Рішення № 104090220, 18.01.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/9238/13-ц

№ провадження 2/208/295/22

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л., представника позивачів ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про виділ в натурі частини майна, про виділ нерухомого майна в окремий об`єкт користування, про визначення порядку користування земельною ділянкою, та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відділ держкомагенства у м.Дніпродзержинську, про виділ частки із спільного майна, визнання права власності на житлову будівлю як окремий об`єкт нерухомого майна, про визначення порядку користування земельною ділянкою, та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особи, яка не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відділ Держземагенства у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Кам`янська міська рада, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , про усунення перешкод в користуванні власністю, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог позивача та зустрічних вимог відповідача, позовних вимог третьої особи.

Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про виділ в натурі частини майна, про виділ нерухомого майна в окремий об`єкт користування, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

У своєму позові, з урахуванням уточнень до позову, просять суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна із наданням окремої поштової адреси 23/50 часток житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку літ А-1, коридор 1-1, площею 6,1 кв.м. кухня 1-2 площею 7,3 кв.м., коридор 1-3 площею 5,6 кв.м., кімната 1-4 загальною площею та житловою площею 7,0 кв.м., кімната 1-5 загальною площею та житловою 12, 5 кв.м., кімната 1-6 загальною та житловою площею 10,2 кв.м., загальною площею 48,7 кв.м., житловою 29,7 кв.м., допоміжною 19,0 кв.м., нежитловою прибудови а2-1, навісів а3-1, а4-1, гаражу, літньої кухні Б-1, вбиральні Е-1.

Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності в цілому на самостійний об`єкт нерухомого майна із наданням окремої поштової адреси, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку (літ А-1, коридор 1-1, площею 6,1 кв.м., кухня 1-2 площею 7,3 кв.м., коридор 1-3 площею 5,6 кв.м., кімната 1-4 загальною площею та житловою площею 7,0 кв.м., кімната 1-5 загальною площею та житловою 12,5 кв.м., кімната 1-6 загальною та житловою площею 10,2 кв.м., загальною площею 48,7 кв.м., житловою 29,7 кв.м., допоміжною 19,0 кв.м., нежитловою прибудови а2-1, навісів а3-1, а4-1, гаражу, літньої кухні Б-1, вбиральні Е-1, з подальшою реєстрацією речових прав на нерухоме майно; всі судові витрати покласти на відповідачів у рівних частинах, стягнувши з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 3 907 грн. 88 коп.: судовий збір 230,40 грн., вартість замовлень кадастрового плану 1 599,48 грн., технічного висновку про можливість розділу 1278 грн., юридичної допомоги 800 грн., в загальній сумі по 1953,94 грн. з кожного .

В обґрунтування позовним вимог позивачі посилається на те, що вони проживають в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , яким належать 27/50 частини будинку та земельна ділянка площею 319 кв.м.. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради ; 67 від 25 лютого 1981 року 11 березня 1981 року були видані свідоцтва про право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_10 на 23/50 частин, а ОСОБА_11 на 27/50 частин, порядок землекористування залишився без змін 638 кв.м. та 319 кв.м.

Зазначили, що позивач ОСОБА_7 неодноразово вертався до ГАСК з проханням дозволити завершення та введення в експлуатацію гаража та літньої кухні з майстернями сплатив адміністративний штраф, але одержував відмову з причини належності земельної ділянки громаді, а не землекористувачам домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_8 надали суду відзив, у якому просили суд відмовити в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 також звернулись до суду із зустрічним позовом, у якому зазначили, що вони є власниками 27/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни. Будинок має дві ізольовані квартири, які мають окремий самостійний вихід, окремі комунікації. Вони з 1994 року користуються ізольованою квартирою АДРЕСА_2 , із житловою прибудовою А1-1, нежитловими прибудовами а5-1, а6-1, а7-1, навісом а8-1, підвалом під літ А1-1, а співвласники позивачі з часу набуття ними права власності на частку будинку квартирою АДРЕСА_3 з прибудовою а2-1, навісами а3-1, а4-1, підвалами під літ А2-1, А-1. Також користуються надвірними будівлями і спорудами як, вбиральнею Д-1, гаражем Ж-1, сараями З-1, І-1, навісом К-1, водопроводом № 1, зливною ямою № 3, воротами № 5, огорожею № 7, 10, 14, 18, частиною огорожі № 8, хвірткою № 15, цоколем № 16, воротами № 17, тротуаром ІY.

Співвласники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 користуються ганком, літньою кухнею Б-1, вбиральнею Е-1, водопроводом № 2, частиною огорожі № 8, огорожею № 9, зливною ямою № 11, хвірткою № 12, тротуаром ІІ.

Зазначили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на частці земельної ділянки, якою вони користуються, збудували гараж, а на місці своєї літньої кухні Б-1 самовільно збудували двоповерховий житловий будинок.

Частки спільної земельної ділянки АДРЕСА_1 , якими користувались співвласники домоволодіння були і залишились повністю відокремленими, відгородженими одна від однієї огорожею, не мають спільних місць користування. Вхід і в`їзд до квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 кожного із співвласників є окремим, а доступ до своїх частин ділянок співвласники здійснюють через окремі ворота з хвіртками. Кожен із співвласників, набуваючи право власності на 27/50 і 23/50 частин домоволодіння, позивачі в 1994 році і відповідачі в 2004 році погоджувались на той порядок користування земельною ділянкою, що вже існував.

Одночасно із виділом в натурі частки із спільного нерухомого майна має бути вирішено питання визначення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , на якій розташоване спірне домоволодіння, з урахуванням часток співвласників, розташування ізольованих квартир в будинку, надвірних будівель, споруд, що виділяються співвласникам, порядку користування земельною ділянкою, що склався на час набуття ними права власності на частку домоволодіння в 1994 році і існуючих будівельних норм і правил з метою забезпечення можливості обслуговування ними своєї нерухомості.

Погоджуються з виділом їм з урахуванням порядку користування, що склався, частини земельної ділянки АДРЕСА_1 в розмірі 488 кв.м., що на 90 кв.м. менше, ніж припадає на їх частку в праві власності на домоволодіння, і не заперечується проти виділу ОСОБА_7 ОСОБА_6 частини земельної ділянки АДРЕСА_1 в розмірі 582 кв.м., що на 98 кв.м. більше ніж припадає на їх частку в праві власності на домоволодіння.

У зв`язку із зазначеним та з урахуванням уточнень до позову, просять суд виділити їм в натурі 27/50 часток жилого будинку АДРЕСА_1 у якості частки майна, що є у спільній частковій власності із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з: коридору 2-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ. А1-1, а також з надвірних будівель і споруд: вбиральні Д-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, І-1, навісу К-1, водопроводу № 1, зливної ями № 3, воріт № 5, № 17, огорожі № 7, 10, 14, 18, частини огорожі № 8, хвіртки № 15, цоколю № 16, тротуару ІY; визнати за ними право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з: коридору 2-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ. А1-1, а також з надвірних будівель і споруд: вбиральні Д-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, І-1, навісу К-1, водопроводу № 1, зливної ями № 3,воріт № 5, № 17, огорожі № 7, 10, 14, 18, частини огорожі № 8, хвіртки № 15, цоколю № 16, тротуару ІY, як на самостійний об`єкт нерухомості з подальшим наданням окремої поштової адреси; визначити між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в користування частину земельної ділянки в розмірі 488 кв.м., а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 582 кв.м., згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 2 і Додатку № 6 висновку експерта Харченко В.В. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1032/01-20 від 09 лютого 2021 року; стягнути з відповідачів за зустрічним позовом судові витрати.

Крім цього, до суду із позовом також звернулась третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 із вимогами до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особи, яка не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відділ Держземагенства у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Дніпродзержинська міська рада, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , про усунення перешкод в користуванні власністю.

У своєму позові позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 майном: домоволодінням та земельною ділянкою, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованих відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 гаражу та двоповерхового жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У своєму позові зазначила, що їй на праві власності належить 37/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Інші 63/100 частини у праві спільної часткової власності належить ОСОБА_12 . Безпосередньо її сусідами суміжної земельної ділянки № НОМЕР_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У 2012 році відповідачі у справі побудували самовільно, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами та суміжними землекористувачами житловий будинок та гараж. Житловий будинок та гараж побудовані впритул до огорожі, що порушує вимоги п.3.17 Б-2.4.-1-94 «Планування та забудова міських та сільських поселень».

Самовільним спорудженням зазначених будівель порушують її права, як землекористувача суміжної земельної ділянки та власника частини житлового будинку АДРЕСА_5 , в якій вона мешкає разом з членами своєї сім`ї, знаходяться з боку самовільно збудованих відповідачами приміщень. Приміщення перешкоджають нормальному освітленню кімнат та їх провітрюванню, що призводить до порушень повітрообміну в кімнатах. Затемнення кімнат, недостатність освітлення призводить до користуванням електроенергією, що негативно вливає на ограни зору, збільшує кількість витраченої електроенергії і коштів на оплату за її використання.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивачів та просив суд їх задовольнити, посилався на обставини викладені в позові, зустрічний позов не визнають, а задоволенні позову третьої особи просили суд відмовити, надавши суду заперечення. Також просив суд застосувати строк позовної давності до вимог третьої особи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримали свої позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, в задоволенні первісного позову просить суд відмовити, про що надали суду відзив на позов, в задоволенні позову третьої особи не заперечували.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 позовні вимоги третьої особи просив суд задовольнити, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 майном: домоволодінням та земельною ділянкою, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом знесення самочинно збудованих відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 гаражу та двоповерхового жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні первісного позову та просив суд відмовити, а задоволенні зустрічного позову на розсуд суду.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відділ держкомагенства у м.Дніпродзержинську, Кам`янська міська рада, яка є правонаступником Дніпродзержинська міська рада надав лист, у якому просить суд розглянути справу за відсутність їх представника.

Суд, вислухавши думку сторін та їх представників, вивчивши матеріали цивільної справи та надані суду докази, вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню, зустрічні вимог слід задовольнити, а в задоволенні позову третьої особи слід відмовити з наступних підстав.

Заяви, клопотання позивача, відповідача.

11 лютого 2014 року від відповідачів надійшла зустрічна позовна заява.

11 березня 2014 року від позивачів надійшли заперечення на зустрічний позов.

11 березня 2014 року від ОСОБА_4 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовна заява.

03 квітня 2014 року від позивачів надійшли заперечення проти позову третьої особи.

03 квітня 2014 року від позивачів надійшла уточнена позовна заява.

24 листопада 2014 року клопотання позивача про приєднання доказів по справі.

27 листопада 2014 року від третьої особи надійшло клопотання про призначення експертизи по справі.

18 грудня 2014 року клопотання позивача про уточнень питань до судової експертизи.

20 жовтня 2015 року повідомлення про неможливість надання висновку судової експертизи.

26 липня 2016 року надійшов висновок експерта.

28 листопада 2016 року заява третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору про розгляд справи за відсутність їх представника.

17 січня 2017 року заява уточнення до вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

02 березня 2017 року заява уточнення позовних вимог позивача.

02 березня 2017 року заперечення позивачів на позовну заяву ОСОБА_4

02 березня 2017 року клопотання позивача про зупинення провадження по справі.

06 березня 2020 року заява позивача про поновлення провадження по справі.

17 вересня 2020 року заява третьої особи про витребування доказів.

05 жовтня 2020 року заява відповідача про витребування доказів по справі та одання доказів.

29 жовтня 2020 року, 25 листопада 2020 року позовна заява уточнена позивачів.

30 грудня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву відповідачів.

14 січня 2021 року клопотання третьої особи про заміну сторони.

20 січня 2021 року позовна заява уточнена позивачів та відповідь на відзив.

07 квітня 2021 року уточнена позовна заява відповідачів.

13 квітня 2021 року відзив представника позивача на зустрічну позовну заяву.

23 червня 2021 року заява представника позивача про застосування строків позовної давності до позову третьої особи із самостійними вимогами.

Процесуальні дії по справі.

22 листопада 2013 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

09 липня 2014 року ухвалою суду прийнята зустрічна позовна заява та об`єднана її в одне провадження із первісним позовом.

27 листопада 2014 року по справі призначена експертиза.

06 червня 2017 року ухвалою суду зупинено провадження по справі.

06 квітня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження по справі.

07 квітня 2021 року ухвалою суду визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

18 травня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 та є власниками 23/50 частини вказаного домоволодіння, що відповідно до договору дарування № ВВМ № 842193 від 12 жовтня 2004 року, посвідченого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , яким належать 27/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано на підставі дублікату договору міни посвідченого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою від 13 квітня 1994 року № 4-906, з якого вбачається, що частина домоволодіння належить їм з 13 квітня 1994 року на підставі договору міни.

Право власності на 27/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у 2004 році, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 1950 року, реєстр № 10118 зареєстровано перехід права власності 1/3 частини будинку від ОСОБА_10 до ОСОБА_11 та рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 247 від 06 квітня 1954 року за землекористувачами кварталу 47 були затверджені земельні ділянки, а саме обслуговування будинку АДРЕСА_1 виділена земельна ділянка 800 кв.м. у постійне користування та 158 кв.м. тимчасове по квартирі 1 2/3 частини та по квартирі АДРЕСА_6 1/3 частини ОСОБА_11 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 67 від 25 лютого 1981 року 11 березня 1981 року були видані свідоцтва про право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_10 на 23/50 частин, а ОСОБА_11 на 27/50 частин.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії технічного паспорту, виготовленого ОКП «Дніпродзержинське БТІ» 28 жовтня 2004 року, спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 1039 кв.м. і складається із житлового будинку А-1, загальною площею 100 кв.м., житловою площею 59,4 кв.м., літніх кухонь Б-1, В-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, И-1, вбиралень Д-1, Е-1, огорожі № 4-10, 12-14, 15, 16, водопроводу № 1, № 2, зливних ям № 3, № 11 та огорожі.

Житловий будинок А-1 вказаного домоволодіння, загальною площею 133,5 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., складався з двох квартир: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою 29,7 кв.м., що складається з коридорів 1-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3, площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м. і квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з коридорів 2-1, площею 6,5 кв.м., і І площею 2,9 кв.м., кухні 2-3 площею 10,1 кв.м., кімнати 2-2, 2-4, 2-5 площами 6,1 кв.м., 10,7 кв.м., 12,9 кв.м., комори ІІ площею 2,1 кв.м.

Як вбачається з технічного висновку, який виконаний фахівцями Державного підприємства «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект» за результатами обстеження стану конструкції будівлі та споруджень про можливість виділення 27/50 частин про виділ домоволодіння у 2014 році вбачається, що ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , поділена на дві частини та належать власникам ОСОБА_2 та ОСОБА_8 27/50 частин домоволодіння та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 23/50 частин домоволодіння.

Відповідно до листа Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30 березня 2012 року, вбачається, що платниками земельного податку по АДРЕСА_5 є ОСОБА_13 , по АДРЕСА_1 , є платником ОСОБА_6 638 кв.м., та ОСОБА_2 320 кв.м.

Як вбачається з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровської області від 11 серпня 2011 року при перевірці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконав будівельні роботи з реконструкції літньої кухні під двоповерховий житловий будинок, чим порушив вимоги ст.ст. 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що складено протокол про адміністративні правопорушення.

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровської області від 06 серпня 2012 року видно, що при перевірці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконав будівельні роботи з реконструкції літньої кухні під двоповерховий житловий будинок, чим порушив вимоги ст.ст. 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_7 запропоновано будівельні роботи не виконувати до отримання відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 03 серпня 2012 року, складеного головним державним інспектором Дніпродзержинського відділу контролю та державного нагляду територіального управління з контролю за будівництвом об`єктів, якістю будівельних матеріалів, державного ринкового нагляду та державного контролю у сфері житлово-комунального господарства Правобережжя Федіним В.В., при перевірці об`єкта будівництва та території домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою порядку з домоволодінням гр. ОСОБА_4 розташована будівля літньої кухні, яка у 2011 році самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю реконструйована під двоповерховий житловий будинок, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що на ОСОБА_7 складено матеріали про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності та запропоновано останньому будівельні роботи не виконувати до отримання дозвільних документів на виконання робіт. На момент перевірки факту виконання будівельних робіт не зафіксовано.

Про зазначені обставини комісією 07 липня 2012 року також був складений акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 є власником 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_5 , що відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлового будинку, посвідченого 02 червня 2005 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу та 29 червня 2005 року зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, а інші 63/100 часток у праві спільної часткової власності належить ОСОБА_12 .

Так, ОСОБА_4 є сусідкою суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Окрім цього, відповідно до висновку № 1028/1029-16 судової будівельно-технічної експертизи, яка виконана Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз 14 липня 2016 року вбачається, що самовільно споруджений гараж та реконструйована літня кухня під двоповерховий будинок не відповідає будівельним нормам та правилам ДБН 360-92 по місту розташування. Крім того, відстань від реконструкції літньої кухні під поверховий будинок та гаражу до житлового будинку літ А-1 складає 3,50 кв.м., відстань від реконструкції літньої кухні під двоповерховий будинок до сараю літ В-1 складає 1,0 м., що є порушенням пожежних норм, оскільки у відповідності до вимог Таблиці 1, Додатку 3,1 ДБМ 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» - мінімальна відстань між будівлею житлового будинку літ. А-1 та сараєм літ. В-1 домоволодіння АДРЕСА_5 та реконструйованою літньою кухнею під двоповерховий будинок домоволодіння АДРЕСА_1 повинна бути 6 м. Таким чином, розташування самовільно спорудженого гаражу та реконструйованої літньої кухні під двоповерховий будинок не відповідає пожежним нормам по відношенню до житлового будинку літ. А-1 та сараю літ. В-1 домоволодіння АДРЕСА_5 .

Згідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 986/05-20, складеним судовим експертом Харченко В.В. 09 червня 2020 року з урахуванням порядку користування домоволодінням між співвласниками, що склався до виділу в окремий об`єкт нерухомості пропонується у житловому будинку А-1 квратира № 2 загальною площею 84,8 кв.м.. житловою площею 30,1 кв.м., що складається з коридору 2-1 площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2, площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ А1-1, а також будівлі і споруди: вбиральня Д-1, гараж Ж-1, сараї З-1, І-1, навіс К-1, водопровід № 1, зливна яма № 3, ворота № 5, огорожі № 7,10,14,18, частина огорожі № 8, хвіртка № 15, цоколь № 16, ворота № 17, тротуар ІY.

Двом іншим співвласникам Алексєєвським пропонується квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., з прибудовою а2-1, навіси а3-1, а4-1 ,підвали під літ. А2-1, А-1, ганок, літня кухня Б-1, вбиральня Е-1, водопровід № 2, частина огорожі № 8, огорожа № 9, зливна яма № 11, хвіртка № 12, тротуар ІІ. Згідно до запропонованому варіанту розділу в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням порядку користування, що склався, співвласники мають окремі входи до своїх часток, які може використовуватися як самостійні об`єкти нерухомого майна.

Окрім цього, судовим експертом Харченко В.В. у висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи ; 1032/01-20 складеного 09.02.2021 року, запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки між власниками житлового будинку: відповідно до частки у праві власності на житловий будинок та за фактичним користуванням, що склався між співвласниками з урахуванням діючих будівельних норм і правил.

Так, згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 1 висновку експерта Харченко В.В. № 1032/01-20 від 09.02.2021 року і Додатку № 5 з урахуванням ОСОБА_14 і ОСОБА_8 , частки в праві власності на будинок, їм пропонується до виділу частка земельної ділянки в розмірі 578 кв.м. (27/50), а Алексеєвським 493 кв.м.(23/50).

Так, згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 2 висновку експерта Харченко В.В. № 1032/01-20 від 09.02.2021 року і Додатку № 6, з урахуванням фактичного порядку користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками, та з урахуванням діючих будівельних норм і правил, які забезпечать користувачам квартири АДРЕСА_7 будинку можливість зовнішнього ремонту і технічне обслуговування своєї частини домоволодіння, ОСОБА_14 і ОСОБА_8 пропонується до виділу частку земельної ділянки в розмірі 488 кв.м., а Алексеєвським частка земельної ділянки площею 582 кв.м.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 до житлового будинку АДРЕСА_1 , звели нежитлову прибудову коридор під літерою а5-1, об`єднавши будівлі квартири АДРЕСА_2 і будівлю літньої кухні В-1 та вказані будівлі збереглися в первісному виді, не зазнали перепланування, що не є самочинним будівництвом відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики від 24.2001 року № 127.

Як вбачається з матеріалів справи у 2012 році ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побудували самовільно без дозволу та погоджень із державними органами та суміжних землекористувачів двоповерховий житловий будинок та гараж притул до огорожі, що порушує вимоги п.3.17 Б.2.4-1-94 «Планування та забудови міських та сільських поселень». Згідно до вказаного акту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни має бути не меншою ніж 1,5 метр та повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель на територію суміжної ділянки, якою користується, що призводить до значних незручностей в користуванні земельною ділянкою.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_4 , самовільним спорудженням будівель порушують її права як землекористувача суміжної земельної ділянки та власника частини житлового будинку АДРЕСА_5 , в якій вона мешкає разом із сім`єю. Ці приміщення перешкоджають нормальному освітленню кімнат та їх провітрюванню, що призводить до порушень повітрообміну в кімнатах. Затемнення кімнат, недостатність освітлення приводить до користування електроенергією навіть у сонячні дні, що негативно вливає на органи зору, збільшує кількість витраченої електроенергії і коштів на оплату за її використання.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем та відповідачем обрані способи захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір із цивільних та земельних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного Кодексу України.

Застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо вимог позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Тобто, кожному з співвласників належить частка у праві спільної часткової власності, якою він має право самостійно розпорядитися, в тому числі вимагати виділу в натурі належної йому частки з спільного майна. Право на виділ частки з майна в натурі підтверджує наявність у кожного з співвласників всієї повноти повноважень щодо володіння, користування та розпорядження часткою.

Співвласники мають окремі будинки з окремими входами, повний комплекс інженерного обладнання та не мають зон загального користування, тому можуть використовувати належні кожному частини житлового будинку, як самостійні об`єкти нерухомого майна.

Житлові будинки оздоблені електропостачанням, водопостачанням, каналізацією, опаленням та газопостачанням.

Як вбачається з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровської області від 11 серпня 2011 року при перевірці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконав будівельні роботи з реконструкції літньої кухні під двоповерховий житловий будинок, чим порушив вимоги ст.ст. 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що складено протокол про адміністративні правопорушення.

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровської області від 06 серпня 2012 року видно, що при перевірці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконав будівельні роботи з реконструкції літньої кухні під двоповерховий житловий будинок, чим порушив вимоги ст.ст. 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_7 запропоновано будівельні роботи не виконувати до отримання відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Згідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 03 серпня 2012 року, складеного головним державним інспектором Дніпродзержинського відділу контролю та державного нагляду територіального управління з контролю за будівництвом об`єктів, якістю будівельних матеріалів, державного ринкового нагляду та державного контролю у сфері житлово-комунального господарства Правобережжя Федіним В.В., при перевірці об`єкта будівництва та території домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою порядку з домоволодінням гр.. ОСОБА_4 розташована будівля літньої кухні, яка у 2011 році самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю реконструйована під двоповерховий житловий будинок, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що на ОСОБА_7 оформлено матеріали про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності та запропоновано останньому будівельні роботи не виконувати до отримання дозвільних документів на виконання робіт. На момент перевірки факту виконання будівельних робіт не зафіксовано.

Про зазначені обставини комісією 07 липня 2012 року також був складений акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

При поділі нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55.

Пунктом 2.3 глави 2 цієї Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, таким чином виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Будівництво об`єкта нерухомого майна є самочинним за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року справі № 6-130цс13, постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 № 61-12св17.

З огляду на викладене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

Щодо вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , про визнання права власності на житлову будівлю як окремий об`єкт нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до приписів ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Тобто, кожному з співвласників належить частка у праві спільної часткової власності, якою він має право самостійно розпорядитися, в тому числі вимагати виділу в натурі належної йому частки з спільного майна. Право на виділ частки з майна в натурі підтверджує наявність у кожного з співвласників всієї повноти повноважень щодо володіння, користування та розпорядження часткою.

Співвласники мають окремі будинки з окремими входами, повний комплекс інженерного обладнання та не мають зон загального користування, тому можуть використовувати належні кожному частини житлового будинку, як самостійні об`єкти нерухомого майна.

Житлові будинки оздоблені електропостачанням, водопостачанням, каналізацією, опаленням та газопостачанням.

За правилом ч.2 ст.120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч.5 ст.319 ЦК України).

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні ст. 120 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Згідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 986/05-20, складеним судовим експертом Харченко В.В. 09 червня 2020 року з урахуванням порядку користування домоволодінням між співвласниками, що склався до виділу в окремий об`єкт нерухомості пропонується у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_7 загальною площею 84,8 кв.м.. житловою площею 30,1 кв.м., що складається з коридору 2-1 площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2, площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ А1-1, а також будівлі і споруди: вбиральня Д-1, гараж Ж-1, сараї З-1, І-1, навіс К-1, водопровід № 1, зливна яма № 3, ворота № 5, огорожі № 7,10,14,18, частина огорожі № 8, хвіртка № 15, цоколь № 16, ворота № 17, тротуар ІY.

Двом іншим співвласникам Алексєєвським пропонується квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., з прибудовою а2-1, навіси а3-1, а4-1, підвали під літ. А2-1, А-1, ганок, літня кухня Б-1, вбиральня Е-1, водопровід № 2, частина огорожі № 8, огорожа № 9, зливна яма № 11, хвіртка № 12, тротуар ІІ. Згідно до запропонованому варіанту розділу в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням порядку користування, що склався, співвласники мають окремі входи до своїх часток, які може використовуватися як самостійні об`єкти нерухомого майна.

Окрім цього, судовим експертом Харченко В.В. у висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1032/01-20 складеного 09.02.2021 року, запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки між власниками житлового будинку: відповідно до частки у праві власності на житловий будинок та за фактичним користуванням, що склався між співвласниками з урахуванням діючих будівельних норм і правил.

Так, згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 1 висновку експерта Харченко В.В. № 1032/01-20 від 09.02.2021 року і Додатку № 5 з урахуванням ОСОБА_14 і ОСОБА_8 , частки в праві власності на будинок, їм пропонується до виділу частка земельної ділянки в розмірі 578 кв.м. (27/50), а Алексеєвським 493 кв.м.(23/50).

Так, згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 2 висновку експерта Харченко В.В. № 1032/01-20 від 09.02.2021 року і Додатку № 6, з урахуванням фактичного порядку користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками, та з урахуванням діючих будівельних норм і правил, які забезпечать користувачам квартири АДРЕСА_7 будинку можливість зовнішнього ремонту і технічне обслуговування своєї частини домоволодіння, ОСОБА_2 і ОСОБА_8 пропонується до виділу частку земельної ділянки в розмірі 488 кв.м., а Алексеєвським частка земельної ділянки площею 582 кв.м.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачі та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 1994 року користуються квартирою АДРЕСА_2 , а співвласники позивачі по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_4 будинку. Крім цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 володіють та користуються літньою кухнею В-1, що складається з приміщень кухні і ванної кімнати, гаражем Ж-1, сараєм З-1, вбиральнею Д-1, водопроводом № 1, частиною огорожі, зливною ямою № 3, тротуаром, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 користується ізольованою квартирою АДРЕСА_3 , літньою кухнею Б-1, вбиральнею Е-1, зливною ямою № 11, водопроводом № 2, тротуаром і частиною огорожі.

Таким чином, як встановлено судом, між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 склався певний порядок користування спільним будинком і земельною ділянкою, що не заперечується сторонами.

Окрім цього, як встановлено судом частки спільної земельної ділянки АДРЕСА_1 відокремлені, відгорожені одна від одної, вхід і в`їзд до квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 кожного із співвласників є окремим.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 до житлового будинку АДРЕСА_1 , звели нежитлову прибудову коридор під літерою а5-1, об`єднавши будівлі квартири АДРЕСА_2 і будівлю літньої кухні В-1 та вказані будівлі збереглися в первісному виді, не зазнали перепланування, що не є самочинним будівництвом відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики від 24.2001 року № 127.

Власники 23/50 частин домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мають можливість виділення 27/50 частин домоволодіння від загального домоволодіння в окреме домоволодіння з присвоєнням окремої адреси, а частина домоволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не залежать від частини, яка належіть вище вказаним особам. У фізичному та експлуатаційному відношенні обидві частини домоволодіння не залежать одна від одної та можуть функціонувати як окремі домоволодіння з присвоєнням кожної частини самостійної поштової адреси.

Відповідно до листа Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30 березня 2012 року, вбачається, що платниками земельного податку по АДРЕСА_5 є ОСОБА_13 , по АДРЕСА_1 , є платником ОСОБА_6 638 кв.м., та ОСОБА_2 320 кв.м.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , в натурі 27/50 часток жилого будинку АДРЕСА_1 у якості частки майна, що є у спільній частковій власності із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з: коридору 2-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ. А1-1, а також з надвірних будівель і споруд: вбиральні Д-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, І-1, навісу К-1, водопроводу № 1, зливної ями № 3,воріт № 5, № 17, огорожі № 7,10, 14, 18, часини огорожі № 8, хвіртки № 15, цоколю № 16, тротуару ІY; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з: коридору 2-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ. А1-1, а також з надвірних будівель і споруд: вбиральні Д-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, І-1, навісу К-1, водопроводу № 1, зливної ями № 3,воріт № 5, № 17, огорожі № 7,10, 14, 18, частини огорожі № 8, хвіртки № 15, цоколю № 16, тротуару ІY, як на самостійний об`єкт нерухомості з подальшим наданням окремої поштової адреси.

Окрім цього, з урахуванням висновку експерта також доведена в судовому засіданні позивачами за зустрічним позовом є можливість визначити між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в користування частину земельної ділянки в розмірі 488 кв.м., а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 582 кв.м., згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 2 і Додатку № 6 висновку експерта ОСОБА_16 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1032/01-20 від 09 лютого 2021 року.

Таким чином, вимоги позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відділ держкомагенства у м.Дніпродзержинську, про виділ частки із спільного майна, визнання права власності на житлову будівлю як окремий об`єкт нерухомого майна, про визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають задоволенню.

Щодо вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні власністю, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Вирішуючи зазначений позов відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, слід встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Установлено, що частина будівлі збудована на належній відповідачам за позовом третьої особи в користуванні земельній ділянці, є самочинним будівництвом.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

При цьому органи, зазначені у частині сьомій статті 376 ЦК України, з відповідним позовом до суду не звернулися.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року в справі № 320/1889/17-ц (провадження № 61-8737св20) дійшов висновку, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Судом встановлено, що при вирішенні спору не було використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення відповідачів за зустрічним позовом до відповідальності, зокрема відсутні належні та допустимі докази щодо неможливості здійснення перебудови об`єкту нерухомості відповідно до державних будівельних норм і правил, санітарних норм, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

З урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, за якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачами за зустрічним позовом судовий збір з відповідачів у розмірі по 151 грн. 50 коп. з кожного на користь ОСОБА_8 ; у розмірі по 212 грн. 40 коп. з кожного на користь ОСОБА_2 , що документально підтверджено.

Враховуючи викладене та керуючись, ст. ст. 15, 16, 321, 319, 328, 358, 361, 364, 376, 391 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 5, 81, 89, 141, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про виділ в натурі частини майна, про виділ нерухомого майна в окремий об`єкт користування, про визначення порядку користування земельною ділянкою, відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відділ держкомагенства у м.Дніпродзержинську, про виділ частки із спільного майна, визнання права власності на житлову будівлю як окремий об`єкт нерухомого майна, про визначення порядку користування земельною ділянкою, задовольнити.

Виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , в натурі 27/50 часток жилого будинку АДРЕСА_1 у якості частки майна, що є у спільній частковій власності із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з: коридору 2-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ. А1-1, а також з надвірних будівель і споруд: вбиральні Д-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, І-1, навісу К-1, водопроводу № 1, зливної ями № 3,воріт № 5, № 17, огорожі № 7,10, 14, 18, часини огорожі № 8, хвіртки № 15, цоколю № 16, тротуару ІY.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 84,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що складається з: коридору 2-1, площею 6,1 кв.м., передпокою 2-2 площею 10,5 кв.м., кімнат 2-3 площею 10,7 кв.м., 2-4 площею 12,9 кв.м., 2-5 площею 6,5 кв.м., коридору 2-6 площею 14,3 кв.м., кухні 2-7 площею 9,6 кв.м., ванної 2-8 площею 14,2 кв.м., житлової прибудови А1-1, нежитлових прибудов а5-1, а6-1, а7-1, навісу а8-1, підвалу під літ. А1-1, а також з надвірних будівель і споруд: вбиральні Д-1, гаражу Ж-1, сараїв З-1, І-1, навісу К-1, водопроводу № 1, зливної ями № 3,воріт № 5, № 17, огорожі № 7,10, 14, 18, часини огорожі № 8, хвіртки № 15, цоколю № 16, тротуару ІY, як на самостійний об`єкт нерухомості з подальшим наданням окремої поштової адреси.

Визначити між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в користування частину земельної ділянки в розмірі 488 кв.м., а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 582 кв.м., згідно з варіантом № 1, викладеним у питанні № 2 і Додатку № 6 висновку експерта ОСОБА_16 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1032/01-20 від 09 лютого 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суму судового збору у розмірі по 151 (сто п`ятдесят одна) грн. 50 коп. з кожного на користь ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суму судового збору у розмірі по 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп. з кожного на користь ОСОБА_2 .

В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особи, яка не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відділ Держземагенства у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Кам`янська міська рада, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , про усунення перешкод в користуванні власністю, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.