Рішення № 104055028, 22.04.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1953/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення №0094367-5405-1303 від 28.05.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням нараховано податок за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» в розмірі 101923,44 грн. (податковий період 2019 рік). Вважає таке нарахування помилковим, оскільки Відповідач при визначенні суми податку на нерухоме майно не врахував рішення Старояричівської сільської ради № 3 від 25.06.2018 та застосував невірну ставку для нарахування податку на нерухоме майно.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в даній адміністративній справі відмовлено.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду; у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін відмовлено.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року клопотання представника позивача про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін повернуто без розгляду.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи відмовлено.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання. У разі отримання податкового повідомлення - рішення після встановленого строку платник не звільняється від обов`язку сплати податку. Оскаржуване повідомлення було надіслано позивачу на адресу зазначену в АРМ «Державний реєстр фізичних осіб платників податків» - АДРЕСА_2 . Дані про зміну адреси проживання чи прописки ОСОБА_1 не подавала.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець до 02.02.2022 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №284958738, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, площею 1628,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі продажу від 28.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янка Бузького районного нотаріального округу, Робак Л.А.

Головним управління ДПС у Львівській області визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» з вказаного об`єкту нерухомості:

за податковий період « 2019 рік» згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0094367-5405-1303 від 28.05.2020 року на суму101923,44 грн.

Відповідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області про суму податкового боргу платників податків по ФО ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) сума податкового боргу позивача за платежем /18010300/податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості станом на 25.05.2021 становить 101923,44 грн.

Не погодившись із визначенням суми податкового зобов`язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

До місцевих податків належать: податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Відповідно до пункту 12.3. статті 12 ПК України, у чинній редакції, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт12.3.2пункту12.3статті 12 ПК України).

За правилами підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.)

Перевіривши доводи позивача про помилкове застосування ставки податку при визначенні суми податку на нерухоме майно з об`єктів нерухомості: нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: площею 1628,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , суд встановив наступне.

Рішеннями Старояричівської сільської ради №3 від 25.06.2018 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Старояричівської сільської ради на 2019 рік відповідно до цільового призначення будівель та надано пільги зі сплати вказаного податку фізичним особам у розмірах визначених рішенням Так, згідно з вказаним рішенням сільської ради встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб: будівлі сільськогосподарського призначення інші у розмірі 0,02 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, органом місцевого самоврядування на базовий податковий (звітний) період 2019 рік, встановлена ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 0,02 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Контролюючий орган при визначенні суми податку на нерухоме майно позивачу не врахував вказане рішення сільської ради, так у 2019 році нарахування податку ОСОБА_1 проведено з врахуванням ставки 1,5%, що не відповідає ставкам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановленим вищезазначеними рішеннями Старояричівської сільської ради.

За таких обставин, суд вважає, що при визначенні податкового зобов`язання, Відповідач безпідставно застосував ставку податку на рівні 1,5% відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0094367-5405-1303 від 28.05.2020 року прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до абз.1 ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги, натомість доводи позивача визнано судом обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1020 грн., що підтверджується квитанцією №60510841 від 20.01.2022, який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить суд стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на послуги адвоката надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1097975, свідоцтво про заняття адвокатської діяльністю №324 від 20.02.1997 року, попередній розрахунок витрат послуг адвоката, квитанція до прибуткового ордеру №3 від 10.01.2022 року.

Отже, витрати позивача в розмірі 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрати позивача на правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у випадку доведення здійснення витрат пов`язаних з розглядом саме цієї справи та враховуючи принцип співмірності здійснених витрат.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Головне управління ДПС у Львівській області.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру таких витрат, керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, становить 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0094367-5405-1303 від 28.05.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1020 (одну тисячу двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.