Рішення № 104127471, 28.04.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року Київ№ 320/11122/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивачка) в особі представника адвоката Безштанька Сергія Михайловича звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому позивачка просила суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки надмірно сплачені суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 68 104, 50 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки надмірно сплачені суми військового збору у розмірі 20 431, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не повернув позивачці надміру сплачені суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачені нею під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири, який в подальшому було розірвано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

01.11.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог. Третя особа заявляє, що виключною умовою для повернення надміру сплаченого податку є не вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу. Окрім цього вказує, що Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 визначено механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який не дотримано, а тому підстави для стягнення коштів з Державного бюджету України відсутні.

02.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що чинним законодавством передбачено, що платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку лише у разі не вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу. Розірвання договору це вчинення нового правочину, правовим наслідком якого є припинення права власності на нерухоме майно у покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна та одночасне виникнення права власності на таке майно у позивачки (продавця за договором купівлі-продажу нерухомого майна).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

24.11.2020 між позивачкою (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 8577 (далі Договір № 8577).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 8577 Продавець передав майно квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність Покупцю, а Покупець прийняв майно та сплатив за нього обговорену грошову суму.

Продаж квартири за домовленістю Сторін вчиняється на суму в розмірі 1362090, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.13 Договору № 8577 податок на дохід від продажу об`єкту нерухомого майна, у відповідності до діючого законодавства Продавцем сплачений. Зазначена сплата податку на доходи фізичних осіб підтверджується банківською квитанцією № 24-1210218/1/С від 24.11.2020 про оплату грошових коштів у розмірі 68104, 50 грн.

Також, згідно з банківською квитанцією № 24-1210218/1/С позивачка сплатила грошові кошти у розмірі 20431, 40 грн. військового збору.

15.12.2020 між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений Договір про розірвання Договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 9193 (далі Договір № 9193).

Відповідно до пункту 2 Договору № 9193, договір купівлі-продажу квартири № 8577 Сторони розривають. Згідно з пунктом 3 Договору № 9193, Сторона 1 повернула Стороні 2 грошові кошти у розмірі 1362090 грн., одержані від Сторони 2 як плату за квартиру, до підписання цього договору.

Сторона 2 повернула Стороні 1 квартиру АДРЕСА_1 , яка була предметом договору купівлі продажу квартири.

Відповідно до пункту 9 Договору № 9193 право власності на нерухоме майно виникає у Сторони 1 з моменту державної реєстрації цього права відповідно до статей 182, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 237116301 від 15.12.2020 право власності на квартиру АДРЕСА_1 після розірвання Договору № 8577 повернуту у приватну власність позивачки.

У зв`язку з тим, що позивачка будь-який дохід від продажу майна не отримала, а кошти у розмірі 68104, 50 грн. та 20431, 40 грн. були зараховані до бюджету 25.11.2020 (відповідно до листа відповідача від 11.03.2021 № 26533/6/26-15-24-16-10), представник позивачки 04.03.2021 звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково (надміру) сплачених грошових коштів.

Листом від 15.03.2021 № 27722/6/26-15-24-16-10 відповідач повідомив, що факт помилково (надміру) сплачених грошових коштів по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору не встановлено, а отже відсутні законодавчі підстави для повернення коштів.

11.06.2021 позивачка подала податкову декларацію про майновий стан і доходи.

14.06.2021 позивачка подала дві заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Станом на день звернення до суду грошові кошти позивачці не повернуто.

Не погоджуючись із неповерненням належних їй помилково/надміру зарахованих коштів, позивачка звернулась до суду з позовом про їх стягнення, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлено у Податковому кодексі України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, в тому числі: частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 172.2 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об`єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У пункті 172.4 статті 172 ПК України визначено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об`єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до пункту 172.3 цієї статті, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу.

Нотаріус щокварталу в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Пунктом 172.6 статті 176 ПК України визначено, що у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.

Відповідно до пункту 172.8 статті 172 ПК України для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Як було встановлено судом, договір купівлі-продажу квартири було розірвано.

Отже, враховуючи повернення грошових коштів, позивачка не отримала доходу з продажу об`єкту нерухомого майна, за який раніше був сплачений податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а відтак відсутня база та об`єкт оподаткування, визначені статтями 163-164 ПК України.

Щодо права позивачки на повернення сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу квартири податку на доходи фізичних осіб та військового збору у разі розірвання такого договору в подальшому, суд зазначає, що таке питання вже було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 810/3522/16.

Так, Верховний Суд зазначив, що у разі розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, за який сплачений податок, платник такого податку має право на його повернення.

Зазначений висновок зроблено на підставі аналізу норми статті 172 ПК України, яка регулює порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна, і підстав для відступу від цієї позиції скаржником не наведено, а колегією суддів не встановлено. При цьому, за змістом цієї норми, саме отримання доходу є підставою для сплати податку на доходи фізичних осіб, а отриманий дохід є базою оподаткування таким податком.

Доводи відповідача, що договір про розірвання договору купівлі-продажу квартири не має відношення до договору купівлі-продажу квартири, при укладенні якого сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, суд визнає безпідставними, оскільки за змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, договір від 15.12.2020 про розірвання договору купівлі-продажу від 24.11.2020 безпосередньо стосується прав і зобов`язань за таким договором, а саме - припиняє їх, відповідно є договором, з яким пов`язується право позивачки на повернення сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо механізму повернення помилково/надміру сплачених сум податків, суд зазначає таке.

Приписами підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктів 43.1, 43.3 - 43.4 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4 статті 43 ПК України).

На виконання статті 43 ПК України розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі Порядок № 787) та Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 затверджений (далі Порядок № 60).

Так, згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 60, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У пункті 5 розділу ІІ Порядку № 60 зазначено, що якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.

Відповідно до пунктів 43.5 - 43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку. При цьому відповідачем не було надано суду належних документальних доказів на підтвердження у позивачки наявності податкового боргу, щоб унеможливлювало таке повернення.

Як установлено судом, відповідач не вчинив дій по поверненню сплачених позивачкою податку з доходів фізичних осіб та військового збору, чим допустив порушення її прав та інтересів.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.05.2020 № 580/1267/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і ухвалюючи нове рішення, визначив наступне.

У постанові від 12.02.2019 № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Ухвалюючи зазначену постанову, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У зв`язку із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 580/1267/19 ухвалені судові рішення скасував у частині задоволення позову про зобов`язання ГУ ДФС у місті Києві підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення сплачених грошових коштів і ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову шляхом стягнення на користь позивача з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Отже, у цій справі суд доходить висновку, що позивачкою обрано належний спосіб захисту шляхом стягнення на її користь з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом установлено, що під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908 гривень.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві становить 908 гривень.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 68 104, 50 грн. (шістдесят вісім тисяч сто чотири гривні 50 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені суми військового збору у розмірі 20 431, 40 грн. (двадцять тисяч чотириста тридцять одна гривня 40 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.