Рішення № 104121845, 20.04.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2022 р. Cправа № 902/1155/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

до: Приватного підприємства "ПАВЛІВКА" (вул. Миру, буд.207, с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, 22436)

про стягнення 180 079,87 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ПАВЛІВКА" 93 413,26 - 48% річних, 29 804,15 грн - пені, 14412,46 грн - інфляційних збитків та 42 450,00 грн -штрафу, що нараховані в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №1300027719 від 07.03.2019 в частині вчасної оплати поставленого товару.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

В період з 23.11.2021 та станом на закінчення строку вирішення питання про відкриття провадження у справі (29.11.2021) суддя Матвійчук В.В. перебував на лікуванні, що зумовило прийняття керівником апарату суду розпорядження №01-28/206/2021 від 29.11.2021 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи №902/1155/21.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 справу №902/1155/21 розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою суду від 06.12.2021 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" відкрито провадження у справі № 902/1155/21 в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 27.01.2022.

20.12.2021 до суду надійшли заперечення б/н від 20.12.2021 (вх. № 01-34/11299/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цвик А.О., де останній висловив свої заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просив постановити ухвалу про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

На підставі заяви судді Нешик О.С.№ 902/1155/21/2341/21 від 20.12.2021, розпорядженням керівника апарату суду від 20.12.2021, відповідно до ч. 5 п. 15 Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1155/21 для передачі раніше визначеному складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021, справу № 902/1155/21 розподілено судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 24.12.2021 прийнято справу № 902/1155/21 до свого провадження. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.01.2022.

29.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 29.12.2021 (вх. №01-34/11521/21) за підписом представника відповідача - адвоката Цвика А.О..

Ухвалою суду від 21.01.2022 підготовче засідання відкладено на 22.02.2022.

За результатами судового засідання 22.02.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.02.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.03.2022.

Ухвалою суду від 22.03.2022, з підстав введення в Україні воєнного стану та зважаючи на клопотання представника відповідача б/н. від 16.03.2022, розгляд справи по суті відкладено на 20.04.2022.

07.04.2022 на електронну адресу суду надійшла заява №б/н від 07.04.2022 скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Стельмаха Ю.М. про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

На визначену судом представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 22.03.2022, яка направлена на адресу електронної пошти представника відповідача.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 20.04.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «СУФФЛЕ АГРО Україна» посилається на порушення Приватним підприємством «ПАВЛІВКА» зобов`язань за Договором поставки № 1300027719 від 07.03.2019 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Як стверджує позивач, в межах Договору поставки № 1300027719 від 07.03.2019 відповідачу поставлено товар загальною вартістю 2 281 264,66 грн., який останній прийняв без будь яких претензій стосовно кількості та якості.

Відповідач здійснив часткову оплату товару грошовими коштами на суму 1 174 593,18 грн та шляхом поставки ячменю пивоварного на загальну суму 823 671,48 грн. Неоплаченим залишився товар на суму 283 000,00 грн.

Вказані обставини справи були встановлені в рішенні Господарського суду Вінницької області від 25.08.2021 у справі № 902/271/21.

В судовій справі № 902/217/21 з відповідача стягнуто: 283 000,00 грн - основного боргу за договором поставки № 1300027719 від 07.03.2019; 25 511,87 грн - 48% річних за період з 01.12.2019 по 01.03.2021; 39 108,27 грн - пені за період з 01.12.2019 по 01.03.2019; 16 052,17 грн - інфляційних втрат за період з 01.12.2019 по 31.03.2021; 42 450,00 грн - штрафу за жовтень 2021 року.

Звертаючись до суду з позовом в даній справі позивач на суму боргу 283 000,00 грн нараховує: 93 413,26 грн - 48% річних за період з 03.03.2021 по 08.11.2021; 29 897,19 грн - пені за період з 02.03.2021 по 08.11.2021; 14 412,46 грн - інфляційних збитків - за період з 01.02.2021 по 01.08.2021 та 42 450,00 грн - штрафу за один місяць прострочення (жовтень 2021 року).

Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача. Суть заперечень зводиться до того, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.08.2021 по справі № 902/217/21, яке залишене без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 з ПП "ПАВЛІВКА" стягнуто на користь ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 42450,00 грн. штрафу відповідно до п. 8.2 Договору поставки № 1300027719 від 07.03.2019. Наразі позивачем ставитися вимога про повторне стягнення 42450,00 грн. штрафу відповідно до того ж таки п. 8.2 Договору.

При цьому для прикриття незаконності такої вимоги, позивач зазначає, що у справі №902/217/21 штраф стягувався за лютий 2021 року, а у даній справі за жовтень 2021 року.

Крім того відповідач, посилаючись на встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних, відсутність доказів завдання позивачу збитків у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, неспівмірність заявлених до стягнення сум пені і процентів річних та з огляду на ступінь виконання основного зобов`язання на рівні 94.17 %, просив суд зменшити суму відсотків річних на 90% з 93413,26 до 9341,33 грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 07.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (позивач, за Договором Продавець) та Приватним підприємством "ПАВЛІВКА" (відповідач, за Договором Покупець) укладено договір поставки № 1300027719 (надалі Договір).

Відповідно п. 1.1.1 Договору Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (товари) насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

За змістом п. 1.1.2. Договору Покупець зобов`язаний дотриматись пропорції 50/50 із закупівлі мінеральних добрив та решти будь-яких сільськогосподарських товарів, визначених в п. 1.1.1. Договору (насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; добрива для позакореневого підживлення).

Загальний об`єм поставки-означатиме або плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідно до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5 %. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки, помножений на ціну (п. 1.2 Договору).

Якість товару, що поставляється погоджена сторонами у Розділі 2 Договору.

Право власності на товар переходить до Покупця в момент відвантаження, що відповідає даті оформлення товарно-транспортної накладної. ( п. 3.1.1. Договору)

За замістом п. 4.1 Договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до договору. При оплаті товару Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця.

Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2019 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2019 рік.

У разі поставки товару Продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від Покупця, кінцевою датою розрахунків (в т.ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (п. 4.4 Договору).

В разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору (п. 8.1 Договору).

Згідно п. 8.2 Договору Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору.

При порушенні Покупцем умов оплати за товар зі строком оплати згідно Специфікації "протягом 10 (десяти) / 30 (тридцяти) днів з моменту виставлення рахунку", Продавець матиме право вимагати від Покупця перегляду ціни на товар та здійснити перерахунок ціни відповідно до прайс-листа Продавця на умовах "товарного кредиту" та пролонгувати дату оплати до 31.10.2019 року із застосуванням п. 1.1.4. Договору. У разі відсутності згоди Покупця на перегляд ціни та/чи строків розрахунків, Продавець має право відмовитися від поставки/подальшої поставки та вимагати від Покупця сплати штрафу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості фактично поставленого, але не оплаченого згідно Специфікації товару, незалежно від того, чи надійшли кошти від Покупця на момент застосування штрафу, чи ні. (п.8.6. Договору).

За змістом п. 9.5. Договору даний Договір діє з моменту підписання до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

За твердженнями позивача, в межах даного Договору поставки № 1300027719 від 07.03.2019 ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" здійснило поставку товарів ПП "ПАВЛІВКА" на загальну суму 2 281 264, 66 грн. Тоді як ПП "ПАВЛІВКА" провело частковий розрахунок поставлено товару на суму 1 998 264,66 грн., з яких: 1 174 593,18 грн грошовими коштами; 823 671,48 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору поставки № 1300027719 від 07.03.2019 ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ПП "ПАВЛІВКА" 466 986,81 грн заборгованості, з яких: 283 000,00 грн - основний борг; 85 039,56 грн - 48% річних; 39 108,27 грн - пеня; 16 052,17 грн - інфляційні збитки та 42 450,00 грн штраф.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.08.2021 у справі №905/217/21 позовні вимоги ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" задоволено частково. Ухвалено стягнути з ПП "ПАВЛІВКА" на користь ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 283 000,00 грн - основного боргу за Договором поставки № 1300027719 від 07.03.2019; 25 511,87 грн - 48% річних; 39 108,27 грн - пені; 16 052,17 грн - інфляційних втрат; 42 450,00 грн - штрафу та 7 004,80 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено в частині стягнення 59 527,69 грн - 48 % річних.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі № 902/217/21 рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2021 залишено без змін.

Позивач, посилаючись на встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.08.2021 у справі № 902/217/21 обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 1300027719 від 07.03.2019, нараховує: 93 413,26 грн - 48% річних за період з 03.03.2021 по 08.11.2021; 29 897,19 грн - пені за період з 02.03.2021 по 08.11.2021; 14 412,46 грн - інфляційних збитків - за період з 01.02.2021 по 01.08.2021 та 42 450,00 грн - штрафу за один місяць прострочення (жовтень 2021 року).

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

За наведеного, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від від 25.08.2021 у справі № 902/217/21 обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідачем зобов`язання за Договором поставки № 1300027719 від 07.03.2019, станом на день ухвалення рішення в даній справі, виконані в повному обсязі шляхом перерахування позивачу грошових коштів в розмірі 413 127,11 грн. Підтвердженням наведеного слугують наступні платіжні доручення: № 1193 від 16.12.2021; № 1214 від 29.12.2021; № 3 від 11.01.2022; № 16 від 13.01.2022; № 17 від 17.01.2022.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 8.1. Договору Сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору (п. 8.1 Договору).

За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо стягнення пені відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

Варто зазначити, що позивач нарахував, а суд у своєму рішенні за наслідками розгляду справи № 902/217/21 стягнув пеню за період: 01.12.2019 - 01.03.2021.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованим розрахунок пені, поданий позивачем у даній справі, за період: 02.03.2021 - 08.11.2021.

Суд, перевіривши розрахунок пені дійшов висновку, що зазначена вимога є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленого позивачем штрафу в розмірі 42 500,00 грн, нарахованого за жовтень 2021 року, суд зважає на наступне.

Пунктом 8.2 Договору Сторони передбачили, що Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення.

Згідно рішення суду у справі № 902/217/21 з відповідача стягнуто 42 500,00 грн штрафу, відповідно до даного пункту Договору, нарахованого позивачем за лютий 2021 року.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, нарахування штрафу за порушення одного і того ж зобов`язання за кожен період (в даному випадку повний місяць) триваючого порушення, не відповідає правовій природі штрафу.

Відтак, стягнення заявленого штрафу за жовтень 2021 року не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Тому зазначена вимога позивача не підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 14 412,46 грн - інфляційних збитків та 93 413,26 грн - 48 % річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, п. 2 Додатку № 1 до Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 48%.

Отже, суд зауважує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У даній справі позивачем нараховано 48% річних та інфляційні збитки на суму основного боргу в розмірі 283 000,00 грн за період: 03.03.2021 - 08.11.2021 (проценти річних); 01.02.2021 - 01.08.2021 (інфляційні збитки).

При цьому суд зважає, що рішенням суду у справі № 902/217/21 стягнуто 48% річних за період: 01.12.2019 - 01.03.2021; інфляційних збитків за період: 01.12.2019 - 31.01.2021.

Перевіривши розрахунок 48% річних та інфляційних збитків суд дійшов висновку, що вказані вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильно розрахованими.

Розглядаючи клопотання відповідача, наведене у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру 48% річних, суд зважає на наступне.

Положення ч. 3 ст. 509 ЦК України унормовано, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали даної справи, суд також враховує:

- ступінь виконання основного зобов`язання, тобто відсутність основного боргу станом на день розгляду справи;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

На переконання суду, одночасне стягнення інфляційних збитків, пені, штрафу та 48 % річних у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення 48% відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

З урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення 48% відсотків річних на 80% та стягнення на користь позивача 48% відсотків річних в сумі 18 682,65 грн.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 74 730,61 грн 48 % річних.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому такий розподіл судових витрат є обґрунтованим лише в частині покладення на позивача судового збору з вимоги про стягнення штрафу. В частині зменшення суми 48% річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ПАВЛІВКА" (вул. Миру, буд. 207, с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, 22436; код ЄДРПОУ 36657911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068; код ЄДРПОУ 34863309) 18 682 грн. 65 коп. - 48% річних; 29 804 грн. 15 коп. - пені; 14 412 грн. 46 грн - інфляційних збитків; та 2 064 грн. 45 коп. - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 29 квітня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

2 - відповідачу (вул. Миру, буд.207, с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, 22436)