Рішення № 10412830, 09.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/8509.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОРЕКСЛТД»

доФізичної особи –підприємця Куксенок Валерія Петровича

простягнення 200219,17 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пранципал О.С. –дов. № 2 від 11.01.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОРЕКСЛТД»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця Куксенок Валерія Петровича про стягнення 100000,00 грн. –передплати, 98000,00 грн. –збитків, 1800,00 грн. – інфляційних втрат та 419,17 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання по Договору № 008/09 від 28 травня 2009 року щодо придбання та передачі цукру.

Ухвалою від 19.03.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.04.2010 року.

В судовому засіданні 12.04.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 12.04.2010 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 12.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.04.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.2010 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 30.04.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою від 30.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 21.05.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2010 року подав додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 21.05.2010 року представники відповідача надали усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

Крім того, в судовому засіданні 21.05.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/85, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 21.05.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.06.2010 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та крім того, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.06.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 25.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу, в судовому засіданні 25.06.2010 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, згідно з якими просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 25.06.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.07.2010 року для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.07.2010 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОРЕКСЛТД», іменоване надалі «Довіритель»(позивач) та Фізичною особою –підприємцем Куксенок Валерієм Петровичем, іменоване надалі «Повірений» (відповідач) був укладений договір № 008/09 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов’язання закупити цукор – пісок (надалі –товар), в поліпропіленовій мішкотарі вагою 50 кг. кожен, що наведено в Додатку № 1 до даного Договору для довірителя на загальну суму 100000,00 грн. шляхом укладення від імені та за рахунок довірителя декілька Договорів купівлі –продажу з третіми особами (далі –продавець, продавці).

Відповідно до пункт 1.2 Договору доручення вважається виконаним після передачі повіреним довірителеві товару та відповідної документації на нього.

Згідно з пунктом 1.3 Договору ціна, кількість, якість товару та термін поставки узгоджується сторонами та фіксується у Додатку № 1 до даного Договору. Усі підписані сторонами Додатки є невід’ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили, що повірений зобов’язаний:

-          виконати дане йому доручення у відповідності до вказівок довірителя, передбачених даним Договором та додатками до нього, а також даних йому останнім додатково в письмовій формі;

-          провести моніторинг ринку та визначити заводи –постачальники цукру –піску;

-          провести переговори з постачальниками та вибрати найкращі умови;

-          укласти один або декілька договорів від імені довірителя;

-          своєчасно підготовити та направити довірителеві для підписання акт приймання –передачі товару та послуг по виконанню доручення (акт);

-          повідомляти довірителя на його вимогу всі відомості до хід виконання доручення та інші;

Відповідно до пункту 3.1 Договору довіритель зобов’язаний:

-          видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у п. 1.1 цього Договору;

-          забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення;

-          відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення;

-          у триденний термін прийняти від повіреного звіт про виконання доручення, надані ним документи, а також все отримане за даним Договором;

-          виплатити повіреному винагороду.

Згідно до пунктом 7.1 Договору довіритель у триденний термін з дня отримання вимог повіреного, платіжним дорученням перераховує повіреному суми, необхідної для виконання доручення.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що довіритель платіжним дорученням перераховує повіреному належну винагороду у триденний термін після виникнення в останнього права на винагороду.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору у відповідності до погодженої між сторонами специфікації 02.06.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100000,00 грн., що засвідчується банківською випискою від 02.09.2009 року та платіжним дорученням № 112 від 02.06.2009 року на суму 100000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.1 Договору повірений зобов’язаний виконати доручення довірителя в термін не пізніше 29 грудня 2009 року, якщо інше не передбачено Додатковою угодою.

Відповідач цукор у встановлені п. 10.1 Договору строки не поставив та передплату у розмірі 100000,00 грн. не повернув.

Згідно з пунктом 10.2 Договору у випадку невиконання зобов’язань у строк встановлений п. 10.1 цього Договору повірений у 10 (десятиденний) термін повертає суму зазначену в п.1.1 довірителю.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач передплату в сумі 100 000,00 грн. не повернув, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 419,17 грн. та інфляційні втрати в сумі 1800,00 грн.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується у випадку порушення грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобов’язання, в свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов Договору. В зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов’язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Щодо збитків слід зазначити наступне.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 98000,00 грн., які складаються з упущеної вигоди в розмірі 65000,00 грн. та з додаткових у витрат в розмірі 33000,00 грн. у вигляді штрафних санкцій, які були понесені позивачем, у зв’язку з несвоєчасним виконанням своїх зобов’язань відповідачем.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Згідно зі статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 1 пункту 3.1 Договору сторони узгодили, що довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у п. 1.1 цього Договору.

Однак, позивач в порушення умов Договору довіреність на вчинення юридичних дій відповідачу не надав.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Зважаючи на те, що позивач довіреність на вчинення юридичних дій відповідачу у відповідності до ч. 1 п. 3.1 Договору не видав, останній не міг виконати свої зобов’язання за договором , а отже наявне прострочення кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що протиправна поведінка та вина відповідача в його діях відсутня, а тому підстави для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця Куксенок Валерія Петровича (місцезнаходження: 03148, м. Київ, Святошинський р-н, просп. 50-річчя жовтня, буд. 3Б, кв. 56; фактична адреса: 08130, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний номер 2400819055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОРЕКСЛТД»(місцезнаходження: 03037, м. Київ, Солом’янський р –н, вул. Улі Громової, буд. 5, код ЄДРПОУ 35159861) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. –передплати, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.М. Спичак