Рішення № 10426157, 15.07.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 р. Справа № 14/74

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТзДВ"Івано-Франківський міськмолокозавод"

вул.Ушинського,2, м.Івано-Франківськ, 76003

до відповідача Управління освіти і науки виконкому Івано-Франківської міської ради

вул. С.Бандери, 10-а, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в розмірі 88 948,71грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шиманська Н.С., (довіреність б/н від 01.06.10)

від відповідача: Яремин І.І.- спеціаліст з юридичних питань, (довіреність № 02-5/214 від 03.02.10)

встановив:

Позивач подав суду заяву (вх. №5916 від 15.07.10) про заміну позивача правонаступником - ТзДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" .

З"ясувавши всі обставини, на яких грунтується подана заява, суд прийшов до висновку про її задоволення з огляду на те, що позивач обгрунтував та додументально підтвердив підстави для здійснення процесуального правонаступництва, як цього вимагають приписи ст.25 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

-укладення між сторонами договорів на постачання продукції, а саме: №1/09, №2/09, 3/09 та №4/09 від 04.01.10 на суму 399 600,00грн.;

-допоставку відповідачу молочної продукції на загальну суму 88 948,71грн.;

-неоплату відповідачем за допоставку продукції, внаслідок чого і виникла заборгованість у розмірі 88 948,71грн.;

-претензію №01/9-137 від 01.06.10 з вимогою до відповідача про сплату заборгованості;

-порушення відповідачем загальних умов виконання зобов’язання (ст.526 Цивільного кодексу України);

-ст.530 Цивільного кодексу України, якою встановлено строк (термін) виконання зобов'язання.

Відповідач позовні вимоги визнає з мотивів викладених у заяві про визнання позову (вх.5719 від 08.07.10).

Між сторонами 04.01.10 укладено договори на постачання продукції, а саме: №1/09, №2/09, 3/09 та №4/09.

Відповідно до п.1.1 договорів, постачальник зобов"язався відпускати продукцію, а покупець - прийняти та оплатити за фактично отриману продукцію на умовах, встановлених цими договорами.

Предметом даних договорів є постачання молока постреризованого 2.5% (п.1.2. договорів).

Згідно п.5.1 договорів, розрахунок за кожну отриману партію товару здійснюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформленої у встановленому чинним законодавством порядку товарно-транспортної накладної шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-ьох банківських днів з дня отримання товару.

Загальна сума зазначених вище договорів складає 399 600,00грн.

Дані договори діяли до 31.01.10.

Проте, позивач допоставив відповідачу продукцію на суму 88 948,71грн. Даний факт підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви та актом звірки взаємних розрахунків від 30.03.10, котрий підписаний сторонами.

Позивач 01.06.10 направив відповідачу претензію №01/9-137 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 88 948,71грн.

Відповідач надав лист-відповідь №02-5/1226 від 10.06.10 про розгляд претензії, в котрому вказує, що заборгованість визнає.

Станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 88 948,71грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Факт такого вчинення правочину, що засвідчує волю сторін, доведено видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків від 30.03.10, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ст.527 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України вказано строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (п.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 88 948,71грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.205,509,526,530 Цивільного кодексу України, ст.ст.25,33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, вул.С.Бандери,10а (р/р 35414012000770 УДК в м.Івано-Франківську, МФО 836014, код 02143465) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод", м.Івано-Франківськ, вул.Ушинського,2 (р/р2600601007273 в АТ "Кредит банк "Україна", МФО 336161, ЗКПО 00445676) 88 948,71грн. (вісімдесят вісім тисяч дев"ятсот сорок вісім гривень 71коп.) заборгованості, 889,49грн. (вісімсот вісімдесят дев"ять гривень 49коп.) держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 19.07.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера Мар"яна Василівна

19.07.10