Рішення № 10412747, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/28207.07.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоАкціонерного товариства закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ»

Простягнення 484569,86 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача:          Гаркавенко С.В. – дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.                              

від відповідача:          Антоненко В.В. –дов. № 17/05-1 від 17.05.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Акціонерного товариства закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ» про стягнення 439902,20 грн. основного боргу, 17058,21 грн. інфляційних нарахувань, 4142,95 грн. трьох річних відсотків та 23466,49 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 3050035 від 01.05.01 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Ухвалою суду від 03.06.10 р. було порушено провадження у справі № 37/282 та призначено її розгляд на 07.07.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 03.06.10 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, а також розрахунок основного боргу за спожиту теплову енергію та довідку про надходження грошових коштів від відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.10 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору № 3050035 від 01.05.01 р. та надати час строком в один місяць для добровільного погашення заборгованості.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про надання часу строком в один місяць для добровільного погашення заборгованості.

Розглянувши клопотання відповідача про надання часу строком в один місяць для добровільного погашення заборгованості, суд його відхилив, оскільки у відповідача було достатньо часу з моменту порушення провадження у справі № 37/282 і до вирішення спору по суті для добровільного погашення заборгованості, а також враховуючи те, що процесуальний строк розгляду справи спливає і позивач заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Акціонерним товариством закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №3050035 від 01.05.01 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 3050035 від 01.05.01 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 3050035 від 01.05.01 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку –по останній день поточного місяця, подання звіту в МРВТ-4 –не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 3050035 від 01.05.01 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 3050035 від 01.05.01 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в міжрайонному відділенні з реалізації теплової енергії № 4 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, розрахункова група, тел. 456-52-73, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МРВТ-4).

Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

-          при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим;

-          у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії поданих АТЗТ «ЛК ФЕОФАНІЯ»відомостей обліку споживання теплової енергії за період з 01.09.09 р. до 30.09.09 р., з 01.10.09 р. до 30.10.09 р., з 01.11.09 р. до 30.11.09 р., з 01.12.09 р. до 29.12.09 р., з 01.01.10 р. до 31.01.10 р., з 01.02.10 р. до 26.02.10 р. та з 01.03.10 р. до 31.03.10 р.; облікові картки відповідача за період з вересня 2009 р. до березня 2010 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.09.09 р. до 01.05.10 р. становила 439902,20 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором № 3050035 від 01.05.01 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 01.05.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 439902,20 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Акціонерного товариства закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ»про стягнення 439902,20 грн. основного боргу, 17058,21 грн. інфляційних нарахувань, 4142,95 грн. трьох річних відсотків та 23466,49 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 3050035 від 01.05.01 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3050035 від 01.05.01 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Позивач у судовому засіданні 07.07.10 р. надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від АЕК «Київенерго»теплову енергію АТЗТ «ЛК ФЕОФАНІЯ»за період з травня 2010 р. до липня 2010 р. на виконання зобов’язань за договором № 3050035 від 01.05.01 р., з якого вбачається, що АТЗТ «ЛК ФЕОФАНІЯ»погасило частину заборгованості, яка виникла за період з 01.09.09 р. до 01.05.10 р., в загальній сумі 250000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що ним у відповідності до платіжних доручень № 219 від 26.05.10 р. на суму 100000,00 грн., № 276 від 02.07.10 р. на суму 100000,00 грн. та № 279 від 05.07.10 р. на суму 50000,00 грн. було сплачено частину заборгованості за спожиту теплову енергію у період з вересня 2009 р. до травня 2010 р. за договором № 3050035 від 01.05.01 р. (належним чином засвідчені копії зазначених платіжних доручень додано до матеріалів справи).

Слід зазначити, що частина платежів на суму 100000,00 грн. була вчинена відповідачем до звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 100000,00 грн., у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 150000,00 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 150000,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 189902,20 грн. основного боргу, а відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму боргу в розмірі 189902,20 грн., то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Акціонерного товариства закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ»суми основного боргу за договором № 3050035 від 01.05.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 189902,20 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 17058,21 грн. інфляційної складової боргу та 4142,95 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3050035 від 01.05.01 р. за період з 01.09.09 р. до 01.05.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3050035 від 01.05.01 р. станом на 01.05.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 17058,21 грн. інфляційної складової боргу та 4142,95 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 23466,49 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 3050035 від 01.05.01 р.

Згідно з п. 7. додатку № 4 до договору № 3050035 від 01.05.01 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором № 3050035 від 01.05.01 р., обґрунтовуючи це тим, що відповідач фінансується та утримується за рахунок коштів, отриманих від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, який, в свою чергу, у зв’язку з недоотриманням коштів від платників податків і зборів, недостатньо фінансує відповідача, а тому відповідач не мав змоги вчасно оплачувати заборгованість за спожиту теплову енергію.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки АТЗТ «ЛК ФЕОФАНІЯ»є підприємством, яке фінансується за рахунок коштів, отриманих від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, та перебуває у скрутному фінансовому стані, крім того, судом приймається до уваги той факт, що відповідач в значній частині погасив основний борг перед позивачем до прийняття рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», до 2346,65 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті за спожиту теплову енергію.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Акціонерного товариства закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «ЛК ФЕОФАНІЯ»(03143, м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31, код ЄДРПОУ 23521546) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 189 902 (сто вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот дві) грн. 20 коп. основного боргу, 17 058 (сімнадцять тисяч п’ятдесят вісім) грн. 21 коп. інфляційної складової боргу, 4 142 (чотири тисячі сто сорок дві) грн. 95 коп. трьох річних процентів, 2 346 (дві тисячі триста сорок шість) грн. 65 коп. пені, 3 845 (три тисячі вісімсот сорок п’ять) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У позовних вимогах про стягнення 100000,00 грн. основного боргу та 21119,84 грн. пені відмовити.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 150000,00 грн. основного боргу припинити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.