Рішення № 10412996, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/12808.07.10 За позовом Публічного акціонерного товариства"Фінексбанк"

до Приватного підприємства "Інтер-Комплекс"

Третя особа без           Шидловська Ніна Вікторівна

самостійних вимог

на стороні відповідача

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Сосенко В.М. (дов. №022/10 від 23.04.2010р.),

                              Бондарчук О.М. (дов. №017/10 від 09.06.2010р.)

Від відповідача не з'явились

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Фінексбанк" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Інтер-Комплекс" (далі по тексту - відповідач) про:

- зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які належать на праві власності позивачу, а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м. кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд 5-А (п'ять “А”);

- зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, які належать на праві власності ВАТ “ФІНЕКСБАНК”, а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв. м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд.5-А (п'ять “А”), провести демонтаж обладнання, що знаходиться в ньому та є його власністю та звільнити приміщення від нього.

          Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушує набуте право власності позивача на майно всупереч вимогам законодавства України.

Ухвалою від 07.06.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/128, розгляд справи призначено на 23.06.2010 року. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шидловську Ніну Вікторівну.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 08.07.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача та третьої особи та неподанням ними витребуваних судом доказів по справі.

У судовому засіданні 08.07.2010 року представник відповідача (який помилково зазначив себе у якості представника позивача) подав клопотання про зупинення провадження у справі №9/128 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного підприємства «Інтер-Комплекс»у справі №38/154 про визнанян прилюдних торгів недісними, а також розгляду Апеляційним судом міста Києва апеляційної скарги Шидловської Ніни Вікторівни та Приватного підприємства «Інтер-Комплекс»на рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 07.07.2010 року у справі №2-1941/10 про визнання недійсним кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року у справі №38/154 за позовом Приватного підприємства «Інтер-Комплекс»до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція»про визнання прилюдних торгів недійсними було відмовлено у задоволені позовних вимог. При цьому суд звертає увагу заявника, що позивач набув право власності на нерухоме майно не в результаті проведення прилюдних торгів, а в процесі виконавчого провадження про звернення стягнення на заствлене майно, що підтверджується постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 23.04.10р., атку про передачу майна стягувачеві та свідоцтва від 30.04.2010р. За таких обставин, справи № 38/154 та дана справа взагалі не є пов'язаними та результати вирішення спору не можуть вплинути на розгляд даної справи по суті, а отже не має і неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 38/154.

Як вбачається з поданої відповдіачем копії Ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 24.03.2010 року по справі №2-1941/10 за позовом Шидловської Ніни Вікторівни до Відкритого акціонерного товариства «Фінексбанк», треті особи ПП «Інтер-Комплекс», ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція»про визнання кредитного договору у валюті не дійсним було відкрито провадження у справі. За твердженянм відповдіача у задоволенні позовних вимог у вказаній справі судом відмовлено.

Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Суд виходить з загального принципу встановленого ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, відповідно доя кого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що кредитний договір, укладений між третьою особою та поизвачем на день розгляду справи не визнаний в судовому порядку недійсним, у суду відсутні правові підстави вважати, що його може бути у майбутньому визнано недійсним, оскільки на даний момент суд виходить з його дійсності.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки справи, що розглядаються іншими судами не пов’язані зі справою №9/128 та їх розгляд не може вплинути на розгляд даної справи по суті.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, вимог суду, викладених в ухвалах від 07.06.2010 року та 23.06.2010 року не виконала, про дату та час слухання справи повідомлялась належним чином.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

27.09.2007 року між позивачем та відповідачем на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № К/156-0000 між Банком та Шидловською Ніною Вікторівною (далі - Боржник) від 21 вересня 2007 року, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., зареєстрований у реєстрі за №391д (далі - Договір іпотеки), за яким Відповідач передав у іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А), а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська, буд.5-А (п'ять «А») (далі - Майно). Оскільки боржник не виконав основне зобов'язання, позивач звернув стягнення на Майно відповідно до чинного законодавства України та умов Договору іпотеки.

31.12.2009 року перші прилюдні торги щодо реалізації майна не відбулися через відсутність зареєстрованих учасників. Повторні прилюдні торги після його переоцінки відбулися 24.02.2010, однак переможець торгів визначену суму коштів не вніс, тому торги визнано такими, що не відбулися.

23.04.2010 року згідно із ч.3,5,6 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Вовк Світланою Володимирівною було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено за фактом такої передачі акт №13/3 про передачу майна стягувачу. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на майно.

30.04.2010 року, згідно з п.6 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В.Тверською видано Свідоцтво серії ВМТ№335120 про право власності Позивача на Майно, визначене в свідоцтві, оскільки мано не реалізовано (торги не відбулися) та стягувач - позивач у справі виявив бажання залишити за собою непродане майно, яке зареєстроване в реєстрі за №438.

Відповідачеві було надіслано лист вих. №456/2/16 від 30.04.2010 року з проханням звільнити приміщення, що входять до складу майна позивача протягом трьох днів у зв’язку з тим, що ВАТ «Фінексбанк»набув власності на зазначене майно.

13.05.2010 року відповідач направив на адресу позивача лист вих. №10/0 в якому повідомив, що не має можливості виконати рішення звільнити приміщення в даний момент, оскільки майно та обладнання, яке знаходиться в приміщенні необхідно демонтувати та вивезти, для чого потрібен час. Відповідач також запропонував позивачу зазначити термін звільнення приміщення на протязі не менш ніж 5 робочих днів чи продовжити взаємодію шляхом оренди оспорюваного приміщення у власника.

13.05.2010 року позивачем було складено Акт опису майна відповідача, що знаходиться у приміщеннях, котрі належать на праві власності позивачеві.

Позивач неодноразово звертався до директора відповідача з нагадуванням про необхідність демонтажу та вивезення майна та обладнання, що знаходиться в приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська до 21.05.2010 року., що підтверджуєтсья копіями службових повідомлень, наявних в матеріалах справи, однак відповідач відповіді не надав, зазначені приміщення в указаний термін не звільнив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «ФІНЕКСБАНК»від 23 квітня 2010 року, Відкрите акціонерне товариство «ФІНЕКСБАНК»змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «ФІНЕКСБАНК». 09 червня 2010 року відбулася державна реєстрація нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства «ФІНЕКСБАНК»та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Публічне акціонерне товариство «ФІНЕКСБАНК» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «ФІНЕКСБАНК», а отже при винесенні рішення у справі суд враховує зміну назви (організаційно-правової форми) позивача та зазначає, що позивачем у справі є саме ПАТ "ФІНЕКСБАНК".

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України підстави набуття права власності право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; а особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника є майновим поручителем.

Згідно з ч.2, 3 ст.3 Закону України «Про іпотеку»взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Іпотекою забезпечуються, згідно з ст. 7 Закону про іпотеку, вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання; якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання; якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Стаття 12 Закону України «Про іпотеку»про іпотеку встановлює такі правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, встановлених іпотечним договором: іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.12). У разі набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки іпотека припиняється на підставі абзацу 3 ч.4 ст.17 Закону про іпотеку. Згідно з ч. 3 цієї статті, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування (ч.5 ст.ЗЗ Закону про іпотеку).

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержателя надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку .

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (п.4.2.,4.3 ЗУ «Про іпотеку»).

Згідно з ч.1-3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, а також право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки регулює, зокрема, частина перша статті 37 Закону про іпотеку: Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як встановлено судом позивач набув право власності не нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А), а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська, буд.5-А (п'ять «А») на підставах не заборонених законом.

Суд приходить до висновку, що ПАТ «ФІНЕКСБАНК» набув право власності на майно в процесі виконавчого провадження шляхом передачі йому майна боржника в рахунок погашення існуючої заборгованості. Право власності позивача підтверджується свідоцтвом від 30.04.2010р. серії ВМТ№335120, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В.Тверською (копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні). Вказане свідоцтво є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності позивача на майно.

          Відповідно до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

          Згідно ст. ст. 328, 331, 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Вказаними нормам передбачено, що особа набуває право власності на майно в результаті створення нею такого майна або його набуття за правочинами або іншими правомірними шляхами. При цьому право власності виникає з моменту створення майна (для новоствореного майна) або фактичного отримання майна.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦКУ, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 400 Цивільного кодексу України обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем: недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Суд вважає доведеним факт, що відповідаем безпідставно чиняться перешкоди позивачеві як власнику нежитлового приміщенні у реалізації його правомочностей права власності шляхом не звільнення нежитлового приміщення, що належить поизвачеві та знаходженням там обладнання, яке не належить позивачеві, що підтверджується листом відповідача № 10/0 від 13.05.10р.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комплекс»(04074,

м. Київ, вул. Мукачівська, 5-А; код ЄДРПОУ 21588730) не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які належать на праві власності позивачу, а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м. кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд 5-А (п'ять “А”).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комплекс»(04074, м. Київ, вул. Мукачівська, 5-А; код ЄДРПОУ 21588730) звільнити нежитлові приміщення, які належать на праві власності ВАТ “ФІНЕКСБАНК”, а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв. м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд.5-А (п'ять “А”), провести демонтаж обладнання, що знаходиться в ньому та є його власністю та звільнити приміщення від нього.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комплекс»(04074,

м. Київ, вул. Мукачівська, 5-А; код ЄДРПОУ 21588730) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54; код ЄДРПОУ 200215224) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 15.07.2010 року