Ухвала суду № 104069523, 26.04.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5394/22

Провадження № 1-кп/127/107/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Панчук І.О.,

за участю прокурора Новака В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Опольської Н.М.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці, в порядку дистанційного судового провадження, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, відомості про які внесені 10.01.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020020000018, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурор Новак В.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою мотивуючи, що продовжують існувати ризики передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор зазначив, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, тому на переконання прокурора обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки за вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк. На переконання сторони обвинувачення, ризик впливу на потерпілого та свідків також продовжує існувати, оскільки вони не допитані судом, а докази суд оцінює безпосередньо. Крім того, прокурор просив врахувати, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих чинників та схильність підозрюваного до вчинення злочинів. Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На переконання прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого адвокат Опольська Н.М. зазначила, що з урахуванням позиції свого підзахисного, який визнає свою вину та щиро кається у вчиненому, просила суд змінити йому запобіжний захід на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою. ОСОБА_1 запевняв суд, що не буде переховуватись та вчасно буде з`являтись в судові засідання. З урахуванням ситуації в країні, обвинувачений висловив своє бажання захищати Україну.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Дослідивши заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, оцінюючи усі обставини наявні у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних, корисливих злочинів, за які, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на певний строк, відтак, на переконання суду, у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, останній може переховуватись від суду, розуміючи невідворотність покарання у разі визнання його винним у вчиненні даних злочинів.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).

Відповідно до положень ст. 178 КПК України, суд враховує особу обвинуваченого, який згідно обвинувального акту не має міцних соціальних зв`язків, суду не надано доказів його працевлаштування до затримання, тобто у останнього відсутнє постійне джерело доходу, тому на переконання суду, у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, обвинувачений може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, існує ризик, що у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. На переконання суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 291, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Новака В.В. про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 26.04.2022 до 24.06.2022 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду, в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: