Рішення № 104054972, 21.04.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3523/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2022 року

16 год 05 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Качур Р.П. за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І.. представниці позивача Красій Н. Р., представниці відповідача Тарабан О. О., третьої особи ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу -

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів);

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 21.02.2022 ВП № 45688982 про накладення штрафу.

В обґрунтування позову зазначено, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не врахованого того, що позивачем виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 у справі № 9104/98279/12. Також позивач вказав, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016 у справі № 9104/98279/12 (провадження № К/800/56078/14, № К/800/57397/14) змінено постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та таку постанову виконано, про що відповідача повідомлено. Однак, на думку позивача, відповідачем не враховано зазначених обставин при винесенні оскаржуваної постанови. Відтак вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення винесена державним виконавцем протиправно, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 16.02.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 01.03.2022 продовжено позивачу процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 28.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі; призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 05.04.2022 витребувано від позивача додаткові докази у справі.

У судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, надала аналогічні усні пояснення. Вказала, що позивачем виконано судове рішення, про що державного виконавця повідомлено листом. Просила позов задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 4340ел від 01.04.2022), зазначила, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 45688982 з виконання виконавчого листа № 2а-534/11, виданого Миколаївським районним судом Львівської області про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 25.04.2011, виходячи із розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає районний коефіцієнт та північну надбавку з урахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи по вахтовому методу з 11.06.1999 по 30.04.2002, з 17.03.2003 по 16.12.2007, з 25.01.2008 по 18.12.2008, з 13.02.2009 по 05.10.2010, а також зарахувати до страхового стажу як повний місяць неповний місяць роботи ОСОБА_1 в жовтні 2010 року. Повідомила, що державним виконавцем 03.12.2014 відкрито виконавче провадження. У відповіді від 21.04.2021 боржник повідомив про те, що на виконання рішення у справі № 2а-534/11 провів перерахунок пенсії позивача. Сума доплати склала 30848,44 грн, яку стягувачу виплачено у січні 2015 року. З урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016, якою змінено постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2014, позивачем повторно проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано доплату у розмірі 3296,58 грн. Оскільки у державного виконавця відсутні будь-які документи на підтвердження виконання судового рішення, вона постановою від 21.01.2022 року наклала на боржника штраф у сумі 5100 грн. Вважає, що оскаржена постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а тому вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у справі, ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у поясненні щодо позову (вх. № 25297 від 05.04.2022). Вказав, що рішення суду не виконане в повному обсязі, а також те, що позивачем не надано відповідачу письмових доказів щодо його виконання. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін і третьої особи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року у справі № 2а-534/11 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 2а-534/11 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково: адміністративний позов про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період до 24 квітня 2011 року залишено без розгляду. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 25 квітня 2011 року, виходячи із розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає районний коефіцієнт та північну надбавку, з урахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи вахтовим методом з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 5 жовтня 2010 року, а також зарахувати до страхового стажу як повний місяць неповний місяць роботи позивача в жовтні 2010 року.

Це рішення набрало законної сили 16.10.2014.

Виконавчий лист у справі видно 10.11.2014.

Державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Романом А. І. винесено постанову від 03.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 45688982.

Державним виконавцем Романом А. І. винесено постанову від 09.02.2015 про закінчення виконавчого провадження на підставі листа УПФУ в Миколаївському районі Львівської області від 04.02.2015 року № 614/03-36.

Вказані обставини встановлено постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.02.2015 у справі № 447/238/15-а, яка набрала законної сили 02.06.2015, відтак такі відповідно до положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Так, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.02.2015 у справі № 447/238/15-а, яка набрала законної сили 02.06.2015 визнано неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області у провадженні № 45688982 за виконавчим листом Миколаївського районного суду Львівської області від 10.10.2014 року у справі № 2а-534/11; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 45688982 від 09.02.2015 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а-534/11 виданого 10.11.2014 року Миколаївським районним судом Львівської області.

Постановою державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області від 01.06.2018 закінчено виконавче провадження № 45688982.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04.02.2019 у справі № 447/1589/18 визнано протиправними і скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 45688982 від 01.06.2018 і постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52677858 від 01.06.2018 Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про те, що видані Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області листи від 06.11.2017 № 5442/01-11 та від 28.03.2017 № 1777/09-27, не підтверджують факту повного виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 2а-534/11.

У подальшому, постановою державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 29.03.2021 ВП № 45688982 передано виконавчий документ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Постановою від 08.04.2021 ВП № 45688982 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О. О. прийнято виконавче провадження № 45688982 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-534/11, виданого 10.11.2014.

Листом від 21.04.2021 № 1300-5903-8/36283 позивач повідомив відповідача про виконання судового рішення у справі № 2а-534/11. Вказав, що сума доплати склала 30848,44 грн, яку стягувачу виплачено у січні 2015 року.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О. О. винесено вимогу № 22266 від 01.09.2021, яку скеровано на адресу позивача.

Позивач повторно повідомив відповідача про виконання судових рішень листом від 09.09.2021 № 1300-5306-8/79337.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О. О. винесено постанову від 21.01.2022 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 5100,00 грн.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що станом на 21.01.2022 боржником рішення суду не виконано, боржник не надав жодної відповіді на постанови державного виконавця.

Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02.06.2016 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (далі Закон № 1404).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 ст. 75 Закону № 1404 визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 по справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд встановив, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.02.2015 у справі № 447/238/15-а, яка набрала законної сили 02.06.2015, визнано неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області у провадженні № 45688982 за виконавчим листом Миколаївського районного суду Львівської області від 10.10.2014 року у справі № 2а-534/11; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 45688982 від 09.02.2015 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а-534/11 виданого 10.11.2014 року Миколаївським районним судом Львівської області.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області не повністю виконано вимоги рішення Миколаївського районного суду Львівської області. Окрім того в матеріалах виконавчого провадження відсутні копії документів, які б підтверджували здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 боржником.

Аналогічного змісту висновки, викладено і у рішенні Миколаївського районного суду Львівської області від 04.02.2019 у справі № 447/1589/18, яким визнано протиправними і скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 45688982 від 01.06.2018 і постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52677858 від 01.06.2018 Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про те, що видані Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області листи від 06.11.2017 № 5442/01-11 та від 28.03.2017 № 1777/09-27, не підтверджують факту повного виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 2а-534/11.

З матеріалів виконавчого провадження слідує, що позивач листом на вимогу державного виконавця від 01.09.2021 повідомив про фактичне виконання рішення суду. Вказав, що проведено перерахунок, сума доплати склала 30848,44 грн, яку позивач отримав у січні 2015 року. У листопаді 2016 року доплата пенсії за рішенням суду склала 3296,58 грн. До листа долучив витяг з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 про розрахунок заробітної плати, яка врахована при обчисленні пенсії з врахуванням рішення суду; копії довідок № 491 і № 493 від 11.06.2020 про розмір пенсії позивача; копії довідок № 492, № 494 від 11.06.2020 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивачем. З долучених доказів судом встановлено, що позивачем на виконання рішення суду у справі № 2а-534/11 не додано жодного доказу, який підтверджує урахування позивачем при обчисленні пенсії ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи вахтовим методом з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 5 жовтня 2010 року.

Позивачем, після винесення постанови про накладення штрафу скеровано відповідачу листа № 1300-5903-8/12113 від 02.02.2022, яким останній повідомив відповідача про виконання вимог виконавчого листа № 2а-534/11 від 10.11.2014, до якого долучив аналогічні документи та копії розпорядження від 10.12.2014 та від 10.10.2016.

Вказані розпорядження стали підставою для закінчення виконавчого провадження та, відповідно, винесення постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 09.02.2015 та від 01.06.2018. Інші розрахункові документи, що підтверджують повне виконання судового рішення, у матеріалах пенсійної справи відсутні.

Відтак, враховуючи обставини, встановлені постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.02.2015 у справі № 447/238/15-а, яка набрала законної сили 02.06.2015, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04.02.2019 у справі № 447/1589/18, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 2а-534/11 виконано в повному обсязі позивачем у цій справі.

Таким чином, суд погоджується з доводами представниці відповідача про те, що документи на підтвердження виконання судового рішення у матеріалах виконавчого провадження відсутні, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській область Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43317547), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяКачур Р. П.