Рішення № 104201387, 02.05.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/6/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2022 справа № 908/220/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/220/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300, ідентифікаційний код 43501043)

до відповідача державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 41003,81 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція 41003,81 грн., які складаються з 11367,39 грн. 3% річних та 29636,42 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 у справі № 908/1616/21 первісний позов ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод задоволено, стягнуто з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 581106,20 грн. основного боргу та 8716,60 грн. 60 коп. судового збору. Позивач зазначив, що рішення суду відповідач виконав частково, сплативши 30.11.2021 кошти у розмірі 571669,16 грн. Позивач відзначив, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних відносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 6050,19 грн. витрат на професійну правничу допомогу (4000,00 грн. відповідно до п. 6.2 прайс-листа АО ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН (підготовка позовної заяви) та 2050,19 грн. відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН (гонорар у разі задоволення позову).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 справу № 908/220/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/220/22, присвоєно справі номер провадження 18/6/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/220/22 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 21.02.2022, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі повноважному представнику позивача 02.02.2022 та повноважному представнику відповідача 31.01.2022.

Від відповідача 14.02.2022 (в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що строк оплати суми податку на додану вартість в розмірі 111650,68 грн. не настав, оскільки відповідно до умов пункту 3.2 договору частина вартості товару у розмірі суми ПДВ сплачується після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН. Також за доводами відповідача, оскільки основне грошове зобов`язання виконано відповідачем (сплачено вартість поставленого товару), підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відсутні. Відповідач заперечив твердження позивача про те, що з 05.04.2021 за відповідачем рахується загальна заборгованість у розмірі 581106,20 грн., оскільки 05.04.2021 не було днем прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того відповідач відзначив, що несвоєчасна оплата товару за договором здійснена у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору щодо своєчасної поставки товару. ВП ЗАЕС неодноразово повідомляв позивача про необхідність вжиття невідкладних заходів по першочерговому постачанню товару за договором №389(2)20УК/53-121-01-20-09885 від 17.11.2020, оскільки визначені договором ТМЦ були терміново необхідні для виконання ремонтних робіт насосного обладнання ВП «Запорізька АЕС» та проведення модифікації водопідігрівачів в тепловому вузлі санітарно-побутового блоку спецкорпусу №2 (листи №07/26242 від 04.12.2020, №07-105/27076 від 15.12.2020). Проте, позивач здійснив поставку товару з порушенням строку, визначеного сторонами в укладеному договорі (остаточно лише в лютому 2021 року), чим порушив умови договору та норми чинного законодавства щодо необхідності належного виконання господарського зобов`язання. Відповідач зауважив, що відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її у строки, визначені чинним законодавством. Між тим, податкові накладні №68 від 29.12.2020, №1 від 26.01.2021, №5 від 04.02.2021 позивачем не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Державною податковою службою України, як контролюючим органом, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №68 від 29.12.2020 на суму 39838,60 грн., №1 від 26.01.2021 на суму 62377,58 грн., №5 від 04.02.2021 на суму 9434,50 грн. За доводам відповідача, за наявності вище вказаних обставин та недобросовісної поведінки ТОВ «НВП «Покровський арматурний завод», що виявилось у невиконанні зобов`язань за договором щодо обов`язкової реєстрації податкових накладних в ЄРПН, відсутні обґрунтовані підстави для стягнення з відповідача додаткових сум понад встановлену договором вартість поставленого товару. Щодо заявлених позивачем орієнтовних витрат на правничу допомогу адвоката відповідач вказав на відсутність доказів фактичного понесення цих втрат та на їх неспівмірність до предмета спору. Просив в позові відмовити.

Від позивача 18.02.2022 (в межах визначеного судом строку) засобами електронного зв`язку на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив та зазначив, що відповідачем не спростований факт порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару. Господарським судом Запорізької області рішенням від 06.09.2021 у справі №908/1616/21 встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку стосовно погашення заборгованості. Наслідками прострочення боржником грошового зобов`язання є нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, які, у свою чергу, виступають способом захисту майнових прав та інтересів позивача. Позивач звернув увагу, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено у відповідності із приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, з наступного дня після початку прострочення та по день оплати боргу (не включаючи день самої оплати). За доводами позивача, твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, передбачених приписами ст. 625 ЦК України не є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсності. Строк початку перебігу прострочення перевірений судом при розгляді справи № 908/1616/21 та не спростований відповідачем. Щодо твердження відповідача про відсутність вини з його сторони з підстав несвоєчасної поставки товару позивачем позивач зауважив, що відповідно п. 3.2. Договору сторонами встановлено порядок сплати коштів за поставлений товар протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару; оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання із поставки Товару і навіть якщо припустити прострочення поставки, то таке прострочення не могло ніяким чином вплинути на строки оплати товару, у зв`язку із тим, що розрахунок здійснюється із відстроченням 60 календарних днів з моменту поставки всього об`єму такого товару. Також за поясненнями позивача, не відповідає дійсності твердження відповідача стосовно відмови позивача в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При розгляді справи № 908/1616/21 встановлено, що позивачем за поставками обумовленого договором товару подані до податкової служби всі документи, необхідні для реєстрації податкових накладних. Натомість, податкової службою без будь-яких на те законних підставах відмовлено у реєстрації податкових накладних і на сьогоднішній день, ТОВ «НВП «ПАЗ» здійснює всі можливі заходи стосовно реєстрації заблокованих податкових накладних, як через суд, так і через численні скарги до вищестоящих податкових органів. Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що відповідно до укладеного адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» та ТОВ «НВП «ПАЗ» договору про надання правової допомоги та прайс-листа (розміру адвокатського гонорару), адвокатським об`єднанням надані послуги за відповідною вартістю 4000,00 грн. На підтвердження зазначеного надано акт надання правової допомоги від 12.01.2022, детальний опис виконаних робіт від 17.02.2022 та довідку від 17.02.2022 про отримання винагороди в сумі 4000,00 грн. Позивач звернув увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 20.07.2020 у справі № 750/8758/18, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Також позивач відзначив про узгодження у прайс-листі (розміру адвокатського гонорару) порядку оплати гонорару за прийняття рішення на користь клієнта у майновому спорі (п.6.10 прайс-листа) у розмірі 5% від задоволених позовних вимог, що становить 2050,19 грн.

Засобами електронного зв`язку 25.02.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення № 2823/4849 від 24.02.2022, які не містять електронного підпису. У паперовому вигляді ці заперечення до суду не надійшли.

Згідно ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представником).

Отже, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Враховуючи надходження до суду заперечень відповідача засобами електронного зв`язку без електронного цифрового підпису та відсутність в матеріалах справи, станом на час винесення рішення, відповідного заперечення в оригіналі, судом не прийнято даний документ до розгляду, оскільки він оформлений з порушенням Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг", а саме, заперечення не скріплено електронним цифровим підписом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/220/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, а також запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території Запорізької області, рішення прийнято без його проголошення 02.05.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод (Постачальник, позивачем у справі) та державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупцем, відповідачем у справі) 30.10.2020 укладений договір поставки товару № 389(2)20УК (реєстраційний номер ДП Енергоатом 53-121-01-2009885 від 17.11.2020) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар (перелік товару наведений у таблиці).

Строк поставки товару: листопад - грудень 2020 року (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору вартість договору становить 577297,40 грн., крім того ПДВ 115459,48 грн. Загальна сума по договору складає 692756,88 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна (3 примірники); б) сертифікат якості, або паспорт, або гарантійний талон, або інший супровідний документ, що передбачений підприємством-виробником (копія, завірена постачальником); в) рахунок-фактура; г) податкова накладна, оформлена та зареєстрована в ЄДПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 12.1 Договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р70 від 29.12.2020 позивачем відповідачу направлено вантаж на суму 199193,00 грн. без ПДВ. Відповідальна особа відповідача вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на товарно-транспортній накладній № Р70 від 29.12.2020. Також підписано супровідний документ на вантаж - видаткову накладну № 70 від 29.12.2020, згідно з якою відповідачу поставлено товар на суму 199193,00 грн. без ПДВ. За фактом поставленого товару складено рахунок на оплату № 80 від 29.12.2020 на суму 199193,00 грн. без ПДВ.

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р2 від 26.01.2021 відповідачу направлено вантаж на суму 311887,90 грн. без ПДВ, який прийнятий відповідальною особою, про що свідчить особистий підпис на ТТН, а також підписано супровідний документ на вантаж - видаткову накладну № 2 від 26.01.2021. За видатковою накладною № 2 від 26.01.2021 поставлено товар на суму 311887,90 грн. без ПДВ. За фактом поставленого товару складено рахунок на оплату № 2 від 26.01.2021 на суму 311887,90 грн. без ПДВ.

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р3 від 29.01.2021 відповідачу направлено вантаж на суму 22852,80 грн. з ПДВ. Відповідальна особа відповідача вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на ТТН та видатковій накладній № 3 від 29.01.2021. Згідно видаткової накладної № 3 від 29.01.2021 відповідачу поставлено товар на суму 22852,80 грн. з ПДВ. За фактом поставленого товару складено рахунок на оплату № 3 від 29.01.2021 на суму 22852,80 грн. з ПДВ. З урахуванням п. 3.2. договору, у зв`язку з тим, що 15.01.2021 прийнято рішення №9026300975 про реєстрацію податкової накладної № 2 на суму 22852,80 грн. з ПДВ, тому заборгованість за видатковою накладною № 3 від 29.01.2021 зазначена з урахуванням ПДВ.

Згідно інформації товарно-транспортної накладної № Р5 від 04.02.2021 відповідачу направлено вантаж на суму 47172,50 грн. без ПДВ. Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на ТТН, а також підписано супровідний документ на вантаж - видаткову накладну № 5 від 04.02.2021, згідно з якою поставлено товар на суму 47172,50 грн. без ПДВ. За фактом поставленого товару складено рахунок на оплату № 5 від 04.02.2021 на суму 47172,50 грн. без ПДВ.

Отже, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 581106,20 грн. Заперечень щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

У зв`язку з тим, що Покупець не оплатив вартість отриманого товару у визначений Договором строк, ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція заборгованості в сумі 581106,20 грн. за договором № 389(2)20УК/53-121-01-20-09885 від 17.11.2020.

В свою чергу, ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція поданий зустрічний позов до ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод про стягнення пені в сумі 11921,15 грн. за прострочку виконання зобов`язання з поставки товару та штрафу в сумі 3962,49 грн. за прострочку більш 30 днів за договором поставки товару № 389(2)20УК/53-121-01-20-09885 від 17.11.2020.

За результатами розгляду вказаних позовів Господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 06.09.2021 у справі № 908/1616/21, яке в апеляційному порядку не оскаржене і набрало чинності 14.10.2021. Первісний позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод 581106,20 грн. основного боргу та 8716,60 грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція пеню в розмірі 11921,15 грн., штраф в розмірі 3962,49 грн. та 2270,00 грн. судового збору.

У зв`язку з тим, що визначену рішенням суду заборгованість ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція сплачено лише 30.11.2021, позивачем нараховано відповідачу 11367,39 грн. 3% річних та 29636,42 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Обставини виконання сторонами умов договору поставки товару №389(2)20УК від 30.10.2020 (реєстраційний номер ДП Енергоатом 53-121-01-2009885 від 17.11.2020) стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі № 908/697/21.

Рішенням суду, зокрема, встановлено, що Постачальником виконано умови договору щодо поставки товару в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, які досліджені судом. У зв`язку з тим, що 15.01.2021 прийнято рішення № 9026300975 про реєстрацію податкової накладної № 2 на суму 22852,80 грн. з ПДВ, тому заборгованість за видатковою накладною № 3 від 29.01.2021 зазначена з урахуванням ПДВ. Суд не погодився з твердженнями Покупця стосовно того, що Продавцем не надано йому разом з товаром податкові накладні та не направлялися на електрону адресу Покупця, що на його думку є порушенням п. 4.5. договору. Жодного зобов`язання щодо направлення податкової накладної на електрону адресу Покупця пунктом 4.5 договору не передбачено. Що стосується оплати товару в частині ПДВ, то відповідно до п. 3.2 договору оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Моментом поставки товару за договором, яким не передбачено заборони поставки його частинами, є саме дата отримання певної частини товару відповідачем за відповідною видатковою накладною. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін. Таким чином, у відповідності до умов п. 3.2. договору строк для розрахунку за поставлений товар - протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару. Також, умовами договору (п.7.7.) визначено лише можливість Покупця зменшити ціну договору на суму ПДВ, що не виключає його обов`язку сплачувати вартість отриманого товару.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання суд визнав доведеним.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов`язань щодо сплати позивачу 581106,20 грн. заборгованості за отриманий за Договором товар остаточно встановлено рішенням господарського суду від 06.09.2021 у справі № 908/1616/21.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням господарського суду, позивач нарахував та заявив до стягнення 11367,39 грн. 3% річних за період з 06.04.2021 по 29.11.2021 та 29636,42 грн. інфляційних втрат за період з 06.04.2021 по 29.11.2021.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Оскільки заборгованість, остаточно визначену рішенням господарського суду, відповідачем сплачено 30.11.2021, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним. Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період з 06.04.2021 по 29.11.2021, виходячи із простроченої суми заборгованості 581106,20 грн., суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 11367,39 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: з 06.04.2021 по 29.11.2021, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 29636,42 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язку щодо сплати визначеної рішенням господарського суду заборгованості не надав.

Доводи відповідача, що строк оплати суми податку на додану вартість в розмірі 111650,68 грн. не настав, оскільки частина вартості товару у розмірі суми ПДВ сплачується після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН, суд відхиляє як необґрунтовані. В даному випадку нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за визначеною рішенням суду заборгованістю. Крім того, в цю заборгованість входить сума ПДВ лише за видатковою накладною № 3 від 29.01.2021 (15.01.2021 прийнято рішення № 9026300975 про реєстрацію податкової накладної № 2 на суму 22852,80 грн. з ПДВ). Твердження відповідача про те, що підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відсутні з огляду на виконання ним основного грошового зобов`язання суд також визнав безпідставними. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, також не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Сплату заборгованості, визначеної рішенням суду здійснено відповідачем лише 30.11.2021, наслідками прострочення боржником грошового зобов`язання є нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, які, у свою чергу, виступають способом захисту майнових прав та інтересів позивача. Відносно доводів відповідача, що несвоєчасна оплата товару за договором здійснена у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору щодо своєчасної поставки товару суд відзначає, що прострочення позивачем поставки товару було предметом дослідження у справі № 908/1616/21 і за це порушення визначено відповідальність у вигляді пені та штрафу. Крім того, таке прострочення ніяким чином не впливає на строки оплати товару.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6050,19 грн. витрат на професійну правничу допомогу (4000,00 грн. відповідно до п. 6.2 прас-листа АО ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН (підготовка позовної заяви) та 2050,19 грн. відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН (гонорар у разі задоволення позову) суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Правову допомогу позивачу надавав старший партнер адвокатського об`єднання «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» адвокат Кобеляцький Д.М., згідно ордеру на надання правової допомоги серія АЕ № 1116475 від 13.01.2022 та договору № 4/2022 про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладеного з ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2022 адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» (Адвокатське об`єднання) та ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод (Клієнт) укладений договір № 4/2022 про надання правової допомоги. Також Адвокатським об`єднанням та Клієнтом до цього договору укладено Додаток № 1 до договору надання правової допомоги Прайс-лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговування без фіксованого гонорару).

Відповідно до п. 6.2 Прайс-листа підготовка позовної заяви (до 5 годин) - 4000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням та ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод складений акт про надання правової допомоги від 12.01.2022, згідно з яким Клієнту надано правову допомогу підготовка позовної заяви до ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором № 389(2)20УК/53-121-01-2009885 від 17.11.2020 вартістю 4000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано також детальний опис виконаних робіт від 17.02.2022 на суму 4000,00 грн. та довідку про отримання винагороди за надану правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 20.07.2020 у справі № 750/8758/18 адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19.

Пунктом 6.10 Прайс-листа погоджено порядок оплати гонорару за прийняття рішення на користь клієнта у майновому спорі відповідно у розмірі 5% від задоволених позовних вимог, що становить 2050,19 грн.

Заперечення відповідача щодо включення до вартості понесених витрат на правничу допомогу 2050,19 грн. гонорару успіху адвоката суд відхиляє.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, виплата «гонорару успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Стосовно того, що «гонорар успіху» не сплачений на день подачі позову, Верховний Суд дійшов висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Отже, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвокатського об`єднання «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН», а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6050,19 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/220/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Покровський арматурний завод (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300, ідентифікаційний код 43501043) 11367,39 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят сім грн. 39 коп.) 3% річних, 29636,42 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять шість грн. 42 коп.) інфляційних втрат, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору та 6050,19 грн. (шість тисяч п`ятдесят грн. 19 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 06.05.2022.

Суддя В.В. Левкут