Рішення № 10412595, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/8330.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Север -

Сталь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Центренергобуд»

про стягнення 43 255,97 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача Цукман Ж.В. (дов. б/н від 31.05.2010р.)

Від відповідача Супрун І.Г. (дов. №536 від 29.11.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група «Север –сталь»(далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Центренергобуд»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 43255,97 грн. заборгованості за договором поставки б/н від 19.08.2008 року, з яких 30100,00 грн. основного боргу, 4364,05 грн. пені, 7059,27 грн. інфляційних втрат, 1732,65 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/83, розгляд справи призначено на 25.05.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у зв’язку з неявкою сторін та неподанням ними витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 30.06.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 30.06.2010 року представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути 45417,55 грн. заборгованості за договором поставки б/н від 19.08.2008 року, з яких 27100,00 грн. основного боргу, 4364,05 грн. пені, 7318,84 грн. інфляційних втрат, 1943,82 грн. 3% річних, 4690,84 грн. збитків.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки б/н від 19.08.2008 року, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідач у своєму відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 27100,00 грн., проте заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки вони були нараховані у період, коли між сторонами велися переговори щодо врегулювання питання погашення заборгованості.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки б/н, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивача зобов’язався передати у власність (пославити), а відповідач прийняти та оплатити піноблок D 700.

Ціна за 1 м3 товару складає 635,00 грн. в тому числі ПДВ та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в заявках та відображаються в виписаних накладних на товар, що прийнято відповідачем згідно даного договору, які є його невід’ємною частиною (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору розрахунки за кожну партію товару, у тому числі відшкодування вартості транспортних витрат позивача (у разі транспортування товару за рахунок позивача) здійснюється в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання відповідачем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.

Як встановлено судом передача товару відбулась за довіреністю ЯПИ №770665, виписаною на Барановську Катерину Федорівну на отримання цінностей за рахунком №СС-16 від 22.09.2008 року та підтверджується видатковою накладною №СС-0000011 від 22.09.2008 року. Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Відповідно до копій банківських виписок оплата за товар проводилася частково, а саме: 02.12.2008 року в розмірі 1000,00 грн., 11.12.2008 року в розмірі 1000,00 грн., 09.02.1009 року в розмірі 2000,00 грн., 06.04.2009 року в розмірі 2000,00 грн., 15.09.2009 року в розмірі 1000,00 грн., 08.10.2009 року в розмірі 1000,00 грн., 19.03.2010 року в розмірі 3000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 27100,00 грн., яку відповідач у справі визнає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 27100,00 грн.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредито

ра зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.3. договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення.

Судом здійснено перевірку розрахкну нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних, контррозрахунку яких відповідачем не надано, та встановлено, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за вересь 2008 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу позивача про стягнення 4364,05 грн. пені за період з 27.09.2008 року по 11.12.2008 року, 7276,93 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року, 1943,82 грн. 3% річних за період з 27.09.2008 року по 30.06.2010 року.

Судом не може бути задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача 4690,84 грн. збитків (відсотків за кредитним договором) з огляду на наступне.

Як встановлено судом 18.03.2008 року між позивачем та ВАТ ВТБ Банк був укладений кредитний договір №05.11-03/08ск на суму 237360,00 грн. під 17% річних строком на 5 років для оплати поточних витрат Позичальника та для здійснення його статутної діяльності ( п. 2.5 договору).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України, зокрема встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.

Як встановлено судом наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення не має.

Крім того, кредитний договір №05.11-03/08ск був укладений 18.03.2008 року, в той час як договір поставки був укладений між позивачем та відповідачем 19 серпня 2008 року, тобто пізніше укладення кредитного договору, а отже не має причинного зв'язку між невиконанням відповдіачем умов договору поставки щодо своєчасності оплати поставленого товару та укладеним позивачем договором кредитування.

Таким чином, посилання позивача на те, що оскільки відповідач вчасно не виконав умови договору та не розрахувався, позивач втратив кошти на відсотках не приймається судом до уваги з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Центренергобуд»(04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58; 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 4, оф. 21; код ЄДРПОУ 34294252) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-сталь»(10029, м. Житомир, вул. Східна, 80; код ЄДРПОУ 34973350) 27100 (двадцять сім тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 4364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 7276 (сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1943 (одна тисяча дев’ятсот сорок три) грн. 82 коп. 3% річних, 406 (чотириста шість) грн. 85 коп. державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 12.07.2010 року