Рішення № 103984084, 09.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. м. Київ Справа №911/2502/21

За позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11)

До Фізичної особи-підприємця Геворкяна Акопа Яковича ( АДРЕСА_1 )

Про стягнення 736087,70 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

Від позивача: не з`явились

Від відповідача: не з`явились

обставини справи:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Геворкяна Акопа Яковича (далі - відповідач) про стягнення 736087,70 грн, з яких 483780,55 заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 123984,90 грн заборгованості за процентами, 98951,12 грн заборгованості за винагородою, 3371,13 грн пені, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн штрафу (змінна складова).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором від 07.10.2019 №20.41.0000000008, щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у строк, визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2021.

05.10.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. суду №23235/21 від 05.10.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак відповідно до відмітки Відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) документ не підписано з використанням ЕЦП.

06.10.2021 до Господарського суду Київської області від позивача повторно надійшла заява (вх. суду №23323/21 від 06.10.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відповідно до якої позивач просить суд надати йому можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 07.10.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2021 відмовлено в задоволенні заяви позивача (вх. суду №23323/21 від 06.10.2021) про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.10.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв`язку з тим, що вказана заява позивача подана пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

07.10.2021 підготовче засідання відкладено на 04.11.2021.

04.11.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2021.

19.11.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. суду №26788/21 від 19.11.2021) про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.11.2021, в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2021 (суддя Рябцева О.О.) заяву позивача (вх. суду №26788/21 від 19.11.2021) про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.11.2021, в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

23.11.2021 до Господарського суду Київської області від позивача повторно надійшла заява (вх. суду №26976/21 від 23.11.2021) про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.11.2021, в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.11.2021 суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у судовому засіданні на 09.12.2021.

30.11.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. суду №27607/21 від 30.11.2021), відповідно до якого позивач просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.

09.12.2021 сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідач жодного разу в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відповідно заявлені до нього вимоги не заперечив та не спростував.

Вчинення судом процесуальних дій 07.10.2021, 04.11.2021, 25.11.2021 та 09.12.2021 відбувалося за відсутності у засіданнях відповідача або його представника в порядку визначеному ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст. 183, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про факт заявлення до нього позовних вимог і прийняття судом до розгляду позовної заяви з позовними вимогами до нього, а також про дату, час і місце розгляду справи, адже процесуальні документи направлялися за його місцезнаходженням своєчасно та в установленому законодавством порядку, незважаючи на те, що поштові відправлення поверталися до суду із зазначенням на конверті, що відправлення не вручено (з інших причин), що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення. Крім того, відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» №0103280760050 поштове відправлення (ухвала Господарського суду Київської області від 25.11.2021) не вручено відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Також, щодо належного повідомлення відповідача суд зазначає таке.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 09.09.2021 та подальші процесуальні документи у даній справі направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на актуальну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як вказувалося вище, кореспонденцію суду відповідач не отримував (копії ухвал повернулися без вручення адресату у зв`язку із закінченням термінів зберігання, а також з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення).

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлявся про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, спір підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - позивач/банк/ кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Геворкяном Акопом Яковичем (далі - відповідач/позичальник) було укладено кредитний договір 07.10.2019 №20.41.0000000008 (далі - договір), за умовами якого передбачалось надання відповідачу кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 500000,00 грн: в тому числі 475050,00 грн на придбання основних засобів і повернення обігових коштів та 24950,00 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору зі строком повернення до 06.10.2021 року, шляхом здійснення погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з графіком платежів (додаток №1 цього договору).

Згідно з п. А6, п. А10 договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних, позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 4,99% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.

Пунктом 2.2.2. договору визначено, що позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.4.1., 4.2., 4.3. кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.12, 2.2.14, 2.3.2. цього договору.

Відповідно до п.5.8. договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з абз.6 п.А3 договору у відповідності зі ст.212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Відповідно до п.2.3.2 договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього договору та зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали у зазначену в повідомленні дату. У відповідну дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим кредитом.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 475050,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 07.10.2019 №TR.12725397.1102676.70198, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що станом на 08.08.2021 заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 736087,70 грн, яка складається з: 483780,55 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 123984,90 грн - заборгованості за процентами; 98951,12 грн - заборгованості за винагородою; 3371,13 грн - пеня; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 25000,00 грн - штраф (змінна складова).

23.10.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 17.10.2020, за змістом якої просив відповідача погасити банку всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 629596,14 грн до 23.10.2020. Засвідчена належним чином копія вказаної вимоги та доказів її направлення відповідачу наявна в матеріалах справи.

Вимога про погашення всієї поточної заборгованості була надіслана позивачем на адресу відповідача, вказану у кредитному договорі від 07.10.2021 №20.41.0000000008, яка, в тому числі, є адресою місцезнаходженням відповідача згідно з відомостями з Єдиного державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи те, що відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, надані банком кредитні кошти у строк встановлений договором не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є кредитним договором, за яким, згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з п.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Пунктом 2 ст.1050 Цивільного кодексу України визначено якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення суми наданого кредиту, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, заявлена до стягнення сума відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду з заявленими вимогами про стягнення з відповідача 483780,55 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 123984,90 грн заборгованості за процентами, 98951,12 грн заборгованості за винагородою, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн штрафу (змінна складова) та 3371,13 грн пені за загальний період прострочки з 10.12.2019 по 31.07.2021 відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.А7 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п.А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, якою установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Вказаною постановою (в редакції змін, внесених постановою КМУ від 09 грудня 2020 року №1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року №104, від 21 квітня 2021 року №405) строк дії карантину продовжено до 30.06.2021.

Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

04.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 №691-20, яким розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 15.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону №691-20 від 16.06.2020) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Враховуючи вимоги чинного законодавства, яким встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні заявлених Акціонерним товариством «Акцент-Банк» позовних вимог в частині стягнення 3033,72 грн пені за період прострочки з 12.03.2020 по 31.07.2021.

Нарахування позивачем відповідачу суми пені за період прострочки з 10.12.2019 по 11.03.2020 у розмірі 337,41 грн є правомірним, обґрунтованим та таким, що не суперечить вищезазначеним заборонам, встановленим п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону №691-20 від 16.06.2020), з огляду на що вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн штрафу (змінна складова), суд зазначає наступне.

Пунктом 5.8 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

З врахуванням зазначених вище положень законодавства та положень укладеного між сторонами кредитного договору суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн штрафу (змінна складова) підлягають задоволенню, позаяк, вказане нарахування штрафу здійснено позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором та допущення його прострочення. Тобто, таке нарахування здійснено позивачем 10.12.2019.

Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. У ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Фізичної особи-підприємця Геворкяна Акопа Яковича про стягнення 736087,70 грн з яких 483780,55 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 123984,90 грн заборгованості за процентами, 98951,12 грн заборгованості за винагородою, 3371,13 грн пені, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн штрафу (змінна складова) задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Геворкяна Акопа Яковича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) 483780 (чотириста вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят) грн 55 коп. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 123984 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 90 коп. заборгованості за процентами, 98951 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн 12 коп. заборгованості за винагородою, 337 (триста тридцять сім) грн 41 коп. пені, 1000 (одну тисячу) грн 00 коп. штрафу (фіксована складова), 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. штрафу (змінна складова) та 10365 (десять тисяч триста шістдесят п`ять) грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) до Фізичної особи-підприємця Геворкяна Акопа Яковича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в частині стягнення 3033 (трьох тисяч тридцяти трьох) грн 72 коп пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, передбачених ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.04.2022.

Суддя О.О. Третьякова