Рішення № 10413240, 15.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2010 р.Справа № 6/1124-10 За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Острог Рівненської області

до Комунального підприємства Білогірська центральна районна аптека № 33, смт Білогіря

про стягнення 4418,44 грн., з яких 3106,50 грн. основного боргу, 776,63 грн. пені, 126,82 грн. 3% річних та 408,49 грн. інфляційних витрат

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача : ОСОБА_2 по нотаріально посвідченій довіреності від 09.07.2010р.

відповідача: Уласюк О.О. керівник підприємства

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 4418,44 грн., з якої 3106,50 грн. основного боргу за поставлену продукцію у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки № 8 від 18.03.2009р., 776,63 грн. пені, згідно п. 6.2. даного Договору, 408,49 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 126,82 грн. 3% річних. На підтвердження позовних вимог подано видаткові накладні, розрахунок заборгованості, в тому числі суми пені, 3% річних та інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд про задоволення позову, посилаючись на те, що вони підтверджені належними доказами, поданими до позовної заяви.

Відповідач письмового відзиву на позову не подав, проте його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обємі.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

ОСОБА_1, м. Острог Рівненської області, як субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець зареєстрована виконавчим комітетом Острозької міської ради 24.07.2001р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія ВОО № НОМЕР_2.

Комунальне підприємство Білогірська центральна районна аптека №33, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована Білогірською районною державною адміністрацією 02.06.1997р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № НОМЕР_3, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки відділу статистики у Білогірському районі № 300769 від 28.05.2009р..

08.03.2009р. між ОСОБА_1 (постачальник) та КП Білогірська центральна районна аптека № 33 (покупець) було укладено договір поставки № 8, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах договору в асортименті та за цінами, які зазначені в специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1.-2.3. договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця в кількості й асортименті, погоджених сторонами в заявці на товар, за цінами виражені в національній валюті , погодженими сторонами на момент відвантаження товару.

На виконання умов даного договору, постачальником на адресу покупця було поставлено товар на суму 5206,50 грн., згідно видаткових накладних від 18.03.2009р. № ТЛ-000825 на суму 425,00 грн., № ТЛ-000824 на суму 1980,00грн., № ТЛ-000826 на суму 1823,00грн. та № ТЛ-000827 на суму 978,50 грн. із відміткою про отримання товару відповідачем.

Відповідно до п.4.1. даного договору оплата товару здійснюється на протязі 30 днів після отримання товару.

Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист в якому гарантував виплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 5206,50грн. до 25.06.2009р.

Проте, відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар, залишок несплаченої заборгованості станом на 01.06.2010р. становить 3106,50 грн.

09.10.2009р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію на суму 3106,50грн. відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість не сплатив.

31.12.2009р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого підтвердили заборгованість в сумі 3106,50грн.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки № 8, у разі несвоєчасного оплати товарної партії покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі двох облікових ставок за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до умов даного договору, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 776,63 грн. (за період прострочення з квітня 2009р. по 01.03.2009р.).

При цьому, крім основного боргу в сумі 3106,50 грн., позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 408,49 грн. (за період прострочення з 18.03.2009р. по травень 2010р.) та 126,82 грн. 3% річних, згідно поданого розрахунку.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки № 8 від 08.03.2009р., згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність, а відповідач приймати та оплачувати товар на умовах договору.

При цьому, позивач виконав зобовязання по договору поставки, передавши відповідачу товар що підтверджено накладними, всього на суму 5206,50грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості товару із врахуванням умов, викладених у договорі № 8 від 08.03.2009р. виконав частково, залишок несплаченої заборгованості станом на 01.06.2010р. становить 3106,50 грн., що підтверджується поданими в матеріали справи доказами та відповідачем судовому засіданні.

Сторони за даним договором в п.6.2 домовились, що у разі несвоєчасної оплати товарної партії покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі двох облікових ставок за кожний день прострочення оплати

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобовязання щодо оплати вартості товару із врахуванням умов, викладених у договорі поставки № 8 від 08.03.2009р., тому позивачем правомірно нараховано пеню у сумі 776,63 грн. (за період прострочення з квітня 2009р. по 01.03.2009р.) згідно поданого в матеріали справи розрахунку із врахуванням ч.2 ст. 343 ГК України в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 126,82 грн. та 408,49 грн. інфляційних витрат, що підтверджено відповідними розрахунками.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Острог Рівненської області до Комунального підприємства Білогірська центральна районна аптека № 33 про стягнення 4418,44 грн. задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства Білогірська центральна районна аптека № 33 смт Білогіря, вул. Шевченка, буд. 52 (р/рах. 2600852411001 в „Приватбанку”м. Хмельницький, МФО 315405, код ЄДРПОУ 01980176) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (р/рах. НОМЕР_4 в РБ „Аваль” м. Київ, МФО 38808805, ідент. Код НОМЕР_1) 3106,50 грн. (три тисячі сто шість гривень 50 коп.) основного боргу, 776,63грн. (сімсот сімдесят шість гривень 63 коп.) пені, 126,82 грн. (сто двадцять шість гривень 82 коп.) 3% річних, 408,49 грн. (чотириста вісім гривень 49 коп.) інфляційних, 102 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя