Рішення № 103974564, 15.04.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 15 квітня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/17761/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 138 від 09 вересня 2021 року;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, що складає 908000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність відмови відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" з огляду на зміну причини встановлення інвалідності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачу ІІ групу інвалідності вперше встановлено ще у 2011 році, а її зміна на І групу відбулась у 2021 році причини встановлення інвалідності не є підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач проходив строкову військову службу до 11 лютого 2000 року, що відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, що в період з 15 травня 1997 року по 27 листопада 1997 року позивач перебував у службовому відрядженні за межами України у складі багатонаціональних сил SFOR у республіці Боснія та Герцеговина.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 649 від 11 квітня 2011 року) захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

У подальшому Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 23 грудня 2011 (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

За результатами повторного огляду 30 грудня 2014 року Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (довідка № АВ 0481492) ОСОБА_1 продовжено ІІ групу інвалідності до 01 січня 2018 року (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

Довідкою МСЕК серії 12ААВ № 110210 від 08 липня 2021 року підтверджено, що позивачу з 08 липня 2021 року встановлено І групу інвалідності (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до відповідача через Полтавського ОВК із заявою від 11 серпня 2021 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням І групи інвалідності у зв`язку із отриманням травми пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідач прийняв оформлене протоколом № 138 від 09 вересня 2021 року рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, в обґрунтування якого зазначив, що зміна групи інвалідності мала місце у термін, що перевищує два роки з дня первинного встановлення інвалідності, що виключає право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності. Крім того, вказав, що висновок Центральної ВЛК МО України не є документом, що свідчить про обставини поранення (травми, каліцтва).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Так, статтею 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній на час первинного встановлення позивачу інвалідності, було передбачено: військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набув чинності з 01.01.2014, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у новій редакції, відповідно до підпункту 5 пункту 2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

У силу частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону №5040-VI, чинній з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII частину четверту статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Відповідні зміни набули чинності з 01 січня 2017 року.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Суд враховує, що спір у цій справі виник з приводу правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на зміну групи інвалідності з ІІ на І. При цьому, судом не надається правова оцінка діям відповідача з приводу призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки такі дії не є предметом цього спору.

За обставинами цієї справи позивач в період з 15 травня 1997 року по 27 листопада 1997 року позивач перебував у службовому відрядженні за межами України у складі багатонаціональних сил SFOR у республіці Боснія та Герцеговина.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 649 від 11 квітня 2011 року) захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

У подальшому Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 23 грудня 2011 (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

За результатами повторного огляду 30 грудня 2014 року Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (довідка № АВ 0481492) ОСОБА_1 продовжено ІІ групу інвалідності до 01 січня 2018 року (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

Довідкою МСЕК серії 12ААВ № 110210 від 08 липня 2021 року підтверджено, що позивачу з 08 липня 2021 року встановлено І групу інвалідності (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

Питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності вирішувалось в судовому порядку та не стосується предмету спору у цій справі.

Поряд з цим, позивачу з 08 липня 2021 року безтермінове встановлено І групу інвалідності (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН).

З огляду на зміну групи інвалідності позивач ініціював питання про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу, що вперше інвалідність, зумовлена отриманням травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, позивачу встановлена у 2011 році. У подальшому, ІІ групу інвалідності позивачу було продовжено, а у 2021 році групу інвалідності позивача змінено з ІІ на І. При цьому у всіх зазначених випадках причиною інвалідності визначено "травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН".

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 24.12.2019 у справі №826/11299/18, від 21.01.2020 у справі №280/405/19, від 20.02.2020 у справі №806/714/18 та від 04.03.2020 у справі №240/5765/18 зазначив, що обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені починаючи з 1 січня 2014 року.

Обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (абзаци перший та другий) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».

Ухвалюючи вказану постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 30.09.2019 у справі №825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив наступне: «Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивачу ІІ групу інвалідності вперше встановлено у 2011 році, у 2014 її продовжено, а у 2021 році - її змінено на І групу.

З урахуванням наведеного, позивач права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на зміну у 2021 році групи інвалідності не має, оскільки після первинного встановлення ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.О. Чеснокова