Рішення № 104107469, 28.04.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/351/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретарів Синевської Г.В., Мандрик І.Я., Калиш В.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки - адвокатів Огорілко Ю.В., СеменюкР.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Полохайло І.В.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду та просить визначити місце проживання спільного малолітнього сина сторін разом з нею.

Свої вимоги мотивує тим, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду, та в них є спільний неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає з позивачкою та з відповідача на її користь стягуються аліменти в розмірі 1000грн. щомісячно.

В неї з сином дуже тісний зв`язок, доброзичливі відносини, які сприяють його належному вихованню, повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих.

Вона забезпечила дитину житлом та належними умовами, має належний матеріальний дохід, дитина виявляє бажання жити з нею.

Вважає, що ОСОБА_2 не зуміє належним чином забезпечити дитині належні умови та атмосферу.

Син прив`язаний до неї, виховується в позитивній атмосфері, а тому вважає, що визначення місця проживання дитини разом з нею відповідатиме інтересам дитини.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 , в якому просив визначити місце проживання дитини разом з ним.

Свої вимоги мотивує наступним.

Розпорядженням Сокальської районної державної адміністрації визначено спосіб його участі у вихованні сина, а саме: сім календарних днів з матір`ю за місцем її проживання та сім календарних днів з батьком за місцем його проживання.

Позивачка проживає в двокімнатній квартирі з сестрою, матір`ю та бабою. Їх спільний син не має окремого ліжка та спить лише з ОСОБА_1 , а періодично також з її сестрою втрьох на одному ліжку.

Він проживає разом зі своїми батьками в житловому будинку, в якому облаштована окрема кімната для дитини з врахуванням вікових потреб. На земельній ділянці біля будинку є дитячий майданчик.

Він працює, отримує заробітну плату та пенсію по інвалідності, в нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів.

Він здійснює виховання та навчання дитини, в тому числі під час відвідування дошкільного закладу, забезпечує синові відпочинок, лікування, їх стосунки є тісними, дитина висловлює теплі почуття до нього.

На його думку, визначення місця проживання сина з ним буде найбільше відповідати інтересам останнього.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 17.09.2021р. третю особу Службу у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації Львівської області замінено на правонаступника Службу у справах дітей Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області.

ОСОБА_3 подала відзив на зустрічний позов, в якому покликається на те, що розпорядження органу опіки та піклування не є підставою для визначення місця проживання з ОСОБА_2 .

Участь останнього у вихованні дитини є його обов`язком.

Дитина проживає разом з нею та має окреме ліжко, ігрову зону, умови проживання повністю відповідають інтересам дитини.

Окрім цього, вона планує переїхати проживати в окрему квартиру, де на даний час проводить ремонт.

Зазначила, що ОСОБА_2 страждає на тяжкі захворювання та у випадку прогресування яких, він не зможе самостійно пересуватися, що не є безпечним для дитини.

Дитина постійно висловлює бажання проживати разом з нею та прив`язаний до неї емоційно, а тому визначення місця проживання дитини з нею відповідатиме його інтересам.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

10.09.2013р. між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням суду від 20.04.2018р. та в них є спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження та рішенням Сокальського районного суду.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15.05.2018р. присуджено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_5 аліменти на неповнолітнього сина в розмірі 1000грн. щомісячно, починаючи з 05.04.2018р. і до досягнення дитино повноліття. З даного рішення суду встановлено, що ОСОБА_2 погоджувався із стягненням з нього аліментів у розмірі 800грн., покликаючись на інвалідність та отримання матеріальної допомоги від своїх батьків.

На примусове виконання даного рішення 03.07.2018р. Сокальським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

З довідки №1 від 18.01.2019р встановлено, що спільний малолітній син сторін ОСОБА_4 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю - відповідачкою ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_3 працює на посаді директора ФОП « ОСОБА_6 » та її заробітна плата становить 4100грн. на місяць та вона є сумлінний, відповідальним працівником, що встановлено з довідки від 11.01.2019р. та характеристикою.

З витягу від 22.05.2019р. встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

З характеристики №5 від 16.01.2019р. встановлено, що спільний син сторін ОСОБА_4 за час відвідування закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «Соколятко» проявив себе з позитивного боку, адекватно поводиться, є ввічливим, вихованим, добрим, гуманним, чесним, справедливим, цілеспрямованим, має друзів, нікого не ображає, вміє бавитися, охоче виконує доручення, досягає успіхів у навчальних програмах та розвитку.

Висновком Органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації №1434/01-11 від 16.07.2019р. місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 визначено разом з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_3 .

Розпорядженням Сокальської районної державної адміністрації №722 від 20.11.2018р. визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні його малолітнього сина ОСОБА_4 та спілкуванні з ним наступним чином: почергово 7 календарних днів із матір`ю, за місцем проживання матері та 7 календарних днів із батьком, за місцем проживання батька.

Місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано по АДРЕСА_4 , що встановлено з довідки №3220 від 21.09.2018р.

Даний будинок, відповідно до акта про обстеження матеріально-побутових умов, складається з п`яти житлових кімнат, одна з яких облаштована як дитяча кімната, в якій є все необхідне, що встановлено депутатом міської ради зі слів самого ОСОБА_2 .

З довідки №45, витягу з трудової книжки та характеристики від 19.06.2019р. встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 11.06.2019р. працює в кафе «ЕДЕМ» ФОП « ОСОБА_7 » на посаді менеджера (управитель) з адміністративної діяльності. Його посадовий оклад складає 4700 грн. та він відповідає займаній посаді.

Крім цього, з довідки №2369/02.27.26 від 21.06.2019р. встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ-групи з дитинства та отримує пенсію на цій підставі, розмір якої становить: в січні-лютому 2019 року - 1497грн., в березні-квітні 2019 року - 2702,09грн., в травні-червні 2019 року-1497грн.

Позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_5 та станом на 25.06.2019р. в нього відсутня заборгованість, що встановлено з довідки №2438 від 25.06.2019р. та фіскальних чеків.

Згідно побутової характеристики №796/02-32 від 25.09.2018р., скарг на ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Сокальської міської ради не надходило.

Позивач також є заступником голови ГФ «БЕЗПЕКА», що встановлено з характеристики від 10.06.2019р.

З довідки №40 від 21.06.2018р. та характеристики, виданих Сокальським ясла-садком №1 встановлено, що позивач приймає участь у вихованні спільного сина сторін ОСОБА_4 , приводить і забирає дитину, цікавиться його поведінкою в дитячому садку, займається вихованням дитини. Малолітній ОСОБА_4 бажає контактувати з батьком (позивачем).

ОСОБА_2 піклується про сина, відвідує свята, розваги, бере активну участь в житті групи та дошкільної установи, що стверджується довідкою №59 від 26.09.2018р. Сокальського дошкільного навчального закладу №7 Сокальської міської ради та довідкою №42 від 14.05.2019р. Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №7 «Соколятко» Сокальської міської ради встановлено.

З фіскальних чеків та товарних чеків за період з березня 2018 року по червень 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 купував дитячий одяг та взуття.

З наданих ОСОБА_2 вбачається, що він проводить спільний відпочинок з малолітнім сином ОСОБА_8 .

Позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 , що встановлено з договору купівлі-продажу від 11.10.2018р. та витягу від 11.10.2018р.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що позивач має право користування автомобілем, марки «Ford КUGA».

З витягу №775 встановлено, що ОСОБА_2 страждає на розсіяний склероз, захворювання тазу та інші.

Відповідно до частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

З наведеного випливає, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Також, Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Судом встановлено, що спільний син сторін тривалий час проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 та за місцем проживання відвідує дошкільну установу. При цьому позивачкою створені належні умови для проживання та розвитку дитини, остання постійно піклується сином, бере участь у духовному та фізичному розвитку, матеріально забезпечує його, офіційно працевлаштована.

Суд враховує інтереси малолітньої дитини сторін, сталі соціальні зв`язки дитини в родині матері, її психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також сформоване і стале середовище проживання, навчання та розвитку дитини.

Таким чином, досліджені судом докази доводять ту обставину, що проживання малолітнього сина сторін разом з його матір`ю буде відповідати інтересам дитини та сприятиме її нормальному розвитку.

Аналогічною є також позиція органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації, викладена у висновку №1434/01-11, з яким суд повністю погоджується.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визначення місця проживання дитини- відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Червоноградської районної державної адміністрації, місцезнаходження: пр-т Шевченка,19, к.202. м.Червоноград, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович