Ухвала суду № 10414248, 01.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20887/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 24 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2007 року

у справі №5/1799-28/311-А

за позовом Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»(надалі –ЗАТ ТЕК «Західукртранс»)

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (надалі –ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №000264/16-0 від 19 травня 2006 року та №0000531502/0 від 26.06.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ним правомірно на підставі ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у рядку ІІІ Розрахунку суми бюджетного відшкодування до податкових декларацій з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за березень 2006 року та травень 2006 року враховано суми податкового кредиту попереднього звітного періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг), у такому самому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи і суми податку, які фактично були сплачені в такому самому попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг). Крім того, позивач зазначає, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальником, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальниками товарів.

Постановою господарського суду Львівської області від 24 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2007 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області №000264/16-0 від 19 травня 2006 року та №0000531502/0 від 26.06.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено настання права бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальником, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів, тобто, бюджетному відшкодуванню підлягає ПДВ в сумах заборгованості за попередні періоди, що погашаються.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ЗАТ ТЕК «Західукртранс»зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У квітні, червня 2006 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006 року та травень 2006 року, та подано до контролюючого органу податкові декларації з розрахунком суми відшкодування ПДВ, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 306146,00грн. за березень 2006 року (а.с.12-16 т.1) та в розмірі 750403,00грн. за травень 2006 року (а.с.17-22 т.1).

В подальшому, контролюючим органом було проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій з ПДВ за березень 2006 року та травень 2006 року, про що складено акти №131/16-0/41 від 12.05.2006 року (а.с.23 т.1) та №160/16-0/117 від 22.06.2006 року (а.с.24 т.1).

Вказаними перевірками встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ЗАТ ТЕК «Західукртранс»завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ за березень 2006 року на 20385,00грн. та за травень 2006 року на 94616,00грн.

За наслідками проведених перевірок, прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000264/16-0 від 19.05.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2006 року на 20385,00грн. (а.с.27 т.1) та №0000531502/0 від 26.06.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року на 94616,00грн.

В акті перевірки податкового органу №131/16-0/41 від 12.05.2006 року зазначено, що при заповненні рядку ІІІ Розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, тільки ті суми податку, які фактично сплачені у лютому 2006 року постачальникам таких товарів (послуг) та становить 285761,00грн., відповідно до рядка 17 податкової декларації з ПДВ за лютий 2006 рік (а.с.60 т.1), в той час, як в рядку ІІІ Розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року зазначено 306146,00грн. Тобто на думку контролюючого органу позивачем завищена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006 року на 20385,00грн.

В акті перевірки податкового органу №161/16-0/117 від 22.06.2006 року зазначено, що при заповненні рядку ІІІ Розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, тільки ті суми податку, які фактично сплачені у квітні 2006 року постачальникам таких товарів (послуг) та становить 655787,00грн., відповідно до рядка 17 податкової декларації з ПДВ за квітні 2006 рік (а.с.55 т.1), в той час, як в рядку ІІІ Розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року зазначено 750403,00грн. Тобто на думку контролюючого органу позивачем завищена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006 року на 94616,00грн

Згідно з п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Постановляючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума ПДВ, яка сплачена позивачем постачальникам у лютому становить 306146,00грн., відповідно до платіжних доручень, і відображена у рядку 25 податкової декларації з ПДВ за березень 2006 року та в рядку ІІІ розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року. Також, сума ПДВ, яка сплачена позивачем постачальникам за квітень 2006 року становить 750403,00грн., відповідно до платіжних доручень, і відображена у рядку 25 податкової декларації за з ПДВ за травень 2006 року та в рядку ІІІ розрахунку суми Бюджетного відшкодування за травень 2006 року. Отже, фактична сплата позивачем заявлених до відшкодування сум ПДВ за березень та травень 2006 року відбулась у лютому та квітні 2006 року, відповідно, при оплаті отриманих товарів (послуг) від постачальників

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Розглядаючи справу суди залишили поза увагою той факт, що при проведенні перевірки податковий орган виходив з того, що в рядках 17 «сума податкового кредиту звітного періоду»Декларації з ПДВ за лютий, квітень 2006 року, тобто попереднього звітного періоду, вказана сума 285761,00грн. та 655787,00грн. відповідно, а в Розрахунках суми бюджетного відшкодування за березень та травень 2006 року зазначені суми 306146,00грн. та 750403,00грн. відповідно, що перевищують суму податкового кредиту попереднього звітного періоду на 20285,00грн. та 94616,00грн.

У матеріалах справи міститься довідка №112/23-1/13825481 від 19.06.2006 року, яка складена за результатами виїзної позапланової перевірки ЗАТ ТЕК «Західукртранс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2006 року та акт №258/23-1/13825481 від 31.07.2006 року про результати позапланової перевірки ЗАТ ТЕК «Західукртранс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за травень 2006 року. З тексту зазначених вище довідки та акту вбачається, що інформація про направлені запити щодо надання загальних відомостей про основних постачальників ЗАТ ТЕК «Західукртранс»за період: лютий і березень 2006 року та за травень 2006 року наведена у додатках №3 відповідних актів; інформація про направлені запити на проведення перевірок з питань правових відносин з ЗАТ ТЕК «Західукртранс»та проведені перевірки суб’єктів господарювання із зазначених питань наведена в додатку №4, долучених до відповідних актів перевірки; схеми руху товарно-грошових потоків за період: лютий і березень та квітень, травень 2006 року наведені в додатках №5 та №6, які долучені до відповідних актів перевірки (а.с.10 т.2, а.с.122 т.2). Однак відповідні додатки до актів відсутні у матеріалах справи.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій повинні були врахувати сутність заперечень відповідача та витребувати відповідні докази. Натомість, суд першої інстанції обмежився констатацією положень Закону України «Про податок на додану вартість»і зазначив, що позивач правильно визначив суму бюджетного відшкодування, правомірно включивши до неї суми ПДВ, фактично сплачені у попередньому податковому періоді. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду попередньої інстанції лише зазначив, що суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності та прийшов обґрунтованого висновку, про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень нормам чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 24 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2007 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.