Рішення № 103989814, 18.04.2022, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/866/22

Провадження № 2/345/443/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2022 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

з участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її дочка ОСОБА_4 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано у 2011 році. Від даного шлюбу народився її онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні сина не бере, не цікавить його життя, не відвідує його. Протягом тривалого часу дитина фактично проживає з нею, вона постійно допомагала дочці у виховання дитини, так як чоловік самоусунувся від виховання сина повністю. Дані обставини і факти також підтверджуються висновком органу опіки та піклування Калуської міської ради. Факт тривалого непроживання дитини з батьком, а також подана ним нотаріально засвідчена заява до органів опіки та піклування, означає те, що він добровільно відмовляється бути однією сім`єю зі своєю дитиною, навіть не зважаючи на трагічну подію у житті дитини у час, коли його моральна підтримка та допомога є вкрай необхідною до неї. Відсутність намірів відповідача змінити свою подальшу поведінку щодо дитини підтверджується нотаріально засвідченою заявою, поданою до служби у справах дітей. За таких обставин, саме в інтересах дитини буде позитивне рішення суду за результатами даного позову, оскільки наявність у батька в подальшому прав на дитину за цих обставин буде суперечити її інтересам.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, відповідно до якої позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задоволити, а розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Представник служби у справах дітей Калуської міської ради подала до суду заяву, згідно з якою проти позову не заперечує, а справу просить слухати у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_2 на електрону адресу суду надіслав заяву, в якій вимоги позовної заяви визнає в повному обсязі, не заперечує щодо її задоволення. Просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 24.03.2022 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

18.04.2022 позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, відповідно до якої позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задоволити, а розгляд справи здійснювати за її відсутності.

18.04.2022 представник служби у справах дітей Калуської міської ради подала заяву, згідно з якою проти позову не заперечує, а справу просить слухати за відсутності представника.

18.04.2022 відповідач ОСОБА_2 на електрону адресу суду надіслав заяву, в якій вимоги позовної заяви визнає в повному обсязі, не заперечує щодо її задоволення. Просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання позову відповідача та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення позову.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.12.2010 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14.12.2021 (а.с. 8).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , завіреною приватним нотаріусом Хомин Н.Б. та зареєстрованої в реєстрі за № 2460, встановлено, що він не заперечує проти позбавлення його батьківський прав стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 9).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради № 01-23/09 від 10.01.2022, вирішено з метою соціального захисту малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 . З висновка вбачається, що батько ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов"язів, вихованням, утриманням сина не займається, не піклується його здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Бабуся ОСОБА_1 після смерті матері дитини самостійно займається вихованням та утриманням онука, піклується про його здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Дитина фактично проживає з бабусею ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , де для нього створені всі необхідні умови. Відповідно до протоколу бесіди з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з"ясовано, що батько не цікавиться його навчанням, не приходить до нього, не телефонує, не дає подарунків на дні народження. Усім необхідним, зокрема одягом, взуттям та харчуванням його забезпечує бабуся. З пояснень, наданих бабусею, встановлено, що батько дитини з 2011 року не займається його вихованням, не цікавиться здоров"ям, не приймає участі в житті дитини, не зустрічається з сином та не телефонує йому (а.с.12-13).

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина.

Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статей 150-152, 154, 155 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При вирішенні спору про позбавлення батьківських прав одного з батьків, зокрема у цій справі, належить звертати особливу увагу на вік дитини, наявність іншого з батьків, а також близьких родичів, з`ясовувати відношення до дитини та емоційний зв`язок з батьком, наявність доходу у батька та реальну можливість батьком забезпечити належний рівень виховання дитині, виявлення турботи про дитину, а також поведінку батька. З урахуванням цих обставин, суд повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Безумовно, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом, встановлено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , не приймає участі у його вихованні, не піклується про його розвиток та навчання.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своєї участі у житті та вихованні дитини відповідач у передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України порядку не надав, а навпаки визнав позовну заяву в повному обсязі.

Судів, оцінивши всі наявні в справі письмові докази, дійшов висновку про доведеність в судовому засіданні належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, яке виражається у тому, що він не спілкується з дитиною, що є необхідним для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування їх особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умови для отримання ним освіти.

У цій справі наявні виняткові обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно зі законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

Таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров`я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав також відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дитини, батько якого не виявляє про нього піклування. Поведінка батька відносно свого сина дає підстави для обґрунтованих сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини.

З врахуванням усіх встановлених обставин справи суд, враховуючи визнання позову відповідачем, констатує, що рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 відповідатиме найкращим інтересам дитини, якими є забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

При цьому суд звертає увагу, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з ним, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Розподіл судових витрат:

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір в розмірі 992,40 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 150-152, 154,-155, 164, 171 СК України, ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про позбавлення батьківських прав -задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яності дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Калуської міської ради, адреса: вул. С.Бандери, 18, м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 26535187.

Суддя: