Рішення № 104258546, 10.05.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7969/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг»

(79007, м. Львів, проспект Свободи, 39, ЄДРПОУ 20772578)

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2

( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12035 гривень 09 копійок за період від 01.01.2013 року по 01.08.2021 року та суму понесених позивачем витрат на оплату судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликаються на те, що квартира АДРЕСА_2 , перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Айсберг», яке було створено відповідно до ухвали Львівської міської ради. Основним завданням діяльності ЛКП визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками та зареєстровані у вищевказаній квартирі, однак вони за період з 01.01.2013 року по 01.08.2021 року не сплачували витрати за утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим, станом на 01.08.2021 року виникла заборгованість у розмірі 12035 гривень 09 копійок.

З огляду на наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2021 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядкуст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не скористалися.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 24 січня 2022 року позовні вимоги заперечила. Крім цього, за клопотанням відповідача розгляд справи був відкладений з метою надання останній можливості подати докази на спростування заявлених позовних вимог. Однак, в подальшому відповідач жодних доказів до суду не подала, в наступні судові засідання не з`являлася.

Крім цього, суд враховує, що за клопотанням відповідача ОСОБА_1 розгляд справи відкладався 3 рази. Відтак, останній було створено належні умови для реалізації процесуальних прав, можливості з`явитися до суду чи подати відзив на позовну заяву або докази у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 223ЦПКУкраїни,суд відкладає розгляд справи в судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав:

1)неявка всудове засіданняучасника справи,щодо якоговідсутні відомостіпро врученняйому повідомленняпро дату,час імісце судовогозасідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідачів є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом встановлено наступне.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої Відділом житлового господарства ЛМКП «Айсберг», яка міститься у матеріалах справи.

Відповідно до положеньЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»,послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відносяться до житлово-комунальних послуг.

Обов`язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, передбаченийст. 68 ЖК України.

Відповідно до ч. 2ст. 382 ЦК України,усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до відомості про нарахування та оплату послуг утримання будинку та прибудинкової території мешканця ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_3 станом на серпень 2021 року, наявна заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 12035 гривень 09 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2021 року Галицьким районним судом м. Львова скасовано судовий наказ від 13 квітня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Айсберг» заборгованості в розмірі 9393 гривні 46 копійок за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2018 по 01.02.2021 року.

Пунктом 1 ч.1ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.1 ч.2ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Балансоутримувачем даного будинку і виконавцем послуг є ЛМКП «Айсберг», який несе витрати з утримання будинку і прибудинкової території, надає послуги його мешканцям, у тому числі і відповідачам, а тому останні повинні сплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки,на якихрозташовані багатоквартирнібудинки,а такожналежні доних будівлі,споруди таприбудинкові територіїдержавної абокомунальної власності,надаються впостійне користуванняпідприємствам,установам іорганізаціям,які здійснюютьуправління цимибудинками. Земельніділянки,на якихрозташовані багатоквартирнібудинки,а такожналежні доних будівлі,споруди таприбудинкова територія,що перебуваютьу спільнійсумісній власностівласників квартирта нежитловихприміщень убудинку,передаються безоплатноу власністьабо впостійне користуванняспіввласникам багатоквартирногобудинку впорядку,встановленому КабінетомМіністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до частини першоїстатті 322 ЦК України,власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК Українипередбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес).

Ураховуючи те, щовідповідачі належним чином та в повному обсязі не виконували своїх обов`язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг утворилась заборгованість у визначеному на підставі відповідного розрахунку позивачем розмірі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідачів перед позивачем за наданіжитлово-комунальні послуги є підставною та обґрунтованою, а обов`язок відповідачів оплачувати дані послуги випливає з вимог Закону.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

Як наведено вище, згідност. 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положеньст.625ЦК України,боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового провадження.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимогч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12035 гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» (79007, м. Львів, проспект Свободи, 39) суму понесених витрат на оплату судового збору у розмірі по 1135 гривень 00 копійок, з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» (79007, м. Львів, проспект Свободи, 39, ЄДРПОУ 20772578).

Відповідачі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 10 травня 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.