 2240, 19 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 2451, 42 грн..

В іншій частині сплачене державне мито в сумі 264, 61 грн. не підлягає стягненню з відповідача, а відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд»(юрид. адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15, р/р 26008035640 в ВАТ «Банк «Український капітал»МФО 320371, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32207812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пак»(09117, м. Біла Церква, вул. Гагаріна 37/а, р/р 260093097601 в БФ ВАТ ВТБ-Банк м. Біла Церква, МФО 321325, ідент. код 23581092) 150527 грн. (сто п’ятдесят тисяч п’ятсот двадцять сім гривень) основного боргу, 17470, 99 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят гривень 99 копійок) пені, 46362, 32 грн. (сорок шість тисяч триста шістдесят дві гривні 32 копійки) інфляційних збитків, 9637, 85 грн. (дев’ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 85 копійок) 3% річних, 2451, 42 грн. (дві тисячі чотириста п’ятдесят одну гривню 42 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 19.07.2010