Рішення № 10399523, 13.07.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-9205/10 Головуючий у 1 інстанції Карякін О.О.

Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Валуйському В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради (третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області) про стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік, -

В С Т А Н О В И В :

02 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради (далі УПСЗН Єнакіївської міської ради) про стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік.

Зазначав, що є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щ орічна допомога на оздоровлення йому повинна виплачуватися у розмірі пяти мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Таку допомогу за 2008 рік він отримав в січні 2010 року в розмірі 100 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, що порушує його право на соціальний захист відповідно до ст. 46 Конституції України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На його звернення доплатити йому компенсацію на оздоровлення відповідач відмовив.

Посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року мінімальна заробітна плата з 01 січня 2010 року складає 869 грн., п росив:

- визнати дії УПСЗН Єнакіївської міської ради щодо відмови в доплаті щ орічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік протиправними;

- стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 4245 грн. (а.с. 1).

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року з УПСЗН Єнакіївської міської ради на користь ОСОБА_1 стягнуто недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 3620 грн. за рахунок державного бюджету (а.с. 17-18).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щ орічна допомога на оздоровлення позивачу повинна виплачуватися у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати. Проте згідно ст. 62 зазначеного Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Згідно ст. 63 зазначеного Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень. Саме в такому розмірі і була виплачена позивачу 27 січня 2010 року допомога на оздоровлення за 2008 рік відповідно до бюджетних асигнувань, що надходять на рахунок управління (а.с. 19).

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач надіслав заяву про розгляд справи у відсутність його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується його посвідченням від 16 травня 2007 року (а.с. 2).

27 січня 2010 року йому УПСЗН Єнакіївської міської ради була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 100 грн. (а.с. 7).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії має право на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За 2008 рік така допомога йому виплачена в розмірі 100 грн. згідно п останови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка не відповідає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу, чим значно звужені права позивача. При підрахунку належної позивачу допомоги суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати 744 грн.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до Закону України від 18.02.2010 року № 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набув чинності 10 березня 2010 року, спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи встановлено, що саме в порядку цивільного судочинства ОСОБА_1 02 квітня 2010 року звернувся до суду з позовом до УПСЗН Єнакіївської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік.

Ухвалою судді Єнакіївського міського суду від 12 квітня 2010 року провадження по цій справі було відкрито в порядку цивільного судочинства (а.с. 9) та в порядку цивільного судочинства справа була призначена до розгляду (а.с. 14).

Проте ухвалюючи 25 травня 2010 року судове рішення по справі, суд виходив з вимог КАС України, який відповідно до його статті 1 визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до ЦПК України.

Тобто має місце порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України п орушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Апеляційний суд вважає, що порушення судом першої інстанції вимог ст. 2 ЦПК України, а саме, ухвалення судового рішення по цивільній справі на підставі норм КАС України, призвело до неправильного вирішення справи, невизначеності виду судочинства, в якому розглянуто цивільну справу, проте не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки провадження у ній відкрито з дотриманням норм ЦПК України, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року № 2001-ХІІ.

Відповідно до ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року № 2001-ХІІ зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) щ орічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Відповідно до п/п 11 п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни, згідно яких щ орічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені п/п 11 п. 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-1У «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів щорічної допомоги на оздоровлення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і відповідно до ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік позивачу проведена 27 січня 2010 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 і відповідно до нього УПСЗН зобов'язане було застосовувати положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції яка діяла до 28 грудня 2007 року, та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Доводи апеляційної скарги про те, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Водночас Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 року N 2017-III (з наступними змінами та доповненнями) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 100 гривень, що суперечить вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та значно звужує права позивача на отримання соціальних виплат у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

При цьому надання законодавцем відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Проте органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги. Реалізація особою права, що повязане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених законом, не можуть бути причиною невиконання покладених на УПСЗН зобовязань.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про визнання незаконними дій УПСЗН Єнакіївської міської ради щодо відмови позивачу в доплаті щ орічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, виходячи з пяти мінімальних заробітних плат, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який набув чинності з 04 листопада 2009 року, та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, який застосовується з 1 січня 2010 року, з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 869 гривень. Проте суд першої інстанції при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення помилково виходив з розміру мінімальної заробітної плати 744 грн., який діяв до 01 січня 2010 року.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 869 грн., позивачу за 2008 рік не доплачена допомога на оздоровлення в розмірі 4245 грн. (869х5-100), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду, ухвалене з посиланням на норми КАС України, підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду з позовом судові витрати не сплачував.

Оскільки позов задоволено, позивач при предявленні позову судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачував, такі відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави:

- судовий збір в ідповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України в розмірі 51 грн., що складає три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 у розмірі 120 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із апеляційних скарг на рішення судів справляється судовий збір в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. 10 « Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» з а апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд ухвалив рішення за апеляційною скаргою на користь позивача, судові витрати з апеляційної скарги (судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 25 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати з позовної заяви та з апеляційної скарги судовий збір у загальному розмірі 76 грн. 50 коп. (51+25,50) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 240 грн. (120+120).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради щодо відмови в доплаті щ орічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік незаконними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 4245 (чотири тисячі двісті сорок пять) гривень за рахунок коштів державного бюджету.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 76 (сімдесят шість) гривень 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, код бюджетної класифікації 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016 ) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 240 (двісті сорок) гривень 00 коп. (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації - 22050002 ).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко