Вирок № 104149833, 03.05.2022, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

ВИРОК

Іменем України

№ 396/805/19

№пр. 1-кп/384/1/2022

03 травня 2022 року смт. Вільшанка

Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Галицького В.В.,

із секретарем судового засідання Лалаян А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Вільшанка Кіровоградської області кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 03.01.2019 року за № 12019120230000010 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мала Тимошівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює головою фермерського господарства «Хлібодар», зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 350 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурорів Білозерцевої Н.С., Чорнобривця Д.В., Нагірної С.С.,

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників-адвокатів БулгаренкаС.В., Клімічева О.О.,

за участю потерпілої ОСОБА_2 , її представника адвоката Ведющенка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 спричинив умисне легке тілесне ушкодження.

Вказане кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

03 січня 2019 року, близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 прийшов до Малотимошівської сільської ради, що розташована по вул. Шевченка, 24, в с. Мала Тимошівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області до кабінету потерпілої ОСОБА_2 , яка на той час працювала землевпорядником, з метою отримання довідки з державної статистичної звітності. Перебуваючи в приміщенні Малотимошівської сільської ради, ОСОБА_1 отримав відповідну довідку від ОСОБА_2 та вийшов з приміщення сільської ради. В подальшому вийшовши із приміщення сільської ради ОСОБА_1 ознайомившись з листом виявив, що зміст та форма листа його не влаштовує. В цей час в обвинуваченого виник намір повернутись до приміщення сільської ради, з метою надання йому довідки, яка б відповідала його інтересам, після чого останній попрямував до приміщення ради. 03 січня 2019 року, о 13 год. 05 хв. ОСОБА_1 зайшов до кабінету потерпілої ОСОБА_2 , яка там знаходилась. ОСОБА_1 почав висловлюватись грубою брутальною лайкою на адресу ОСОБА_2 в ході чого в нього виник раптовий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій. Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, з мотивів давніх неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді отримання потерпілою тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 наніс два удари кулаками рук в область обличчя та грудей ОСОБА_2 .. В результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 були спричиненні тілесні ушкодження у виді садна у ділянці носа, садна у ділянці правої щоки, синця по внутрішній поверхні правого плеча на межі верхньої та середньої третини, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винну в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не визнав. Зазначив що 03.01.2019 року приїхав по довідку в сільську раду зранку в 9 год. бо 10 год.. Сказав, що потрібна довідка, щоб отримати копії договорів оренди землі, для подачі звітності. Розписався у журналі, щоб отримати вказану довідку. Йому сказали, щоб приїхав після обіду, коли довідка буде готова. Повернувся в сільську раду після обіду, забрав у ОСОБА_2 довідку та вийшов на вулицю. Ознайомившись із довідкою, зрозумів, що вона не така як йому потрібна та повернувся до ОСОБА_2 .. Після цього, він помнув довідку та жбурнув нею у ОСОБА_2 .. Потім потерпіла встала з-за столу та почала бити його ногами, він у свою чергу почав захищатись. В цей час до кабінету забігла ОСОБА_3 почала його штовхати, він відійшов у коридор. Після цього, ОСОБА_3 почала бити його стільцем по голові, при цьому попадало і ОСОБА_2 .. Він схопив ОСОБА_2 за ногу та почав відступати до виходу, потім він зайшов за двері і відпустив ногу ОСОБА_2 та пішов. Зазначив що коли прийшов до ОСОБА_2 то видимих тілесних ушкоджень на ній не було. Вказав що перебуває із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у давніх неприязних відносинах. В них дуже часто виникали конфлікти. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свідчили проти нього в суді по обвинуваченню у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, проте апеляційний суд Кіровоградської області його виправдав, встановивши у своєму рішенні, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 давали проти нього завідомо неправдиві свідчення. Стверджує, що тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не наносив, на його думку вона їх отримала від ОСОБА_3 коли та била його стільцем. До поліції з приводу нападу на нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звертався та медичного освідування не проходив, оскільки отримав незначні ушкодження.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні надала покази, що станом на січень 2019 року працювала на посаді землевпорядника Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Під час прийняття її на вказану посаду, вона конкурсу не проходила, а була прийнята згідно поданої нею заяви. 03.01.2019 року до неї на роботу прийшов ОСОБА_1 та почав вимагати довідку для звітності. Вона попросила у нього надати первинну документацію, на що останній відмовив. Вона підготувала довідку за підписом голови сільської ради. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся, був знервований, розписався в журналі за отримання довідки та не читаючи її вийшов. ОСОБА_6 повернувся, запитав у неї що вона йому дала та кинув їй в обличчя довідку. Після чого, почалась словесна перепалка і ОСОБА_1 наніс їй близько двох ударів в обличчя та груди. Вона почала захищатися, в цей час забігла в кабінет голова сільської ради ОСОБА_3 , яка знімала на телефон що відбувається. Потім вони у трьох смикаючи один одного вийшли в коридор, штовхались, ОСОБА_1 схопив її за ногу, в результаті чого вона впала, після цього він покинув приміщення сільської ради. Зазначила що ОСОБА_7 до цього давно знала, вона давала покази в суді проти останнього, за що він їй погрожував.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала покази, що проживає по АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходиться двоповерховий будинок. На першому поверсі розташована Малотимошівська сільська рада, а на другому поверсі знаходиться її квартира. 03.01.2019 року вона чула гуркіт і крик у приміщені сільської ради, визирнувши у вікно, побачила як з приміщення швидко вийшов ОСОБА_1 сів у автомобіль та поїхав. Особу ОСОБА_1 вона знає, оскільки він є жителем села та місцевим фермером. Потім, відразу вона зайшла у сільську раду де побачила заплакану ОСОБА_2 , біля неї знаходилась сільська голова ОСОБА_3 .. Від них їй стало відомо, що відбувався конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в результаті якого, потерпіла отримала ушкодження. Також, їй ОСОБА_3 продемонструвала відеозапис в телефоні, де було зафіксовано якусь штовханину між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

Згідно даних, що містяться у заяві ОСОБА_2 від 03.01.2019 року, в якій остання просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який наніс їй тілесні ушкодження.

Згідно даних, що містяться у довідці від 03.01.2019 року, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_2 дійсно зверталась 03.01.2019 року за медичною допомогою до Новоукраїнської ЦРЛ з попереднім діагнозом: струс головного мозку, садна носа і правої щоки, забої правого плеча та правого колінного с-ва.

Згідно даних, що містяться на лазерному диску DVD-R, 16-x, 4,7 GB, де знаходиться відеозапис тривалістю 11 секунд, на якому зафіксовано як обвинувачений здійснює активні рухи руками в бік потерпілої. Зазначений доказ, а саме вказаний вище відеозапис, при відсутності оригіналу пристрою (мобільного телефону), на який було здійснено запис, судом визнається належним і допустимим доказом, відповідно до рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 квітня 2021 року, справа №288/1418/17.

Згідно даних, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 14.01.2019 року з фототаблицею, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 показала і розповіла як обвинувачений ОСОБА_1 03.01.2019 року в приміщенні сільської ради наносив їй тілесні ушкодження.

Згідно даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 1 від 21.01.2019 року, відповідно до якого встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у виді садна у ділянці носа, садна у ділянці правої щоки, синця по внутрішній поверхні правого плеча на межі верхньої та середньої третини. Тілесні ушкодження утворились внаслідок не менш двох травматичних впливів тупим (ми) предметом (ами), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_3 та визнає їх неналежним доказом, оскільки в судовому засіданні остання давала покази плутано. В судовому засіданні встановлено, що свідок ОСОБА_3 перебуває у тривалих неприязних відносинах із обвинуваченим ОСОБА_1 , а також надавала неправдиві покази відносно останнього під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що встановлено постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 27.04.2018 року по справі №33/781/102/18.

Суд не бере до уваги свідчення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки вказані особи очевидцями подій, які є предметом розгляду даної справи, не були та жодних свідчень, які б стосувались висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, не надали.

Суд критично оцінює та визнає неналежним доказом протокол огляду місця події від 03.01.2019 року з фототаблицею, оскільки як встановлено в судовому засіданні та підтверджується відеозаписом, що міститься на лазерному диску DVD-R, 16-x, 4,7 GB, свідченням обвинуваченого ОСОБА_1 , а також неточними показами потерпілої ОСОБА_2 , фактична обстановка на місці події не відповідає обстановці, зафіксованій у протоколі, а саме на відеозаписі відсутні перекинутий та поламаний письмовий стіл, які натомість зафіксовані в протоколі огляду місця події.

Суд критично оцінює та не бере до уваги дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 від 21.03.2019 року з відеозаписом, відповідно до якого останній вказує, що не нападав на потерпілу ОСОБА_2 , а лише захищався від неї, оскільки зафіксовані під час слідчого експерименту свідчення та демонстрація рухів ОСОБА_1 суперечить встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи та не підтверджується жодними іншими доказами.

Суд не бере до уваги висновок судово-медичної експертизи № 20/1 від 27.03.2019 року, оскільки відповідно до вказаного висновку не встановлено беззаперечно обставини утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_2 ..

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано неправильно та слід їх перекваліфікувати на ч. 1 ст. 125 України з таких підстав.

Частина 1 ст. 296 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Основним безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок. Грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, важливості нормальної діяльності відповідних об`єктів, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо. Обов`язковою складовою даного складу злочину є мотив явна неповага до суспільства, тобто це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій. За ознакою особливої зухвалостіхуліганством можебути визнанотаке грубепорушення громадськогопорядку,яке супроводжувалось,наприклад,насильством іззавданням потерпілійособі побоївабо заподіяннямтілесних ушкоджень,знущанням наднею,знищенням чипошкодженням майна,зривом масовогозаходу,тимчасовим припиненнямнормальної діяльностіустанови,підприємства чиорганізації,руху громадськоготранспорту тощо,або таке,яке особатривалий часуперто неприпиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 на момент скоєння кримінального правопорушення перебували у давніх неприязних стосунках. До вказаної події, між ними часто виникали конфлікти. Під час скоєння кримінального правопорушення обвинувачений відчував гостру неприязнь до потерпілої саме як до особистості, а не як до працівниці сільської ради. Стороною обвинувачення та матеріалами кримінального провадження не доведено грубого порушення громадського порядку обвинуваченим ОСОБА_1 з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_1 в результаті раптово виниклого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, з мотивів давніх неприязних відносин, наніс останній легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з хуліганства на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_1 досудовим розслідуванням інкримінується умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку із її службовою діяльністю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

Дане обвинувачення не знайшло свого ствердження в судовому засіданні.

Частина 2 ст. 350 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов`язок, у зв`язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є правомірна діяльність підприємств, установ, організацій, встановлений порядок виконання громадських обов`язків. Обов`язковим елементом об`єкту вказаного складу злочину є особа потерпілого, а саме службова особа.

Службові особи, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно до розпорядження голови Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 37 від 24.03.2016 року, потерпіла ОСОБА_2 була призначена на посаду спеціаліста-землевпорядника Малотимошівської сільської ради. Підстава видання вказаного розпорядження є заява самої ОСОБА_2 ..

Відповідно до дослідженої в судовому засіданні посадової інструкції спеціаліста-землевпорядника від 29.03.2016 року, з якою ознайомлена ОСОБА_2 , про що свідчить проставлений нею підпис, відсутні організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, які б свідчили що вказана посада відноситься до поняття службової особи в контексті примітки 1 ст. 364 КК України.

Крім того, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, характеризується прямим або непрямим умислом. Умисне нанесення побоїв або заподіяння тілесного ушкодження має бути викликане службовою чи громадською діяльністю потерпілої особи.

В судовому засіданні встановлено, що під час скоєння кримінального правопорушення обвинувачений, через тривалий конфлікт, відчував гостру особисту неприязнь до потерпілої саме як до особистості, а не як до службової особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, а саме обов`язковий елемент об`єкту вказаного складу злочину особа потерпілого, а також відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, а тому в цій частині обвинувачення підлягає виправданню.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він спричинив умисне легке тілесне ушкодження.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України доведена повністю.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 скоїв діяння передбачене ч. 1 ст. 125 КК України яке є кримінальним проступком.

Характеризуючи ОСОБА_1 суд враховує характеристики з місця його проживання видану колишніми сільськими головами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та роботи, видану головою Малопомічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 18.03.2019 року, відповідно до яких він характеризується позитивно.

Суд не враховує характеристику складену депутатом Малотимошівської сільської ради ОСОБА_14 14.02.2018 року, оскільки незрозуміло на чий запит вона видана, не затверджена головою сільської ради, як посадовою особою та є суб`єктивною думкою особи, яка її складала.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 характеризується позитивно, враховуючи досудову доповідь органу пробації, раніше не судимий, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Разом ізтим,відповідно доп.1ч.1ст.49КК України,особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Згідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49цього Кодексу. Таким чином, враховуючи те, що кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено 03.01.2019 року, а вирок оголошено 03.05.2022 року, тобто з моменту скоєння кримінального проступку до моменту винесення вироку пройшло більше ніж три роки, а також відсутність категоричної позиції потерпілої щодо засудження обвинуваченого до реального покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного покарання з вище викладених підстав.

Цивільний позов по справі відсутній.

Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 138/807/19-27 від 27.02.2019 підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Підстави до вжиття заходів забезпечення кримінального провадження відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України та виправдати за недоведеністю, що в його діях є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 350 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 680 гривень.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнити від покарання призначеного цим вироком.

Процесуальні витрати:за проведеннясудової товарознавчоїекспертизи №138/807/19-27від 27.02.2019в сумі286грн.00коп.стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави.

Речові докази: монітор BENQ g 950 та електричний кабель до нього повернути до Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області; оптичний диск DVD-R 16-x 4,7 GB 120 MIN № CMR476-CEMWM03-0004V301 залишити в матеріалах кримінального провадження; медичну карту стаціонарного хворого № 61 на 11 арк. та амбулаторну карту на ім`я ОСОБА_2 на 21 арк. повернути до Новоукраїнської ЦРЛ; лазерний носій інформації (диск DVD-R «Patron» 4,7 Gb) залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Вільшанський районний суд Кіровоградської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя: