Рішення № 104090221, 27.01.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5909/21

№ провадження 2/208/1085/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л., представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» - Лещенко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу, зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за спожитий газ та встановити лічильник газу, -

в с т а н о в и в:

1 Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу, зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за спожитий газ та встановити лічильник газу.

У своєму позові позивач просить суд визнати незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового лічильника; зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2018 року по дату винесення рішення відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності індивідуальних лічильників газу; зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» своїми силами та за свій рахунок встановити їй індивідуальний лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі.

В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що вона є споживачем природного газу в квартирі АДРЕСА_2 . На будинку в якому вона проживає 30 вересня 2016 року встановлено лічильник газу згідно з Актом № 43 приймання в експлуатацію об`єктів системи газопостачання, а саме вузол обліку газу будинковий ВОГ тип Б-G25-50. Після встановлення даного лічильнику газу, нараховані спожиті об`єми газу значно збільшилися. Нарахування за показаннями загально будинкового лічильника суттєво різняться від попередніх нарахувань та не відповідають фактичному споживанню газу особисто нею. 28 серпня 2020 року вона звернулась до Кам`янського відділення АТ «Дніпропетровсьгаз» із заявою про встановлення квартирного засобу обліку газу, але квартирний засіб обліку газу не встановлено. Згоди на становлення загально будинкового лічильника газу ні, вона ні інші мешканці будинку не надавали. Вважає, що вузол обліку газу будинковий ВОГ тип Б-G25-50 за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено без належної проектної документації та не у відповідності до вимог, що ставляться для такого роду робіт.

Сертифікаційні документи на вузол обліку газу будинковий ВОГ тип Б-G25-50 за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні. Договір щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів було укладено 07 вересня 2016 року за № 94/з між ПАТ «Дніпропетровсьгаз» та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» та на момент укладення договору загально будинковий лічильник за вказаною адресою встановлений не був.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, просить суд визнати незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового лічильника; зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2018 року по дату винесення рішення відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності індивідуальних лічильників газу; зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» своїми силами та за свій рахунок встановити їй індивідуальний лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» Лещенко Г.О. просила суд відмовити в задоволенні позову, посилалась на обставини викладені у відзиві на позов.

У відзиві зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо перегляду термінів встановлення споживачем лічильників природного газу № 1338-ІХ від 05 березня 2021 року продовжено зазначений вище кінцевий термін до 01 січня 2023 року. Тобто з дати набрання чинності вказаним законом суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2023 року. Станом на дату підписання позову позивачем строк реалізації права позивача на встановлення індивідуального лічильника газу у її квартирі не прострочений, а позовна заява заявлена передчасно.

Крім того зазначає, що загально будинковий ВОГ введено в експлуатацію 30 вересня 2016 року, отже можливе порушення цивільного права позивача відповідачем розпочалося з 30 вересня 2016 року, але позовна заява подана до суду 12 липня 2021 року за спливом майже 5 років з моменту як позивач довідався про набито порушення його прав.

Встановлення загально будинкового лічильника природного газу за адресою позивача у справі було здійснено в період дії попередньої редакції Закону, в якій не обмежувалось та не обумовлювалося ані місце встановлення лічильника газу, ані кількість споживачів чи квартир, не ставилося конкретних вимог до того, в чиїй власності або на балансі знаходиться лічильник та не передбачалося отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку.

Зазначив, що з положень Кодексу ГРС слідує, що укладання акту розмежування передбачає необхідність вчинення дій, як з боку Оператора ГРМ, так і збоку власників на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинку чи гуртожитки. В свою чергу АТ «Дніпропетровськгаз» вживало заходів щодо укладання таких актів шляхом направлення їх примірників для підписання до власників на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинку. Однак, з незалежних від АТ «Дніпропетровськгаз» обставин, такі акти не підписувалися з боку власників з огляду на невизначеність кола осіб, відповідальних за укладання вказаних актів.

Кодексом ГРС та іншими нормативно-правовими актами не встановлено, що до моменту укладання акту розмежування режим нарахування об`ємів природного газу усім споживачам, які користувалися такими послугами до набрання чинності Кодексом ГРС, є незаконним та безпідставним.

Облік наданих послуг розподілу природного газу після введення в дію норм Кодексу ГРС продовжував щомісячно здійснюватися для кожного споживача, як і до набрання ним чинності, незважаючи на відсутність актів розмежування.

З урахуванням норми дії АТ «Дніпропетровськгаз» щодо обліку спожитого позивачем газу за показниками загально будинкового лічильника та здійснення нарахувань за такими показниками не можуть вважатися безпідставними та незаконними до моменту укладання акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Зазначили, що заборгованість у позивача почала утворюватися з 01 жовтня 2018 року, що свідчить про те, що позивач належним чином сплачувала вартість нарахованих за показниками загальнобудинкового ВОГ об`ємів спожитого природного газу протягом періоду: як почалося нарахування об`ємів за загально будинковим ВОГ з 01 лютого 217 року по 30 вересня 2018 рік. Отже належним чином виконуючи зобов`язання щодо сплати вартості нарахованих об`ємів спожитого природного газу за показниками загальнобудинкового ВОГ за вказаний період ОСОБА_1 тим самим погодилася із правомірністю та законністю, як самого факту встановлення цього приладу обліку так і безпосередньо нарахувань об`ємів, що здійснювалися за його показниками.

Щодо судових витрат, зазначили, що такий розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи та ціною позову та ця вимога не може бути задоволена.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» у судове засідання не з`явився, надав суду відзив, у якому просить суд розглядати справу у відсутності їх представника та просить суд відмовити в задоволенні позову.

2. Заяви, клопотання учасників справи:

25 серпня 2021 року представниками відповідачів наданий відзив на позов.

08 вересня 2021 року позивачем надана відповідь на відзив.

29 вересня 2021 року представником відповідача надані письмові пояснення по справі.

18 жовтня 2021 року позивачем надані заперечення на письмові пояснення.

09 липня 2020 року представником відповідача надані суду заперечення на відповідь на відзив.

3. Процесуальні дії суду:

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

4. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг із газопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , що вбачається з наданого суду копії паспорта, довідки з місця мешкання, наданих суду квитанцій та не заперечується представником відповідача.

Судом встановлено, що на будинку в якому вона проживає, 30 вересня 2016 року встановлено лічильник газу згідно з Актом № 43 приймання в експлуатацію об`єктів системи газопостачання, а саме вузол обліку газу будинковий ВОГ тип Б-G25-50.

Розподіл природного газу побутовому споживачу ОСОБА_1 здійснює оператор газорозподільної системи - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2498 фактом згоди приєднання до якого відповідно до пункту 1.3 цього договору був сплачений рахунок оператора ГРМ та споживання природного газу.

Як вбачається зі змісту позову після встановлення даного лічильнику газу, нараховані спожиті об`єми газу значно збільшилися, нарахування за показаннями загальнобудинкового лічильника суттєво різняться від попередніх нарахувань та не відповідають фактичному споживанню газу особисто нею.

Позивач 28 серпня 2020 року вона звернулась до Кам`янського відділення АТ «Дніпропетровсьгаз» із заявою про встановлення квартирного засобу обліку газу, але квартирний засіб обліку газу не було встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 94/з щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів був укладений між Публічним акціонерним товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради «Управляючої компанії по обслуговуванню житлового фонду» від 07 вересня 2016 року.

Згідно до Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно внутрішньо будинкової системи газопостачання підписаний 26 червня 2019 року між Акціонерним товариством «Дніпропетровсьгаз» та Комунальним підприємством Камянської міської ради «Теплотехнік» визначені межі балансової належності та експлуатації відповідальності сторін по об`єкту багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Акту № 43 вузол обліку газу G 25 за адресою: АДРЕСА_3 , прийнятий в експлуатацію об`єктів системи газопостачання 30 вересня 2016 року.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, між сторонами виникли цивільні правовідносини та предметом позову є визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положенням ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка виражається у відмові встановлення індивідуальних лічильників газу.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

5. Оцінка суду:

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620 (далі Тимчасове положення), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Крім того, відносини між сторонами у справі регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно із главою 1 розділу 1 Кодексу ГРС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу

Відповідно до вимог п.1 Гл.5 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Що стосується вимог позивача щодо визнання незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового лічильника, а також зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» здійснити перерахунок спожитого природного газу, зобов`язавши Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» своїми силами та за свій рахунок встановити індивідуальний лічильник природного газу за адресою позивача, то суд вважає його обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом N 3533-VI.

Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу IX Кодексу ГРС (Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі) комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.

Точка вимірювання - місце встановлення комерційного вузла обліку (пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).

Межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між сумісними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання - передача природного газу.

Отже, вузол комерційного обліку встановлюється в точці, де відбувається приймання - передача природного газу.

Відповідно до пункту 3.2. Типового договору приймання - передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбувається на межі балансової належності об`єкта споживача.

Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування (пункт 5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 ).

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону N 3533-VI фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону N 3533-VI та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до умов Типового договору та Кодексу ГРС визначення фактичного обсягу природного газу, спожитого побутовим споживачем, повинно здійснюватись за допомогою комерційного вузла обліку природного газу, який повинен встановлюватись на межі балансової належності (в точці приймання - передачі) об`єкта, яким є квартира позивача.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634 , 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Судом встановлено, що позивач приєдналася до цього Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісяця споживає природний газ та щомісяця сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та ст. 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу"та Кодексі ГРС.

Матеріалами справи встановлено, що позивач приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов`язки споживача" та розділом VI "Права і обов`язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору газопостачальна компанія бере на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС визначення фактичного обсягу спожитого газу за об`єктом побутових споживачів будинку позивача , які використовують газ тільки для приготування їжі та не забезпечені приладами обліку газу, визначається за нормами споживання.

Судом встановлено, що нарахування за спожитий природний газ ОСОБА_1 до 01 березня 2017 року здійснювалося згідно з нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, за роздрібними цінами на природний газ, встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758, від 22 березня 2017 року № 187.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 23 березня 2016 року № 203 Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та пункт 1 переліку постанов КМУ, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 204.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/2507/18 (адміністративне провадження № К/9901/60944/18) вказані судові рішення залишені без змін. У постанові Верховний Суд зазначив, що з метою забезпечення принципу соціальної справедливості, дотримання балансу приватних та публічних інтересів, а також керуючись частиною другою статті 265 КАС України Постанова КМУ № 203 та пункт 1 Переліку, затвердженого Постановою КМУ № 204, втрачають чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Суди встановили, що позивач оплачувала послуги з газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі індивідуальних.

Позивач не надавала згоди на встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу та висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що згода мешканців будинку є обов`язковою для встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, такі норми споживання застосовуються незалежно від чинності постанови до набрання чинності новою постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені відповідні норми.

Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Так, найефективнішим способом обліку споживання природного газу є встановлення лічильників. При цьому держава в особі компетентних органів зобов`язана забезпечити доступні умови для встановлення приладів обліку споживання природного газу. Із цією метою прийнятий Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18, адміністративне провадження № К/9901/60944/18).

Отже, відповідач зобов`язаний надавати позивачу послуги, які оплачені, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», був зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуального лічильника газу для населення у квартирі позивача, в якій вона використовує газ тільки для приготування їжі.

Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС визначення фактичного обсягу споживання (розподілу) природного газу за обсягом побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та Типового договору.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

Отже, межа балансової належності та місце встановлення визначаються актом укладеним між оператором ГРМ та споживачем.

Окрім цього, судом встановлено, що розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зі співвласниками не укладався, тобто межа балансової належності та місце встановлення приладу обліку не було визначене.

Вузол обліку газу G 25 за адресою: АДРЕСА_3 , прийнятий в експлуатацію об`єктів системи газопостачання 30 вересня 2016 року, що згідно до акту № 43 без участі споживача.

Відповідно до пункту 7 глави 1 розділу X Кодексу ГРС роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми комерційного вузла обліку, заміни типів засобів вимірювання техніки без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та оператора ГРМ не допускаються.

Отже, суд приходить до висновку про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу позивачу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують її права, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який фактично не використовувався споживачем.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, про зобов`язання Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» здійснити перерахунок спожитого природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2018 року по 27 січня 2022 року відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності індивідуальних лічильників газу; та зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» своїми силами та за свій рахунок встановити індивідуальний лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, відповідають встановленим обставина та нормам матеріального права.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справі №212/5836/17, провадження № 14-11цс21 зазначила, що будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності. Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як обмеження права власності.

Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачці суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимог статті 5 Закону N 1023-XII,статті 2 Закону N 1875-IVволевиявлення позивачки на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового лічильника, підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог позивача щодо зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки саме Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» здійснює нарахування за користування природного газу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

6. Судові витрати.

У зв`язку з частковим задоволення позову, суд вважає, що з відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу, зобов`язання здійснити перерахунок нарахувань за спожитий газ та встановити лічильник газу, задовольнити частково.

Визнати незаконним комерційний облік комунальних послуг з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за показниками загальнобудинкового лічильника.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» здійснити перерахунок спожитого природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2018 року по 27 січня 2022 року відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності індивідуальних лічильників газу.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» своїми силами та за свій рахунок встановити індивідуальний лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. на користь держави.

В іншій частині позову щодо вимог до Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін НОМЕР_2 .

Відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз», адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 03340920.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, літ.А-2, ЄДРПОУ 39572642.

Суддя Похваліта С. М.