Рішення № 104252237, 09.05.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2596/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи; зобов`язання зарахувати до пільгового підземного страхового стажу періоди роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка», з 15.01.2019 по 30.09.2021 на посаді прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даного пільгового підземного страхового стажу з дня призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач дізнався, що відповідачем під час призначення пенсії не вірно розраховано страховий стаж, заробітну плату для призначення пенсії, та не було враховано додаткові роки за роботу на підземних роботах, а саме період роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка», з 15.01.2019 по 30.09.2021 на посаді прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу. Однак, листом ГУ ПФУ у Волинській області від 18.01.2022 №906-17534/Д-02/8-0300/22 повідомлено позивача про відмову в зарахуванні даних періодів роботи до страхового стажу.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що до пільгового стажу позивача не враховано період роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка» в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки та даних про результати атестації робочих місць.

Разом з тим, до пільгового стажу по Списку №1 можливо зарахувати періоди пільгової роботи на підставі уточнюючих довідок та лише за умови підтвердження факту сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Представник відповідача зазначив, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

У даному випадку платником єдиного внеску є ВП Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», тому внесення до індивідуальних відомостей відносно застрахованої особи ОСОБА_1 інформації про нарахування помісячних страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період можливе лише після сплати вказаним платником та фактичного зарахування страхових внесків на рахунки органів доходів і зборів.

Вказав, що з 15.01.2019 по 30.09.2021 за період роботи у ВП Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за даними персоніфікованого обліку у індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 позначка про сплату страхових внесків відсутня. Тому, зазначений період не може бути зарахований до страхового стажу позивача при призначенні пенсії.

Крім того, представник відповідача вважає, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача є не співмірною з наданими адвокатом послугами. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з 23.09.2021.

Позивач дізнався, що відповідачем під час призначення пенсії не вірно розраховано страховий стаж, заробітну плату для призначення пенсії, та не було враховано додаткові роки за роботу на підземних роботах, а саме період роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка», з 15.01.2019 по 30.09.2021 на посаді прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу.

Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 18.01.2022 №906-17534/Д-02/8-0300/22 повідомлено позивача, що при призначенні пенсії до пільгового стажу не враховано період роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка» в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки та даних про результати атестації робочих місць. Згаданий період роботи враховано до страхового стажу для обчислення розміру пенсії на загальних умовах.

Період роботи з 15.01.2019 по 30.09.2021 на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не враховано до страхового стажу у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.23-24).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №637 від 12.08.1993).

Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

За приписами пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 (Офіційний вісник України, 2016 р., №60, ст. 2044), а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, які полягають у тому, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10 й 17.03.2015 у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14.04.2015 у справі №21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.09.1992 (а.с.10-12), у період з 01.03.1999 по 21.06.1999 ОСОБА_1 працював на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка», при цьому атестація його робочого місця не підтверджена записами у трудовій книжці та довідками.

Разом з тим, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, суд у даній справі дійшов висновку про те, що не проведення атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка» та не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності інформації про проведення атестації робочого місця. На думку суду, з наведених вище мотивів відповідач безпідставно не зарахував до спеціального (пільгового) страхового стажу період роботи позивача з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка».

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Як зазначалось вище, період роботи з 15.01.2019 по 30.09.2021 на посаді прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.

З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 вбачається, що у період з 15.01.2019 по 30.09.2021 позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата роботодавцем ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля». Проте, даний період роботи не був взятий відповідачем до загального обрахунку пенсії.

Системний аналіз даних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.01.2019 по 30.09.2021 в ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною другою статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Проте умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Таким чином неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, але задоволення відповідних вимог можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є повноваженнями відповідача, які реалізовуються в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, право на яке має позивач.

У судовому порядку підлягає захисту виключно право позивача порушене незаконною відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у Волинській області в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до пільгового підземного страхового стажу періоди роботи з 01.03.1999 по 21.06.1999 на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка», з 15.01.2019 по 30.09.2021 на посаді прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даного пільгового підземного страхового стажу з дня призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений відповідно до квитанції від 18.02.2022 (а.с.8).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 24.01.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера №10 від 17.02.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.25-26).

Приписами частини першої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга, третя статті 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, за надану правову допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 24.01.2022 розмір витрат позивача на професійну правову допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Свередюк Ю.А. робіт (наданих послуг): написання позовної заяви.

Таким чином, згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги сплачено 5 000,00 грн.

Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає їх розмір обґрунтованим та розумним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлений представником позивача розмір судових витрат є співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) в грошовому еквіваленті 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги та складність справи, суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду роботи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного страхового стажу періоди роботи з 01 березня 1999 року по 21 червня 1999 року на посаді машиніста підземних установок Шахтопрохідницького управління №4 Тресту «Луганськшахтопроходка», з 15 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року на посаді прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даного пільгового підземного страхового стажу з дня призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук