Рішення № 104255454, 05.05.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15663/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,

представника позивача - Гайдака О.В.,

представника відповідача - Яровенка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та скасування карки відмови,

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2021 року (згідно з даними поштового конверту) Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000034/2 від 20.08.2021;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00536 від 20.08.2021.

Вказана позовна заява зареєстрована канцелярією суду 24.11.2021 за вх.№74943/21.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на протиправність оскаржуваних рішення та картки відмови, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.

Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15663/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та скасування карки відмови; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 68-74/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500020/2021/207704 від 20.08.2021 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000034/2 від 20.08.2021, а саме - надані до митного контролю та оформлення банківські платіжні документи, що повинні стосуватися товару, Swift від 09.08.2021 та 10.08.2021, не містять посилання на наданий до митного контролю комерційний інвойс, що унеможливлює розглядання вказаних свіфтів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №500020/2021/207704 від 20.08.2021 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Визначена митним органом митна вартість ґрунтується на раніше визначеній вартості відповідно до рівня вартості товару за подібними (аналогічними) поставками (третій метод), за МД від 04.08.2021 №UA500020/2021/205407.

Ухвалою суду від 21.01.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та скасування карки відмови; призначено справу №440/15663/21 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 05.05.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.05.2022 проти задоволення позовних вимог ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

01.06.2021 між ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" (покупець) та "TAVEJHO COMERCIO LMPORTADOR E EXPOR TADOR DE CEREAIS LTDA" Brazil (продавець) укладений контракт №FTR02399/21 щодо поставки продуктів харчування на умовах CРТ Kiev (Інкотермс 2010) /а.с. 26-29/.

Позивачем ввезено на митну територію України товар - арахіс, несмажений та не приготовлений іншим способом, лущений, неподрібнений, в поліпропіленових мішках, масою нетто 50 кг, не містить ГМО: - Brazilian Groundnut Kernels Runner 50-60 courn - crop у кількості 50000 кг; - Brazilian Groundnut Kernels Runner 60-70 courn - crop у кількості 25000 кг.

20.08.2021 ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" з метою митного оформлення товарів надано митному органу декларацію №UA500020/2021/207704 з додатками, що учасниками справи не заперечується.

Митну вартість товарів визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 102375,00 дол. США.

За результатами митного оформлення відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00536, якою повідомив ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" про відмову у митному оформленні товарів /а.с. 37-38/, а також прийняв рішення від 20.08.2021 №UA500020/2021/000034/2 про коригування митної вартості товарів /а.с. 35-36/, яким митну вартість товарів скориговано із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Товар, який надійшов на адресу ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №UA500020/2021/207799 від 20.08.2021 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ /а.с. 33-34/.

Водночас, не погодившись із карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00536 та рішенням від 20.08.2021 №UA500020/2021/000034/2 про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенню та картці відмови, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи із системного аналізу наведених положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме, надані до митного контролю та оформлення банківські платіжні документи, що повинні стосуватися товару, Swift від 09.08.2021 та 10.08.2021, не містять посилання на наданий до митного контролю комерційний інвойс, що унеможливлює розглядання вказаних свіфтів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

З цього приводу суд вважає за доцільне зауважити, що у спірному випадку для митного оформлення імпортованого ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" товару митному органу разом з митною декларацією подавалися, зокрема, наступні документи:

1) пакувальний лист (Packing List) №425/21 від 16.06.2021 /а.с. 13-14/;

2) рахунок-фактура (інвойс) №425/21 від 16.06.2021 /а.с. 15-16/;

3) коносамент (Bill of lading) SSZ0929868 від 24.06.2021 /а.с. 17-19/;

4) прейскурант від 16.06.2021 /а.с. 20-21/;

5) сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 00152825 від 17.06.2021 /а.с. 22-23/;

6) платіжне доручення, що підтверджує вартість товару (swift) від 09.08.2021 /а.с. 24/;

7)платіжне доручення, що підтверджує вартість товару (swift) від 10.08.2021 /а.с. 25/;

8) зовнішньо - економічний договір (контракт) №FTR02399/21 від 01.06.2021 року

9) заява декларанта про те, що товари на є ГМО від 16.06.2021 /а.с. 30/;

10) декларація виробника /а.с. 31-32/.

Як слідує зі змісту swift від 09.08.2021 та 10.08.2021, в них маються посилання на зовнішньо - економічний контракт, його номер та дату.

Крім того, у вказаних платіжних дорученнях чітко вказано номер та дату інвойсу INV 425/21 DD 16.06.2021.

Як зазначено у оскаржуваному рішенні митного контролю декларантом було надано саме комерційний інвойс №425/21 від 16.06.2021.

Сума платежів згідно swift від 09.08.2021 та 10.08.2021 повністю співпадає з вартістю товару, зазначеною в інвойсі - 102 375 USD.

Так, платіжним дорученням від 09.08.2021 оплачено 87000,00 USD, а платіжним дорученням від 10.08.2021 - 15375,00 USD.

Таким чином, сума всіх оплат за вказаним контрактом склала 102375 USD, що повністю співпадає із заявленою митною вартістю товару, співпадає з вартістю товару, вказаною в рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) №425/21 від 16.06.2021.

За наведених обставин, надані декларантом разом з митною декларацією документи у повній мірі підтверджують вартість ввезеного товару та сплачену за нього покупцем суму, та як наслідок, числові значення митної вартості товарів, що визначені у МД №UA500020/2021/207704 від 20.08.2021.

Відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущенням, що не підтверджені документально.

До того ж, рішення про коригування митної вартості товарів ухвалене відповідачем у день подання декларантом митної декларації; доказів проведення консультацій з декларантом, як того вимагає частина четверта статті 57 МК України, відповідач не надав.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" в цій частині - задовольнити.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У цій справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00536 від 20.08.2021 також сформовано незаконно, з урахуванням чого її належить скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 6810,00 грн /а.с. 52/.

Інші судові витрати у справі наразі відсутні.

Розподіляючи понесені позивачем судові витрати суд враховує, що подана ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" позовна заява містила дві позовні вимоги, одна з яких є майновою (скасування рішення про коригування митної вартості товарів), а інша - немайновою (скасування картки відмови).

У силу абзацу першого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З огляду на приписи підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становив 2270 гривень.

Отже, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 4540,00 грн (2270,00 грн + 2270,00 грн).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі (...) внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, надмірно сплачений за подання позовної заяви у цій справі судовий збір у розмірі 2270,00 грн належить повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (вул. Овочева, буд. 7-А, м. Полтава, Полтавська область, 36010, ідентифікаційний код 40467576) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078, ідентифікаційний код 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та скасування карки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000034/2 від 20 серпня 2021 року 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00536 від 20 серпня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" судові витрати у розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" з Державного бюджету України надмірно сплачений платіжним дорученням від 04 листопада 2021 року №8938 судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2022 року.

Суддя О.В. Гіглава