Ухвала суду № 10412718, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

15.07.10№ 05-5- 51 / 7956 Суддя , розглянувши позовну заяву Територіальної громади селища Біла криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбудмонтаж"

про розірвання договору, переведення права власності, стягнення 182 714, 75 грн. штрафних санкцій

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.93 р. № 7-93 з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»визначено перелік фізичних та юридичних осіб, які звільняються від сплати державного мита, а також дій, за які не сплачується державне мито.

Так, відповідно до п. 11 ст. 4 зазначеного Декрету від сплати державного мита звільняються:

органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єднань, організацій і установ, які ущемлюють їх повноваження;

органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;

органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.

Як вбачається із позовної заяви Територіальної громади селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради № 126 від 30.06.2010 р., заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме зокрема: про розірвання договору куплі-продажу б\н від 25.12.2007 р., укладеного між Територіальною громадою селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбудмонтаж»; про переведення права власності на Об'єкт незавершеного будівництва –багатоквартирний житловий будинок з відсотком готовності 45 %, розташованого за адресою: 12213, Житомирська область, Радомишльський район, смт. Біла Криниця, вул. Стадіонна, 4, на користь Територіальної громади селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради.

Враховуючи те, що заявником в позовній заяві заявлено вищезазначені дві вимоги немайнового характеру, державне мито повинно сплачуватися за ставками, встановленими для розгляду заяв немайнового характеру по кожній вимозі окремо.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що нормами ст. 4 зазначеного Декрету не передбачено звільнення органів місцевого самоврядування від сплати державного мита за розгляд вимог про розірвання договору куплі-продажу та про переведення права власності на об'єкт незавершеного будівництва, суд приходить до висновку, що Територіальною громадою селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради повинно було бути сплачено державне мито з двох вимог немайнового характеру в розмірі 85,00 грн. по кожній окремо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів сплати державного мита за розгляд вказаних вимог, що суперечить нормам чинного законодавства.

Крім того, заявник в позовній заяві № 126 від 30.06.2010 р. просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбудмонтаж»(код ЄДРПОУ 33155740) на користь Територіальної громади селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04343694) штрафні санкції за порушення умов договору на загальну суму 182 714 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 75 коп., в тому числі: пеню в сумі 77 062,55 (сімдесят сім тисяч шістдесят дві) грн. 55 коп., та неустойку (штраф) у розмірі 105652 (сто п’ять тисяч шістсот п’ятдесят дві) грн. 20 коп., зменшену на суму фактичного виконання зобов’язання, що становить 73000 (сімдесят три тисячі) 00 коп.

Оскільки заявником в позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру, державне мито за розгляд вищезазначеної вимоги повинно сплачуватися за ставками, встановленими для розгляду заяв майнового характеру, у даному випадку в розмірі 1827, 15 грн.

В той же час, заявник зазначає в позовній заяві про звільнення його від сплати державного мита за розгляд вищезазначеної вимоги посилаючись на абзац другий п.11 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито».

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України зазначено, що під збитками розуміється витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим, згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Таким чином, поняття збитків та штрафних санкцій мають різну правову природу.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що нормами ст. 4 зазначеного Декрету не передбачено звільнення органів місцевого самоврядування від сплати державного мита за позовами про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору, суд дійшов висновку, що Територіальною громадою селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради не надано доказів сплати державного мита за розгляд вищезазначеної вимоги у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою треба розуміти матеріально - правову вимогу, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

У відповідності до чинного законодавства, дозволяється об’єднувати вимоги, які пов’язані між собою підставами виникнення. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Тож з наведеного вбачається, що вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві вимоги до кількох відповідачів за умови, що ці вимоги пов’язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги, суд вважає, що вимоги заявника про розірвання договору куплі-продажу б/н від 25.12.2007 р.; про переведення права власності на об’єкт незавершеного будівництва – багатоквартирний житловий будинок на користь Територіальної громади селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбудмонтаж»на користь Територіальної громади селища Біла Криниця Радомишльського району Житомирської області в особі Білокриницької селищної ради штрафних санкцій за порушення умов договору на загальну суму 182714,75 грн., виникають з різних підстав та не зв’язані між собою доказами.

Зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги не випливають з тих же фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги, та не зв’язані між собою поданими доказами, суд дійшов висновку, що їх сумісний розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо).

Як вбачається із доданих до позовної заяви № 126 від 30.06.2010 р. документів, заявником надано в якості доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів копію листа до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецбудмонтаж»про надсилання їм копії позовної заяви № 126 від 30.06.2010 р. зі штампом поштового відділення, що не є належним доказом надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 3–1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Разом із тим, заявником взагалі не подано доказів про сплату судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення за розгляд позовної заяви від № 126 від 30.06.2010 р.

За таких обставин вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 4, п.5, п. 6, п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні матеріали повернути заявникові без розгляду.

2. Примірники даної ухвали направити сторонам.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                         Пригунова А.Б.