Постанова № 1040456, 27.09.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

27.09.07 Справа№ 25/287А

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом :

Відкритого акціонерного товариства “Орлан-Транс” (м.Львів)

до відповідача :

Державної податкової інспекції у Личаківському районі (м.Львів)

про :

визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004132310/0 від 12.12.2006 р,

Головуючий :

Пазичев В.М.

Секретар :

Рисик Р.М.

Представники сторін:

Від позивача:

Січевич І.М. –представник (довіреність №189 від 07.08. 2007 р.);

Від відповідача :

Саковець В.П. –представник (довіреність № 12843/24/10-017 від 31.01.2006 р.)

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, а також видано пам’ятки про їхні права та обов’язки.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Орлан-Транс” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі (м.Львів) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2006 року за №0004132310/0.

Ухвалою суду від 17.08.2007 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 03.09.2007 року. У зв‘язку з неявкою представників сторін, 03.09.2007 р. розгляд справи було відкладено на 13.09.2007 р. У зв‘язку з неявкою представника відповідача, 13.09.2007 р. розгляд справи було відкладено на 21.09.2007 р. В судовому засіданні 21.09.2007 р. було оголошено перерву до 25.09.2007 р. В судовому засіданні 25.09.2007 р. було оголошено перерву до 27.09.2007 р.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 17.08.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2007 р., від 13.09.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у заяві.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 17.08.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2007 р., від 13.09.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.09.2007 р. до суду за вх. № 18631 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.09.2007 р. від представника відповідача поступило заперечення на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги і просить відмовити в задоволенні позову.

27.09.2007 р. до суду за вх. № 20559 від представника відповідача поступило клопотання про розгляд справи на підставі доказів, які надані відповідачем, та наявні в справі.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та поясненнях.

В судовому засіданні 25.09.2007 р., відповідно до ч. 3 ст. 121 КАС України, за узгодженим клопотанням представників сторін, суд закінчив підготовче провадження і перейшов до судового розгляду.

В судовому засіданні 27.09.2007 р., відповідно до ст.ст. 160, 163 КАС України, за узгодженим клопотанням представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.09.2007 р.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

13.12.2006р. ВАТ "Орлан-Транс" отримано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0, винесене на підставі акту №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. виїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова. Даним податковим повідомленням-рішенням ВАТ "Орлан-Транс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 87257,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Орлан-Транс" з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТзОВ "Золотий Гепард" - ЗАТ "Гефест" - ТзОВ "Новойл" - ТзОВ "ІнКонТелм" за листопад - грудень 2004року. По результатах перевірки було складено акт перевірки від 12.12.2006 року №97/23-0/05461378.

В ході позапланової перевірки позивача було направлено запити на проведення зустрічних перевірок по питаннях підтверджєння податкового кредиту за листопад 2004 року на суму податку на додану вартість 116 107,50 грн., за грудень 2004 року - на суму податку на додану вартість 116 718,53 грн. до ДПІ у Солом'янському району м. Києва по ТзОВ "Золотий Гепард". Згідно отриманої відповіді (02.09.2005р.№4946/7/23-0904) взаєморозрахунки між ВАТ "Орлан Транс" та ТзОВ "Золотий Гепард" підтверджено, постачальником є ЗАТ "Гефест".

ДПІ у Личаківському районі м. Львова направлено запит до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку на проведення зустрічної перевірки ЗАТ "Гефест". Згідно відповіді (лист від 09.11.2005 р. №1067-15-16-23/5/23182771) взаєморозрахунки між ТзОВ "Золотий Гепард"' та ЗАТ "Гефест" підтверджено, постачальником є ТзОВ "Новойл".

ДПІ у Личаківському районі м. Львова направлено запит в ДПІ у Печерському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Новойл". В отриманій відповіді (лист від 07.12.2005р. №02/02-632) взаєморозрахунки між ЗАТ "Гефест" та ТзОВ "Новойл" підтверджено, постачальниками є ТзОВ "Татарстан Експорт" та ТзОВ "ІнКомТелм".

ДПІ у Личаківському районі м. Львова направлено запит в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на проведення зустрічної перевірки ТзОВ "ІнКомТелм". Згідно отриманої відповіді (лист від 12.05.2006р. №4846/7/23-221) ТзОВ "ІнКомТелм" за рішенням Господарського суду №Б-1963-05 від 13.06.2005р. визнано банкрутом. До ДПІ підприємство подавало податкові звіти, в яких декларувало пільги по оподаткуванню прибутку та податку на додану вартість. При заповненні декларації з податку на додану вартість підприємство не декларує податку на додану вартість, а вказує обсяги продажу як такі, що звільнені від оподаткування (рядок декларації 4 колонка А). Як вказано відповідачем, перевіркою встановлено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ "ІнКомТелм" складається з операцій, які оподатковуються за ставкою 20% податку на додану вартість на митній території України згідно п.п.6.1.1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як зазначено в Акті перевірки, позаплановою документальною перевіркою встановлено порушення вимог п, 1.8. ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97- ВР (із змінами та доповненнями), а саме, безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2004року податку на додану вартість в сумі 53409,45грн. та за грудень 2004року податку на додану вартість в сумі 33848,37грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року - на 53409,45грн., за грудень 2004 року - на 33848,37грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 таким, що суперечить чинному законодавсту з наступних підстав.

В акті №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. виїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова вказано, що ВАТ "Орлан-Транс" безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2004 року податок на додану вартість в сумі 53409,45 грн. та за грудень 2004 року податок на додану вартість в сумі 33848,37 грн., оскільки при перевірці 4-го ланцюга постачальників виявлено, що ТОВ "ІнКомТелм" (постачальник 4-го ланцюга) визнано банкрутом 13.06.2005р., а при заповненні декларацій з податку на додану вартість за листопад 2004 року та грудень 2004 року товариство (постачальник 4-го ланцюга) не декларувало податку на додану вартість, а вказувало обсяги продажу як такі, що звільнені від оподаткування.

Позивач наголошує, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII, була кредитором ТОВ "ІнКомТелм" (постачальника 4-го ланцюга), могла виступати стороною у справі про банкрутство та мала право на задоволення своїх вимог щодо погашення зобов'язань з сплати податку на додану вартість.

Крім цього, позивач наголошує, що йому залишається незрозумілим та необгрунтованим розрахунок сум (додатки до акту №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. виїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова), які, на думку відповідача, ВАТ "Орлан-Транс" безпідставно включило до бюджетного відшкодування.

Позивач вважає такі висновки ДПІ у Личаківському районі неправомірними.

20.12.2006р. ВАТ "Орлан-Транс" направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 до ДПІ у Личаківському районі м. Львова. 02.02.2007р. отримано рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 залишено без змін (копія рішення додається). 06.02.2007р. ВАТ «Орлан-Транс»оскаржило податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 до ДПІ у м. Львові. Рішенням ДПІ у м. Львові від 29.03.2007р. (копія рішення додається) податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 залишено без змін. 02.03.2007р. ВАТ «Орлан-Транс»оскаржило податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 до ДПА у Львівській області. Рішенням ДПА у Львівській області від 06.06.2007р. (копія рішення додається) податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 залишено без змін. 15.06.2007р. ВАТ «Орлан-Транс»направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 до ДПА України. 09.08.2007р. було отримано відповідь, згідно з якою податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0004132310/0 залишено без змін (копія рішення додається).

Відповідач вважає, що позивачем, в порушення норм чинного законодавства, завищено бюджетне відшкодування за листопад 2004 року на 53409,45грн., за грудень 2004 року - на 33848,37грн.

На думку відповідача, однією з обов'язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що включення до податкового кредиту підлягають лише суми податку на додану вартість, які були сплачені до бюджету, на думку відповідача, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку на додану вартість, як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закон №168/97-ВР). Відповідач вважає, що Законом встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість, та включенням сум цього податку до податкового кредиту. При цьому, на думку відповідача, зазначені етапи нерозривно зв'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку відповідача ненадходження податку на додану вартість є наслідком того, що, згідно зустрічних перевірок до виробника (на ІV-му ланцюгу), постачальник ТзОВ "ІнКомТелм", який повинен був відобразити відповідні суми податку на додану вартість в податковій Декларації з податку на додану вартість в рядку "податкове зобов'язання" та сплатити до бюджету у відповідному періоді суми податку, не задекларувало та не сплатило податок на додану вартість за листопад - грудень 2004 року.

Отже, відповідач повністю заперечує позовні вимоги як необґрунтовані та такі, що суперечать чинному законодавству.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), платник податку - особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно п 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97- ВР (надалі Закон № 168/97-ВР) (із змінами та доповненнями), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Підпунктом 7.2.1 п 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР передбачено вимоги до податкової накладної, а саме, податкова накладна повинна містити: порядковий номер; дату виписки податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище ім’я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товарів(робіт, послуг) та кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у Статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.4.1 п 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначає податкову накладну як єдину підставу для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання (платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Як зазначено в матеріалах справи позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість № 18067996 та присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 054613713064 і відповідно, зобов’язаний вести облік операцій з поставки та придбання товарів, які підлягають оподаткуванню цим податком, а також облік операцій з реалізації та продажу товарів, які підлягають оподаткуванню цим податком.

Позивачем отримано 30.11.2004 р. податкову накладну №133987 на суму 696 644,97 грн., в тому числі податку на додану вартість 116 107,50 грн., та 31.12.2004 р. податкову накладну №138788 на суму 700 311,22 грн., в тому числі податку на додану вартість 116 718,53 грн., виписаних ТОВ Торговий дім «Золотий гепард»(придбання нафтопродуктів). Відповідачем не спростовано, що надані суду податкові накладні відповідають вимогам пп..7.2.1.п.7.2.ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997р., а податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже, факт придбання ВАТ "Орлан-Транс" (платником податку) товарів (дизельного палива, без якого здіснення основної діяльності підприємства - автомобільні перевезення - є неможливим) засвідчено належним чином оформленими податковими накладними, що підтверджується і Актом №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. виїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

П.п. 8.3 п.8 Наказу ДПА України "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами" №196 від 24.04.2003р. надано право органам Державної податкової служби України на проведення зустрічних перевірок основних постачальників платника податку на додану вартість з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум податку на додану вартість, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань у декларації з податку на додану вартість за відповідний період. Основними постачальниками, відповідно до даного Наказу, вважаються суб'єкти господарювання, в яких платником податку на додану вартість, що перевіряється, придбано товарів (робіт, послуг) із сумою податку на додану вартість, що складає 3 і більше відсотків від суми податкового кредиту у цьому періоді для юридичних осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем було придбано дизельне паливо в ТОВ "Золотий Гепард", яке є основним постачальником. З цією юридичною особою укладено договір на поставку продукції, відповідно до законодавства оформлено податкові накладні. Актом №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. підтверджено сплату ТОВ "Золотий Гепард", як основним постачальником, сум податку на додану вартість до бюджету. З постачальниками 2, 3, 4-го ланцюгів позивач договорів на поставку не укладав, у договорі з основним постачальником постачальники 2, 3, 4-го ланцюгів не згадувалися.

Слід зазначити, що законодавство України не передбачає вказівки на наступних постачальників в договорі поставки, не визначає таку вказівку як істотну умову договору поставки. Відповідно до положень ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених Законом. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Чинне законодавство України, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97- ВР, не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Посилання відповідача в акті №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. на п.1.8. ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. не є правомірним, оскільки у даному положенні йдеться про визначення поняття "бюджетне відшкодування" і не згадується про правомірність формування податкового кредиту. Щодо бюджетного відшкодування, то п.1.8. ст.1 згаданого Закону можна сприймати як відсильну норму законодавства, яка вимагає переходу до спеціальних норм, що встановлюють порядок формування суми такого бюджетного відшкодування, а саме до п.п.7.7.7 ст.7 зазначеного Закону.

Отже, можна зробити висновок, що сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки: п..1.8. ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. застосовується наряду з тим, як будуть правомірно встановлені суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Слід зазначити, що такої думки також дотримується Вищий адміністративний суд України (Довідка про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 07.02.2007р.)

Згідно п.п.1.1 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (із змінами і доповненнями) (надалі –Порядку 327), цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Згідно п.п.1.7 п.1 Порядку 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п.2.3.2 п.2 Порядку 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Однак, в судовому засіданні представником відповідача не вказано, якій саме нормі чинного законодавства не відповідає оформлення представлених позивачем доказів, а також які саме конкретні докази, які не представлені позивачем в судове засідання, є обов’язковими для обґрунтування правомірності віднесення вказаних вище витрат до валових витрат, а сплачених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.2. “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до п.1.ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач як в Акті № 102/23-213/129/31659268 від 10.03.2 005 р., так і у своєму відзиві не заперечує факт подання для перевірки всіх витребуваних працівниками ДПІ документів.

Все це підтверджується також і рішеннями вищестоячих податкових органів, до яких в апеляційному порядку було оскаржено оспорюване податкове рішення-повідомлення і в яких мають місце посилання на ці документи.

Враховуючи вимоги “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, припущення, зазначене податковими інспекторами у акті перевірки № 97/23-0/05461378 від 12.12.2006 р., про те, що ТОВ «ІнКомТелм»задекларовано з пільгами і не сплачено до бюджету суму податку на додану вартість через визнання його банкрутом, не може бути визначальним при прийнятті рішення по справі. Також, зауваження відповідача, що зазначена сума не може бути включеною позивачем до бюджетного відшкодування, оскільки ТОВ «ІнКомТелм»по ланцюгу не сплачено до Державного бюджету податку на додану вартість, а, отже, має місце заборгованість перед Держбюджетом спростовується тим, що при визнанні підприємства банкрутом, згідно Рішення господарського суду Харківської області № Б-1963-05 від 13.06.2005 р., суми заборгованості, що залишились невідшкодованими внаслідок нестачі активів підприємства, вважаються погашеними повністю.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, до наданого суду заперечення представниками відповідача не надано доказів, що спростовують чи заперечують обставини, викладені позивачем у позовних вимогах.

Також, у судовому засіданні при з’ясуванні обставин справи, представник відповідача не заперечив правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних №3 від 30.09.2003 р. та №5 від 22.10.2003 р. до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи те, що придбання товарів згідно згаданих вище податкових накладних відноситься до складу валових витрат виробництва і розрахунковий і звітний документ –податкова накладна відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що вказано у цих податкових накладних.

Крім того, відповідачем не доведено правомірності визначення розміру зменшення бюджетного відшкодування відповідача, вказаного у податковому повідомленні-рішенні, що оскаржується. Як зазначено відповідачем, суму зменшення бюджетного відшкодування позивачу було визначено пропорційно частки поставки ТзОВ “ІнКомТелм” нафтопродуктів ТзОВ “Новойл”, хоча ні ці суб’єкти господарської діяльності, ні ЗАТ “Гефест”, який в подальшому отримав нафтопродукти, не були безпосередніми постачальниками позивача, а відповідачем в ході перевірки не досліджено джерело походження саме тих нафтопродуктів, які були отримані позивачем, а також не доведено, що вони отримані безпосередньо від ТзОВ “ІнКомТелм”.

Отже, належних та достатніх доказів, які би свідчили про порушення позивачем порядку обчислення і сплати податку на додану вартість, що визначається ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суду не представлено.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно, у зв’язку із безпідставністю нарахування відповідачем основного платежу з податку на додану вартість, відповідачем безпідставно нараховані і суми штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому Законом порядку не довів правомірності своєї оспорюваної поведінки.

Враховуючи викладене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Орлан-Транс” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі (м.Львів) про визання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2006 року за №0004132310/0 є обгрунтованим і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 1 від 13.08.2007 р., останнім сплачено 8,5 грн. судового збору, тобто на 5,1 грн. більше ніж встановлено Законом.

Згідно ч.2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Клопотання від позивача, щодо повернення зайво сплаченого судового збору, до суду не поступало.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, а також, в зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 19, 55, 61 Конституції України, ст.ст.1, 3, 4, 6, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із наступними змінами та доповненнями), ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львові від 12.12.2006 року за №0004132310/0 - визнати нечинним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Відкритого акціонерного товариства “Орлан-Транс” (м.Львів) ( 79056, вул.. Пластова, 4, м. Львів; р/р 26007012390 в ПЛФ АТ “Кредо банк”, МФО 325965, код ЄДРПОУ 05461378) –3 (три) грн. 40 коп. сплаченого державного мита.

4. Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Пазичев В.М.