Постанова № 10415873, 04.02.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2010 року № 2а-711/09/0970

Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого Гундяка В.Д.

суддів: Остапюка С.В.,

Кафарського В.В.,

при секретарі Лавринович Т.В.,

за участю: представників позивача Футерка В.Л., Новгородського М.М., Гіся М.О.,

представників відповідача Буджака С.М., Григоріва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Промприлад” до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство “Промприлад” звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем згідно оскаржуваних рішень безпідставно донараховано податкове зобов”язання по податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування та застосовано штрафні санкції.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що з актом перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає їх неправомірними та необґрунтованими. В обґрунтування своїх вимог вказали, що відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Тому на переконання позивача висновок відповідача щодо обов”язку платника податків крім даних декларації довести факт надмірної сплати податку до бюджету суперечить як п.п.1.8 ст.1, так і п.п.7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”. Вважають, що чинним законодавством не встановлено залежність відшкодування платнику податку з бюджету сум надміру сплаченого податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентами зазначеного платника. Тому правові підставі притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем сформована правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що доказів сплати контрагентами позивача податку на додану вартість немає, тобто, оскільки не встановлено джерела відшкодування, то у позивача відсутнє право на відшкодування спірної суми податку. При розрахунках між позивачем та ПП “Торо” був проведений вексельний розрахунок, що не є підтвердженням надмірної сплати податку на додану вартість, так як факт погашення векселів при проведенні перевірки не знайшов свого підтвердження.

Викликаний з ініціативи суду та допитаний в судовому засіданні свідок Шевчук суду пояснив, що працює з 1989 року на посаді завідуючого складу у ВАТ “Промприлад”. Всі видаткові накладні ПП «Торо» від отримувача підписані ним особисто. Однак на запитання суду зазначив, що напівфабрикат “Вет-Блу” не надходив на склади підприємства. За отриманням вказаного товару в м.Одесу ні він, ні інші працівники підприємства не відряджались. При цьому він як відповідальна особа жодним іншим чином не міг пересвідчитись щодо наявності придбаного товару, його кількості та якості, видаткові накладні про отримання напівфабрикату підписав по вказівці головного бухгалтера ВАТ “Промприлад”.

Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ “Промприлад” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій з ПП “Торо” за період з 01.12.2004 року по 31.12.2005 року.

За результатами перевірки виявлено порушення вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за N327 від 10.08.2005 та зареєстрований в МЮУ 25.08.2005 за №925/11205 носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання є акт як службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №113/23-1/05782912 від 14.03.2007 року.

На підставі вищевказаного акту ДПІ в м.Івано-Франківську прийняла оскаржувані рішення: №0000182301/0 від 27.03.2007 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування за січень 2005 року на суму 149 966 грн. та №0000192301/0 від 27.03.2007 року , яким донараховано податкове зобов”язання по податку на додану вартість в сумі 832 638 грн., в тому числі 555 092 грн. основного боргу та 45 105 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржувані рішення ДПІ в м.Івано-Франківську оскаржувались позивачем в порядку процедури апеляційного узгодження, однак за наслідками перегляду були залишені без змін.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Проведеною перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді ВАТ “Промприлад” проводило взаєморозрахунки з ПП “Торо” по придбанню напівфабрикату “Вет-Блу” відповідно до укладених між підприємствами договорів. Розрахунки між підприємствами, за напівфабрикат “Вет-Блу”, проводились у безготівковій формі. Частково в рахунок оплати за напівфабрикат ПП “Торо” отримало від “Івано-Франківський завод “Промприлад” за період з 01.12.2004 року по 01.01.2006 року векселі на загальну суму 664 166 грн.

З акту перевірки вбачається, що ПП “Торо” є посередником продукції реалізованої позивачу. Постачальниками вказаних напівфабрикатів за даними ПП “Торо” були: ПП “Буделектроспецмонтаж”, ПП “Технотронікс”, ПП “ВВ Індустрія”, ПП “Укрбонбуд”, ПП “ЛС Південь”.

Підставою для визначення податкових зобов”язань з податку на додану вартість і зменшення суми бюджетного відшкодування було те, що проведеною податковим органом перевіркою не встановлено включення до податкових зобов”язань та сплату підприємствами постачальниками напівфабрикату “Вет-Блу” у звітних періодах відповідних сум податку до бюджету, через що податкові накладні фактично виписувались всупереч вимогам ЗУ “Про податок на додану вартість”.

Із такими висновками перевірки та прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями суд погоджується з огляду на нижченаведені обставини.

З метою підтвердження або спростування фактичної сплати сум податку на додану вартість до державного бюджету України за здійснені операції з напівфабрикатом “Вет-Блу”, встановлення дійсного товарного характеру операцій судом в процесі розгляду даної справи досліджені договори ПП “Торо” із його контрагентами щодо придбання вищевказаного напівфабрикату.

Як вбачається із матеріалів справи між ПП “Торо” та ПП “Буделектроспецмонтаж” 04.04.2005 року укладено договір про поставку напівфабрикату “Вет-Блу”. Надані відповідачем докази по справі свідчать про те, що між даними підприємствами поставки напівфабрикату не відбувалися, господарські відносини носили безтоварний характер з огляду на наступне.

Згідно відповіді ВПМ м.Іллічівська ВПМ ДПА в Одеській області №1559/26 від 25.12.2006 року на запит Івано-Франківського ВПМ УПМ ДПА в Івано-Франківській області №5023 від 15.12.2006 року зустрічну перевірку з ПП “Буделектроспецмонтаж” провести не представилось можливим у зв”язку з тим, що 13.03.2006 року господарським судом Одеської області по справі №24,242-05-11598 затверджено ліквідаційний баланс банкрута та припинено провадження по справі. Як вбачається із наявної в матеріалах справах ухвали вказаного суду провадження про визнання ПП “Буделектроспецмонтаж” банкрутом відкрито 19.12.2005 року, неплатоспроможність перед кредитором ПП “Фартех” становила 8 280 грн. В той час договори між даним підприємством з ПП “Торо” про поставку напівфабрикату “Вет-Блу”, укладені у другому півріччі 2005 року на загальну суму 3 165 789,90 грн. Неспроможність боржника погасити суму боргу перед кредитором та суми операцій з ПП “Торо” є несумісними. З акту ДПІ в м.Іллічівську від 13.02.2006 року вбачається, що за юридичною адресою ПП “Буделектроспецмонтаж” встановити посадових осіб представилось неможливим, за такою адресою проживає особа, яка немає жодного відношення до зазначеного підприємства немає, з посадовими особами підприємства не знайома. За місцем прописки засновника та керівника знаходиться будинок у напівзруйнованому стані. З огляду на вказане при відсутності складських приміщень на зберігання напівфабрикату “Вет-Блу” та інших необхідних умов, суд приходить до переконання, що неможлива його й подальша реалізація ПП “Торо”.

Судом також досліджувались господарські відносини ПП “Торо” з контрагентом ПП “Технотронікс” із поставки напівфабрикату “Вет-Блу”.

Як вбачається з відповіді ВПМ в Приморському р-ні м.Одеси УПМ ДПА в Одеській області №4500/81 від 18.12.2006 року на запит Івано-Франківського ВПМ УПМ ДПА в Івано-Франківській області №4155/26-3 від 16.11.2006р. зустрічну перевірку з ПП “Технотронікс” провести не представилось можливим у зв”язку з тим, що 14.06.2006 року постановою Приморського районного суду міста Одеси по справі № 2а-1164-06 визнано недійсними Свідоцтво про реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності - ПП «Технотронікс» з моменту реєстрації, а саме з 25.11.2004 року визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП “Технотронікс» за №23212989 від 10.12.2004 року з моменту видачі. Тобто договір поставки напівфабрикату “Вет-Блу” між ПП “Торо” та ПП “Технотронікс” за №03-01-01 від 01.01.2005 року укладений в момент недійсності свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість останнього. Згідно встановлених обставин по вказаній справі, засновник та керівник підприємства - ОСОБА_7 зареєстрував та став керівником і власником ПП «Технотронікс» без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності. Підприємство зареєстрував на своє ім”я тільки з метою отримання винагороди від випадкового знайомого.

Щодо господарських відносин ПП “Торо” з ПП “ВВ Індустрія” на поставку напівфабрикату “Вет-Блу” встановлено наступне.

Згідно відповіді ВПМ в Приморському р-ні м. Одеси УПМ ДПА в Одеській області №4500/81 від 18.12.2006 року на запит Івано-Франківського ВПМ УПМ ДПА в Івано-Франківській області № 4155/26-3 від 16.11.2006р. зустрічну перевірку з ПП «ВВ Індустрія» провести не представилось можливим у зв”язку з тим, що за позовом прокуратури Приморського району м. Одеси рішенням № 4/52-05-1716 від 08.04.2005 року господарського суду Одеської області припинено юридичну особу ПП “ВВ Індустрія” (м. Одеса) у зв”язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою м. Одеса вул. Тираспільська,18.

Відносно іншого контрагента ПП “Торо” - ПП «Укрбонбуд», з яким 01.02.2005 року укладено договір на поставку напівфабрикату «Вет-Блу», то слід зазначити.

Згідно відповіді Суворовського ВПМ УПМ ДПА в Одеській області № 1820/8/26/2-8 від 20.12.2006 року на запит Івано-Франківського ВПМ УПМ ДПА в Івано-Франківській області № 4156/26-3 від 16.11.2006р. зустрічну перевірку з ПП «Укрбонбуд» провести не представилось можливим у зв”язку з тим, що за позовом ДПІ в Суворовському районі м.Одеси 22.12.2005 року господарським судом Одеської області порушено справу про банкрутство відсутнього боржника ПП «Укрбонбуд» за юридичною адресою м.Одеса просп.Добровольського, 139. Відповідно до акту ДПІ в Суворовському районі №8139-26-0 від 14.12.2005 року боржник за юридичною адресою не знаходиться. 17.10.2006 року ДПІ в Суворовському районі м.Одеси актом №419-26-02 анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП «Укрбонбуд».

Досліджуючи господарські відносини ПП “Торо” з ПП “ЛС Південь” із поставки напівфабрикату “Вет-Блу” суд встановив наступне.

Згідно відповіді ВПМ в Малинівському р-ні м. Одеси УПМ ДПА в Одеській області №2231/7/26-004 від 26.12.2006 року на запит Івано-Франківського ВПМ УПМ ДПА в Івано-Франківській області № 4153/26-3, №4157/26-3 зустрічну перевірку з ПП «ЛС Південь» провести не представилось можливим у зв”язку з тим що слідчим відділом податкової міліції ДПІ Київського району в м.Одеса розслідується кримінальна справа № №200500009 порушена відносно директора ПП «ЛС Південь» - ОСОБА_8, яка по проханню невстановлених осіб на своє ім"я перереєструвала ПП "ЛС Південь" і передала їм установчі документи, у зв”язку з чим невстановлені особи від її імені здійснювали взаєморозрахунки з різними суб”єктами підприємницької діяльності, чим завищили податковий кредит з ПДВ на загальну суму 919 986 грн.

Наведені обставини дійсно засвідчують, що господарські відносини ПП “Торо ” із контрагентами носили безтоварний характер, тому оскільки походження товару встановити неможливо, відповідно суд приходить до висновку про неможливість реалізації ПП «Торо» напівфабрикату ВАТ «Промприлад».

За таких обставин в господарських відносинах ПП «Торо» та ВАТ «Промприлад» вбачаються ознаки безтоварності.

З метою з”ясування чи мали операції із придбання та реалізації товару реальний характер, як перевозився і зберігався товар, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного, судом в якості письмових доказів досліджені договори ВАТ “Промприлад” із ПП “Торо” на поставку напівфабрикату “Вет-Блу”.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами наявних в матеріалах справи договорів №01/12-03, №01/1202 від 01.12.2004 року, №0104-01, №0104-02, №0104-03 від 01.04.2005 року, №01/07-04 від 01.07.2005 року, №01/08-06 від 01.08.2005 року ПП “Торо” зобов”язувалось передати у власність ВАТ “Промприлад” напівфабрикат “Вет-Блу”, а покупець зобов”язувався його прийняти і оплати. У відповідності до п.3.2 договорів поставка “Вет-Блу” проводиться транспортом продавця чи покупця в адресу складу по згоді сторін. Напівфабрикат, який є предметом поставки, за умовами договорів знаходився на складах ПП “Торо” за адресою: м.Одеса вул.Дальницька, 44. Таким чином напівфабрикат за умовами договору підлягав переміщенню на склад визначений за погодженням сторін.

На виконання умов договорів поставки напівфабрикату ПП “Торо” видавались ВАТ “Промприлад” видаткові та податкові накладні. Момент видачі накладних являвся датою поставки та набуття позивачем права власності на напівфабрикат “Вет-Блу”. Проте як засвідчив в судовому засіданні свідок Шевчук напівфабрикат товариство не отримувало.

Жодних змін та додатків до раніше укладених договорів поставки сторонами не вносилось. Проданий напівфабрикат, по кожній видатковій накладній ВАТ “Промприлад”, згідно листів просив передати на склад ТзОВ “Вітан” за адресою: м.Одеса вул.Дальницька, 44. Як вбачається із матеріалів справи юридичні адреси ПП “Торо” та ТзОВ “Вітан” співпадають.

За таких обставин позивач вимагаючи передачі напівфабрикату на склад ТзОВ “Вітан” зобов”язаний був укласти з останнім договори зберігання. У відповідності до вимог ст.937 ЦК України та враховуючи вимоги ст.208 цього Кодексу між ВАТ “Промприлад” та ТзОВ “Вітан” повинен був бути укладений договір зберігання у письмовій формі. Однак жодних договорів між позивачем та ТзОВ “Вітан” на зберігання напівфабрикату на складах судом не встановлено.

При цьому суд приймає до уваги, що як вбачається з вищенаведеного приймання придбаного товару фактично здійснювалось не позивачем, а ТзОВ «Вітан», що суперечить укладеним договорам ВАТ «Промприлад» та ПП «Торо».

Прослідковуючи подальшу господарську діяльність позивача судом встановлено, що 15.12.2004 року та 30.05.2005 року між ВАТ “Промприлад” та ТзОВ “Вітан” укладено договори комісії по продажу напівфабрикату “Вет-Блу”.

На виконання договорів комісії ТзОВ “Вітан” перераховано кошти від реалізації “Вет-Блу” на розрахунковий рахунок ВАТ “Промприлад” у сумі 3 545 472 грн. і отримано комісійну винагороду 16 082 грн. Згідно банківських виписок Миколаївської філії АКБ “Форум” 31.01.2005 року та 01.02.2005 року ВАТ “Промприлад” перераховано ПП “Торо” 726 000 грн. При цьому уже 02.02.2005 року ТзОВ “Вітан” повернено борг комітенту - ВАТ “Промприлад” в тій же сумі. Аналогічна ситуація спостерігається по усіх наявних банківських виписках, рух коштів проходив за схемою ВАТ “Промприлад” - ПП “Торо” - ТзОВ “Вітан”. Дані обставини підтверджується також платіжними дорученнями. Суд враховує, що нерезидент “WATERVILLE COMERCE” (Великобританія), якому комісіонер експортувався напівфабрикат, знаходиться на віддаленості від ТзОВ “Вітан”, тому його доставка до місця призначення потребувала б значного проміжку часу. Однак операції щодо поставки напівфабрикату та комісії відбувались практично одночасно, причому постачальник та комісіонер знаходилися за однією і тією ж юридичною адресою.

Факт отримання валютних коштів ТзОВ “Вітан” від нерезидента “WATERVILLE COMERCE” (Великобританія) за поставлений товар засвідчено копіями банківських виписок КБ “Морський транспортний банк”. Проте згідно листа Міністерства економіки України №135-27/1670 від 13.12.2005 року компанія “WATERVILLE COMERCE” не проводила жодної діяльності та фінансових операцій не здійснювала. Згідно інформації, яка міститься в даному листі, акціонерний капітал компанії та наявні активи складаються з 2 фунтів стерлінгів. Дана компанія за поясненнями аналітиків вважається “сплячою”, такою що не проводить жодної діяльності з фінансовими операціями протягом фінансового року. Таким чином суд проходить до висновку, що компанія “WATERVILLE COMERCE” не здійснювала та при своїх фінансових можливостях не могла здійснювати операції по закупівлі напівфабрикату “Вет-Блу” на суму виданих банківських виписок КБ “Морський транспортний банк”.

Згідно вимог п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” однією із обов”язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту (бюджетного відшкодування) з ПДВ є фактична сплата цих сум до державного бюджету.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також поняття платника податку, як особи, яка згідно із ЗУ “Про податок на додану вартість”, зобов”язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозв”язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов”язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом ЗУ “Про податок на додану вартість” право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній платі вказаного податку, а не з факту існування зобов”язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене ненадходження податку на додану вартість є наслідком того, що постачальники позивача не сплачували суму податку на додану вартість з проведених ними господарських операцій за податковими накладними, на підставі яких ВАТ “Промприлад” сформував податковий кредит та заявив до відшкодування вказану спірну суму податку. Доказів сплати контрагентами позивача податку на додану вартість немає, тобто джерел відшкодування податку не встановлено, то у ВАТ “Промприлад” відсутнє право на його відшкодування.

Посилання позивача на сплату податку на додану вартість в ціні товару суд до уваги не приймає, оскільки лише при фактичній надмірній платі вказаного податку виникає право на відшкодування податку на додану вартість.

Факт проведення вексельного розрахунку з ПП “Торо” за поставлений напівфабрикат судом не встановлений, та крім того вексельний розрахунок не є підтвердженням надмірної сплати податку на додану вартість.

Посилання позивача на наявність належним чином оформлених вантажно-митних декларацій (далі ВМД) суд до уваги не приймає, так як відповідно до вищевказаних ВМД останні не можуть бути підтвердженням того, що господарські відносини ВАТ “Промприлад” та ПП “Торо” носили товарний характер, а підтверджують тільки факт експорту продукції за межі митної території ТзОВ «Вітан».

За таких обставин суд вважає, що оскаржувані рішення винесені правомірно, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі заяви про її апеляційне оскарження, після чого протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 09.02.2010 року.

Головуючий В.Д. Гундяк

Судді: С.В. Остапюк

В.В. Кафарський