Рішення № 104245478, 12.04.2022, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1360/21

Провадження № 2/604/111/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Сидорак Г.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиськ Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонарного товариства «Кредобанк» (юридична адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 78, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 175344,42 грн та судових витрат, покликаючись на те, що 22 квітня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №CL-185118, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 193340,00 грн зі сплатою процентів, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13% від ціни позову, та фіксовану суму у розмірі 1400 грн, посилаючись на те, що у добровільному порядку погасити борг відповідач відмовляється, чим порушує майнові права позивача. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 22 вересня 2021 року складає 175344,42 грн, з них: 155184,88 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 20159,54 грн сума заборгованості по сплаті процентів. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. У зв`язку із викладеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №CL-185118 від 22 квітня 2019 року в сумі 175344,42 грн, та понесені судові витрати у розмірі 2270 грн.

Ухвалою судді від 21 грудня 2021 року у цій справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін та відповідачу надано строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для подання відзиву на позов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву з проханням справу розглянути у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач відзив на позов не надала, в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про день слухання справи в суді, причини її неявки суду невідомі, а тому відповідно до ст. 281 ЦПК України, слід ухвалити заочне рішення у справі.

Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

22 квітня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №CL-185118, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 193340,00 грн зі сплатою процентів.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п.2.4 Кредитного договору.

Як вбачається з п. 6.1 Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (п. 6.2 Кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 7183 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця впродовж 60 місяців з дати укладення Кредитного договору.

Відповідно до п. 6.9 Кредитного договору Банк у випадках, передбачених п. 3.3 Кредитного договору (порушення Позичальником істотних умов договору, зокрема: невиконання Позичальником зобов`язань, передбачених Кредитним договором) вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника (Досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань №27-29092021-МВП-51 від 29 вересня 2021 року).

Згідно п. 6.10 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9 Кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п. 3.3.2, 3.3.3 Кредитного договору) протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку.

Позивач зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, що стверджується копіями меморіальних ордерів №22635703, №22635681, №22635722, №22635743, №22635764, №22635794 від 22 квітня 2019 року.

У строки, встановлені Кредитним договором, відповідач не виконала кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 22 вересня 2021 року складає 175344,42 грн, з них: 155184,88 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 20159,54 грн сума заборгованості по сплаті процентів. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.

Відповідно до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст.ст. 527, 530ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

29 вересня 2021 року позивач звертався до відповідача з вимогою за вих. №27-29092021-МВП-51 про погашення суми заборгованості, однак жодних дій щодо оплати кредиту ОСОБА_2 не вчиняла.

Так, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором №CL-185118 від 22 квітня 2019 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 175344,42 грн.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 приписи ст.625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Час прострочення - це час з моменту закінчення строку дії Договору по день звернення з позовом до суду.

Статтею 1048ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорюванню чи на захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, зважаючи на те, що відповідач своїм правом надати відзив на позов і спростувати доводи позивача не скористався, суд, виходячи із наданого розрахунку позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №CL-185118 від 22 квітня 2019 року, що станом на 22 вересня 2021 року складає 175344,42 грн, з них: 155184,88 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 20159,54 грн сума заборгованості по сплаті процентів.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід зауважити, що процесуальний алгоритм доведення розміру витрат на професійну правову допомогу передбачає подання стороною судового процесу: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору відповідно до статі 134 ЦПК України; доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів або, за попередньою заявою, протягом 5 днів після ухвалення судового рішення (у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Зокрема, згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас адвокат у цій справі не надав детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, відповідно до статті 141ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2270,00 грн судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 15, 526, 527, 530, 533, 590, 610, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонарного товариства «Кредобанк» (юридична адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 78, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором №CL-185118 від 22 квітня 2019 року, в розмірі 175344 (сто сімдесят п`ять тисяч триста сорок чотири) гривні 42 (сорок дві) копійки, з них: 155184,88 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 20159,54 грн сума заборгованості за сплатою процентів.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень витрат на сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Б. Сидорак