Постанова № 10413311, 17.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

17.03.2010 р. Справа № 2а-397/10/1470

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ”М-Інвест-Буд”, м. Миколаїв

до відповідача: державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Богза Н.А.

представники:

від позивача: Нечай І.М., Ластовина В.Я.

від відповідача: Плахотна О.М.

в засіданні приймає участь: прокурор у судове засідання не зявився

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

27.01.10 р. товариство з обмеженою відповідальністю ”М-Інвест-Буд” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.09 р. № 0035522360/0, прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 26.10.09 р. по 06.11.09 р. відповідач по справі провів перевірку та склав Акт від 11.11.09 р. № 1471/23-600/35473242 про результати планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.07 р. по 30.06.09 р (надалі Акт перевірки).

Зокрема, у Акті перевірки, відповідач зазначив про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.2 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого ним був занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38455 грн., в тому числі по періодах:

- за березень 2008 р. в сумі 13390 грн.;

- за травень 2008 р. в сумі 8303 грн.;

- за серпень 2008 р. в сумі 16762 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеному Акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.11.09 р. № 0035522360/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 38455 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 19227,5 грн.

Приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з наступного.

Під час проведення перевірки відповідачу були надані договори про відступлення права вимоги, договори від 22.01.08 р. № № 1, 2 про переведення боргу, укладені позивачем з ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД”, ТОВ ”Девелопмент-Інвест”, а також розрахунки вартості квартир та протоколи заліку взаємних вимог між сторонами.

Перевіряючі в Акті перевірки зазначили, що відповідно наданим до перевірки - реєстру податкових накладних за період березень, травень, серпень 2008 р., журналів-ордерів за цей же період по бухгалтерському субрахунку 3772 ”Розрахунки з іншими дебіторами” та по рахунку 23 ”Виробництво”, позивач включав до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ на підставі документів, які, на їх думку, не відкривають суті винагороди за відступлення права вимоги та її звязок з господарською діяльністю, а тому понесені витрати не повязані з його господарською діяльністю.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними, виходячи з наступного.

Для здійснення операцій по фінансуванню будівництва житла в м. Миколаєві за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, на підставі положень Закону України ”Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, правил Фонду фінансування будівництва житлових будинків в м. Миколаєві по адресу: проспект Героїв Сталінграду, 13-Ж (корпус 1) та 13-З (корпус 2), затверджених 04.09.06 р. правлінням АКБ ”Київ”, чотири господарські товариства-довірителі: ТОВ ”Девелопмент-Інвест”, м. Київ, ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД”, м. Київ, ТОВ ”Інвест-Імідж”, м. Київ та ТОВ ”М-Інвест-Буд”, м. Миколаїв у 2007 р. - уклали з Фондом фінансування будівництва житлових будинків (управителем) договори про участь у фінансуванні будівництва та передачу майна (грошових коштів) управителю в довірчу власність з метою отримання у власність конкретних обєктів інвестування (квартир).

Для виконання своїх зобовязань перед управителем по внесенню коштів на будівництво житла, ТОВ ”Девелопмент-Інвест” і ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД” уклали з АКБ ”Київ” кредитні договори від 09.02.07 р. № 411 на суму 2550300 грн. і від 23.03.07 р. № 412 на суму 3727661,3 грн., отримали кредити та перерахували кошти у Фонд фінансування будівництва житлових будинків.

Проінвестувавши обєкти будівництва, ТОВ ”Девелопмент-Інвест та ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД” закріпили їх за собою та отримали від Фонду фінансування будівництва житлових будинків майнові права на обєкти інвестування.

В подальшому, відповідно згідно статей 512-519 ЦК України, правил Фонду фінансування будівництва, договорів про участь у фінансуванні будівництва вказані підприємства вийшли із складу останнього, шляхом відступлення своїх майнових прав позивачу по справі, уклавши з ним 22.01.08 р. двадцять пять договорів про відступлення прав вимоги на отримання у власність відповідних 25 квартир в будинку № 13-З по проспекту Героїв Сталінграду у м. Миколаєві.

Водночас 22.01.08 р. ТОВ ”Девелопмент-Інвест” та ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД” на підставі статей 520, 521 ЦК України уклали з позивачем договори № № 1, 2 про заміну боржника в зобовязанні (про переведення боргу) по кредитним договорам від 09.02.07 р. № 411 та від 23.03.07 р. № 412.

Згідно статті 514 ЦК України до позивача перейшли усі права первісного кредитора, якими були ТОВ ”Девелопмент-Інвест” та ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД”, в обсязі і на умовах за правочинами, що існували на момент переходу цих прав, оскільки інше не було встановлено договором або законом.

Згідно пункту 2.1 усіх укладених двадцяти пяти договорів про відступлення права вимоги від 22.01.08 р. за відступлення права вимоги позивач повинен сплатити первісному кредитору ціну договору в сумі, що складається з основного зобовязання та суми винагороди за відступлення права вимоги, які зазначаються в кожному договорі по конкретній квартирі та визначені у взаємно погоджених сторонами розрахунках вартості квартир що будуються.

Протоколом заліку взаємних вимог від 22.01.08 р. передбачено, що ТОВ ”Девелопмент-Інвест” передає позивачу майнові права на загальну суму 3246316,88 грн. та приймає від нього борг в сумі 3246316,88 грн., що ґрунтується на кредитному договорі № 411, з яких 2550300 грн. не повернутого кредиту та 696016,88 грн. витрат по сплаті відсотків по кредиту, та інші витрати з інвестиційної діяльності (винагорода за відступлення права вимоги).

ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД” передало позивачу майнові права на загальну суму 4561839,97 грн. та приймає від нього боргу в сумі 4561839,97 грн., що ґрунтується на кредитному договорі № 412, з яких 3727661,3 грн. не повернутого кредиту та 834178,67 грн. витрат по сплаті відсотків по кредиту, та інші витрати з інвестиційної діяльності (винагорода за відступлення права вимоги).

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі Закон № 168/97-ВР), ТОВ ”Девелопмент-Інвест” та ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД” виписали податкові накладні по сплаті ПДВ з суми винагороди за відступлення права вимоги по кожному договору та передали по одному примірнику позивачу для подальшого врахування у визначенні податку на додану вартість при здійсненні операцій з продажу майнових прав на квартири.

В подальшому, позивач на підставі договорів про відступлення прав вимог на отримання у власність новим кредитором квартир від управителя (Фонду), за винагороду, уступило майнові права фізичним особам, тобто, здійснило їх продаж.

Суд вважає, що по мірі надходження коштів від нових кредиторів за передані їм майнові права на квартири, позивач правомірно, відповідно до Закону № 168/97-ВР, виписував податкові накладні, одночасно відображаючи в податкових деклараціях податковий кредит по придбанню майнових прав від ТОВ ”Девелопмент-Інвест” та ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД” на зазначені квартири.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом господарської діяльності позивача є організація будівництва обєктів нерухомості для продажу, фінансове посередництво та інша регулярна, постійна, суттєва діяльність, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а тому придбання майнових права на обєкти будівництва за винагороду шляхом переведення на себе боргу первинного кредитора, наступна реалізація майнових прав за плату на підставі цивільно-правових угод є безпосередньою господарською діяльністю позивача і відповідає його статутній діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок відповідача про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання винагород за відступлення права вимоги, обчислених з витрат ТОВ ”Девелопмент-Інвест” та ТОВ ”Будінвестпроект-ЛТД”, як таких, що не повязані з нашою господарською діяльністю є помилковим.

Це також підтверджується правовою позицією ДПА України, викладеною, зокрема, у листах від 27.01.07р. № 1453/7/16-1517, від 12.04.07 р. № 4047/5/15-0215, від 05.12.08 р. № 12060/6/15-0516.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ”М-Інвест-Буд” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.11.09 р. № 0035522360/0, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва про визначення товариству з обмеженою відповідальністю ”М-Інвест-Буд” податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 38455 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 19227,5 грн.

Стягнути з державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”М-Інвест-Буд” (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 1/1, п/р 26009322962001 в ПАКБ ”Київ”, МФО 322498, код ЄДРПОУ 35473242) судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

29.03.2010 р.