Рішення № 10423029, 28.04.2010, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-529/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Татарінова В.І.,

при секретарі Голуб В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про визнання несправедливими положень договору купівлі-продажу майнових прав, визнання його розірваним та стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фірма «Т.М.М.» - ТОВ про визнання несправедливими положень договору купівлі-продажу майнових прав НОМЕР_2/03-С1/Б8-Л від 27 березня 2008р., в частині надання виключно відповідачу права на дострокове розірвання договору, а також відповідальності відповідача за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором, визнання його розірваним та стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих позивачу відповідачем.

Позивач у позові посилається на те, що між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким відповідач зобовязався добудувати за гроші позивача квартиру в будинку за адресою: АДРЕСА_1, у вказаний в договорі строк. Позивач сплатив на користь відповідача вартість майнових прав в розмірі 1 849 084, 7 грн., що на день укладання договору було еквівалентно 233 073 евро за офіційним курсом НБУ, але відповідач не виконав своїх обовязків і не добудував квартиру в строк, тим самим порушив умови договору та завдав збитків позивачу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в ході розгляду справи надав заперечення, в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та зазначив, що згідно п.4 ст.3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного обєкта (частини обєкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості обєкта (частини обєкта) житлового будівництва. Представник відповідача також зауважив, що відповідно до норм Закону України „Про планування і забудову територій” замовник - це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва. Оскільки позивач не надав доказів наявності у його власності або користуванні земельної ділянки для будівництва, то він не може, на думку представника відповідача, виступати замовником будівництва.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем і відповідачем 27 березня 2008р. укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 42/03-С1/Б8-Л, відповідно до якого відповідач зобов'язався за свій рахунок і з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт по будівництву будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому позивач придбав ізольовану квартиру НОМЕР_2 для задоволення своїх особистих житлових потреб. При цьому відповідач гарантував високу якість всіх робіт, які прямо або опосередковано стосуються будівництва, і повну відповідність вищевказаного будинку стандартам та нормам будівництва в Україні, а позивач, в свою чергу, зобов'язався здійснити передплату за договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ч. 2 ст. 628 ЦК України встановлює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своїм змістом договір, укладений сторонами, є змішаним договором в якому містяться як елементи договору купівлі-продажу, так і елементи договору підряду

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України до правовідносин між позивачем і відповідачем за укладеним ними договором купівлі-продажу майнових прав повинні застосовуватися положення цивільного законодавства про договори купівлі-продажу та про договори підряду.

Крім того, за своїм змістом правовідносини між позивачем і відповідачем за договором купівлі-продажу майнових прав відповідають одночасно відносинам між продавцем і споживачем та між виробником та споживачем, і тому ці правовідносини повинні регулюватися нормами ЦК України і Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 7.3. договору його дострокове розірвання можливе тільки за ініціативою відповідача або за згодою сторін, тобто позивач не має права на дострокове розірвання договору за своєю ініціативою за будь-яких обставин.

Згідно з вимогами ч. 1 і 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавцям або виконавцям заборонено включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, тобто, такі, що суперечать принципу добросовісності і наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов наведено в п. 3 ст. 18 Закону, несправедливими є, зокрема, звільнення або обмеження прав споживача стосовно продавця або виконавця у разі повного або часткового невиконання чи належного виконання продавцем або виконавцем договірних зобовязань, а також умови договору про надання продавцю або виконавцю права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається. Однак п 4. ст. 18 зазначеного Закону встановлено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

За такими обставинами, положення п.7.3 договору про надання виключно відповідачу права дострокового розірвання договору без підписання додаткової угоди є несправедливим, оскільки всупереч принципу добросовісності викликає істотний дисбаланс прав та обовязків на шкоду споживачу, яким є позивач.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За таких обставин, слід визнати за позивачем право на захист способом, який передбачений нормами Закону України «Про захист прав споживачів» шляхом визнання пункту 7.3. договору несправедливим та зміни цього пункту, додавши до нього право позивача на дострокове розірвання договору у випадку невиконання з боку відповідача строку введення будинку в експлуатацію.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу позивача такі положення також підлягають зміні.

Суд дійшов висновку, що п. 6.1. договору слід змінити та доповнити його відповідальністю відповідача за невиконання або неналежне виконання зобовязання по введенню будинку в експлуатацію у вигляді відшкодування майнової шкоди, у тому числі упущеної вигоди, та моральної шкоди в повному обсязі.

Згідно з вимогами п. 3.8. договору купівлі-продажу майнових прав плановим терміном введення будинку в експлуатацію визначався IV квартал 2009р.

Суд погоджується з твердженням позивача, що введення будинку в експлуатацію у плановий строк, зазначений в п.3.8 договору, є обовязком відповідача.

Відповідач не надав до суду доказів належного виконання своїх обо`вязків за договором купівлі-продажу майнових прав.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.18 Закону „Про захист прав споживачів”, нечіткі або двозначні умови договору трактуються на користь споживача.

Таким чином, відповідач не мав права в односторонньому порядку змінювати плановий строк введення будинку в експлуатацію, встановлений п.3.8 договору та повинен був виконати свої зобовязання по введенню будинку в експлуатацію в IV кварталі 2009 р.

Відповідно до вимог п. 4.1. і п. 4.2. договору купівлі-продажу майнових прав позивач сплатив на користь відповідача 1 849 084, 70 грн., що за курсом НБУ, якій діяв на день укладання договору, складало 233 073 евро.

Факт виконання з боку позивача своїх грошових зобов'язань за договором підтверджується довідкою відповідача від 27 травня 2008р.

Позивач зазнав додаткових витрат по будівництву квартири в будинку в розмірі 3 454, 27 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру серія 01АААЖ 901988 від 15 травня 2008р.) та 4 228 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру № 006715 від 6 листопада 2008р.), які були повязані з додатковими роботами в квартирі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати інформацію, чому зупинено будівництво будинку та квартири і яким чином відповідач намагається виконати умови договору в частині здачі будинку в експлуатацію в IV кварталі 2009р., але відповідач ухилявся від надання інформації про дійсний стан виконання будівельних робіт, а також про строки введення будинку в експлуатацію, в той же час надавав позивачу недостовірну інформацію.

З відповідей відповідача вбачається, що квартира на сьогодні не відповідає вимогам договору купівлі-продажу майнових прав, обсяг робіт, які ще необхідно зробити, значний, однак, конкретні строки закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію у відповідях не вказані.

Позивачем також наданий до суду рекламний буклет відповідача, в якому зазначені нові строки введення будинку в експлуатацію - IV квартал 2010 року, замість IV кварталу 2009 року, як зазначено у п.3.8 договору.

Невиконання відповідачем своїх обовязків з будівництва будинку та введення його в експлуатацію також підтверджується наданим позивачем листом ТОВ „Українська інвестиційно-будівельна компанія”, в якому зазначено, що в квартирі повністю відсутні інженерні мережі (електричні, опалення, водопостачання), відсутня частина остіклення квартири, не здійснено шпаклювання стін та стяжка підлоги. В листі також зазначено, що порівняно з попереднім обстеженням квартири, проведеним співробітниками ТОВ „Українська інвестиційно-будівельна компанія” у вересні 2009 року, виконання робіт суттєво не зрушилось.

Аналогічний лист надано позивачем і від ТОВ „Кліматсервіс”, в якому вказується, що в квартирі не здійснена стяжка підлоги та шпаклювання стін, відсутні інженерні мережі, не встановлена частина вікон.

Відповідно до Постанови КМУ №923 „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів”, в експлуатацію приймаються закінчені будівництвом обєкти, на яких повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними стандартами, будівельними нормами і правилами роботи, а також змонтоване та випробуване обладнання.

Таким чином, під час розгляду справи судом та на момент винесення судом рішення, зобов'язання відповідача по введенню будинку в експлуатацію залишилось невиконаним.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не виконав в строк свої зобовязання за договором купівлі-продажу майнових прав та своєчасно не здав в експлуатацію будинок, в якому знаходиться квартира, не добудував саму квартиру, а також не надав доказів відсутності своєї вини в невиконанні зобов'язання за договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Ч. 2 ст. 852 ЦК України вказує, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Посилання відповідача на положення Закону України №800 від 25.12.2008 р. „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” не може бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють правовідносини, які виникли з дня набрання чинності таких актів.

Оскільки договір купівлі-продажу майнових прав був укладений до прийняття та набрання чинності Законом України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, правовідносини, які виникли за договором купівлі-продажу майнових прав не можуть регулюватися Законом, який набрав чинності вже після укладення договору.

Судом також не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на норми Закону України „Про планування і забудову територій”, оскільки зміни до нього в частині визначення поняття замовника будівництва внесені Законом №509 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16.09.2008 року та набрали чинності 15 квітня 2009 року тобто також вже після укладення договору купівлі-продажу майнових прав.

За таких обставин договір купівлі-продажу майнових прав № 42/03-С1/Б8-Л від 27 березня 2008р. підлягає за вимогою позивача розірванню.

Позивач у зв'язку з невиконанням умов договору зазнав реальних збитків від втрачання свого майна у вигляді 233 073 евро, що на день предявлення позову складало за офіційним курсом НБУ (11, 81 грн. за 1 евро) 2 752 592, 13 грн., а також 7 682, 27 грн. витрат на додаткові роботи по будівництву квартири, усього 2 760 274, 4 грн.

Позивач також не отримав доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, у вигляді відсотків за депозитом.

Позивач замість фінансування будівництва квартири міг би укласти депозитний договір з Запорізьким філіалом АБ “Енергобанк” з відсотковою ставкою розміщення валюти евро в розмірі 8% річних, що надало б позивачу можливість отримати додатковий дохід в розмірі 311 960, 44 грн.

Для застосування такого виду відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вини.

Відповідач невиконанням своїх зобовязань за договором завдав збитків позивачу, при цьому не надав суду доказів відсутності своєї вини в порушенні зобовязання.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин, загальний розмір збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, що підлягає задоволенню, складає 3 072 234, 84 грн.

У зв'язку з тривалим порушенням зобов'язань з боку відповідача та наданням позивачу недостовірної інформації про стан робіт по будівництву квартири, позивач зазнав моральних переживань і страждань, побоюючись втратити дуже велику суму грошей, які, як наслідок, призвели до розладу здоров'я та порушення нормальних життєвих зв'язків, активного громадського життя, яке проводив позивач до того, як відповідач перестав виконувати взяті на себе зобовязання.

Тривала нервова напруга, яку зазнав в цей період позивач, призвела до загострення хронічних хвороб позивача, що підтверджується випискою з історії хвороби.

Позивач наполягає, що йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 250 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» п ри задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд, виходячи з обставин справи, вважає, що розмір моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок неправомірних дії відповідача, слід зменшити до 100 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судових витрат за позовами, що повязані з порушенням їх прав, тому на підставі ч.3 ст.88 ЦПК України судовий збір стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 22-23, 526, 611, 849, 852 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 88, 107, 110, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати несправедливими положення п. 7.3. договору купівлі-продажу майнових прав від 27 березня 2008р. № 42/03-С1/Б8-Л та змінити їх, виклавши пункт в наступній редакції:

«7.3. Дострокове розірвання цього Договору можливе в наступних випадках:

- за ініціативою Продавця у випадках, передбачених п.п. 6.2, 6.3. без підписання угоди про розірвання Договору;

- за ініціативою Покупця у випадках невиконання термінів введення будинку в експлуатацію, які вказані в п. 3.8. Договору, без підписання угоди про розірвання Договору;

- за згодою Сторін тільки за умови підписання відповідної угоди.”

Змінити п. 6.1. договору купівлі-продажу майнових прав від 27 березня 2008р. НОМЕР_2/03-С1/Б8-Л , виклавши його в наступній редакції:

“За невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством, а у разі невиконання Продавцем терміну по введенню Будинку в експлуатацію, який передбачений п. 3.8. Договору, Продавець несе відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди, у тому числі і не отриманої вигоди, та моральної шкоди в повному обсязі.”

Визнати договір купівлі-продажу майнових прав від 27 березня 2008р. № 42/03-С1/Б8-Л розірваним.

Стягнути з Фірма Т.М.М.” - ТОВ (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) матеріальні збитки в розмірі 3 072 234, 84 грн., а також моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Стягнути з Фірма “Т.М.М.” - ТОВ на користь держави судовий збір в розмірі 1 700 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: