Рішення № 103973231, 14.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року Справа № 160/25008/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050015178 від 25.10.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період строкової військової служби з 10.12.1987 по 23.03.1988; до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001 та з 01.08.2002 по 04.08.2002 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: з 01.09.2021 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що оскаржуване рішення ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки із прийняттям такого рішення Відповідач порушив конституційне право позивача на соціальний захист, а саме на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах (ст.46 Конституції України), що є підставою для звернення до суду.

Позивач вважає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах він набув відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» у зв`язку з наявністю на день зварення до УПФУ загального стажу роботи 36 років 01 місяців 02 дні, з яких пільгового стажу 08 років 01 місяців 06 днів, з 01.09.2021 року (дня, коли позивачу виповнилося 52 роки).

На думку позивача, згідно відмовного рішення №047050015178 від 25.10.2021 Відповідач безпідставно виключив із пільгового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001 та з 01.08.2002 по 04.08.2002, фактично занизивши позивачеві пільговий стаж роботи на 02 роки 02 місяці 09 днів, зарахувавши до пільгового стажу лише 05 років 10 місяців 27 днів робіт за Списком №1, замість фактично відпрацьованих позивачем 08 років 01 місяць 06 днів на таких роботах, що і стало причиною відмови у призначенні ОСОБА_1 , пільгової пенсії за віком. Крім того, до страхового стажу позивача зараховано 01 рік 07 міс 17 днів військової строкової служби, замість 01 року 10 міс 24 днів (довідка військкомату від 23.11.2021 №4/381).

Позивачем також наголошено, що чому не зараховано до загального трудового стажу період строкової служби позивача з 10.12.87 р по 24.03.1988, Відповідач не зазначив ні у рішенні, ні у відповіді на запит позивача від 08.11.2021. Відсутність цього періоду видно з додатку Форми РС-право до відповіді від 12.11.2021 №0400-010304-8/149252. Окрім цього, у відмовному рішенні і відповіді зазначено, що період роботи з 01.08.2002 по 04.08.2002 це дні відволікання від основної роботи, вказані в довідці підприємства від 06.10.2021 №143-1989. Період до врахування у пільговий період вказується підприємством вже з урахуванням зменшення на кількість днів «відволікань» і фахівці ПФУ обізнані з цього приводу, або шляхом математичних дій, могли б це вирахувати. Період 4 дні у 2021 році, що вказаний як не зарахований у відповіді від 12.11 2021 №0400-010304-8/149252, відсутній у відмовному рішенні №047050015178 від 25.10.2021, і як наслідок, не має бути віднесений до незарахованих періодів. Тим більше, що у довідці від 06.10.2021 №143-1991 період до зарахування у пільговий стаж вже вказаний без урахування цих днів. Твердження відповідача про непідтвердження атестацією робочих місць періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 не відповідають дійсності та спростовуються документам, що подавались Відповідачу на підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що дії Відповідача по відмові в призначенні йому пенсії незаконні, і є такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист (право на пенсійне забезпечення).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідачадля залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Копію вищевказаної ухвали направлено позивачу засобами поштового зв`язку на поштову адресу, вказану в позовній заяві, та відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано останнім 28.12.2021. За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 09.12.2021 надіслало одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження 16.12.2021, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 31.12.2021.

Крім того, згідно з наявною у матеріалах справи розпискою копію ухвали про відкриття провадження та копію позову з додатками в паперовому вигляду додатково отримано представником відповідача 30.12.2021.

Суд зазначає, що станом на 14.01.2022 від відповідача відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981, від 15.12.2021 р. № 1336) з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України встановлений карантин.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 14.01.2022 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 14.12.2021 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідачів також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачам процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 13.09.1996 Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії від 21.10.2021 з відповідним пакетом документів.

Рішенням №047050015178 від 25.10.2021, за підписами заступника начальника відділу призначення пенсій ОСОБА_2 та головного спеціаліста Юлії Гурин (без зазначення органу, яким воно прийнято), яке направлено на адресу позивача супровідним листом відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.10.2021 №0400-010214-8/142269, відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вік заявника 52 р 1 м 20 д, у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У рішенні вказано, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, роботах і особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягненні 50 років і наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених посадах. Працівникам, які не мають необхідного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний рік такої роботи.

Страховий стаж особи становить 35 років 11 місяців 18 днів та додатково за Списком №1 5 років. Пільговий стаж особи становить 5 років 10 місяців 26 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховані всі періоди. До пільгового стажу не зараховано: період роботи згідно довідки від 06.10.2021 №143-1989 20.10.1999-24.12.2001, 01.08.2002-04.01.2002, оскільки зазначені періоди не підтверджені наказами підприємства про атестацію робочих місць.

08.11.2021 позивач звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом про надання інформації щодо призначення пенсії, в якому просив надати завірений розрахунок стажу, здійснений під час розгляду заяви про призначення пенсії та повідомити про правові підстави невключення до пільгового стажу роботи позивача періодів його роботи в ПАТ «Южкокс» та ПАТ «ДМК».

Листом відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.11.2021 №0400-010304-8/149252 «Про розгляд запиту», відповідно до якого ОСОБА_1 було повідомлено, що по заяві від 21.10.2021 було прийнято рішення від 25.10.2021 № 047050015178 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону №1058. Згідно наданих для призначення пенсії пільгових довідок від 15.01.2021 №30/11, виданої ПрАТ «Южкокс», та від 06.10.2021 №143-1988, №143-1989, №143-1990 та №143-1991, виданих ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Пільговий стаж ОСОБА_1 роботи по списку № 1 складає 5 років 10 місяців 27 днів. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Результати атестації (як вперше проведеної так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. З огляду на зазначене, до пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи непідтверджені атестацією, з 20.10.1999 по 24.12.2001 (накази про результати атестації робочих місць від 20.10.1994 № 813 та від 25.12.2001 № 1269). Також до пільгового стажу не враховані періоди, в які позивач не був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, що зазначені в пільгових довідках, а саме: в 2002 році 4 дні, в 2021 4 дні.

Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України«Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637«Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом встановлено, що позивач, зокрема:

- 01.09.1984-16.07.1987 навчався в СПТУ №22 Дніпродзержинська за спеціальністю електрогазозварник 4 розряду (диплом А №189083 від 16.07.1987);

- Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського:

- 21.07.1987 прийнятий в аглоремонтний цех електрогазозварником 4 розряду (розпорядження №491 від 20.07.1987);

- 26.11.1987 звільнений у зв`язку з призовом в Радянську Армію за п.3 ст.36 КЗпП УРСР (розпорядження №1393 від 26.11.1987);

- 10.12.1987-04.11.1989 служба в Радянській Армії (в/квиток №0442096 від 28.09.1989);

- Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського:

- 02.01.1990 - прийнятий в електроремонтний цех газорізчиком бригади електромонтерів з ремонту електроустаткування в основних цехах 4 розряду (розпорядження №1014 від 25.12.1989);

- 18.11.1991 звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП УРСР (розпорядження №1044 від 19.11.1991);

- Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського:

- 19.03.1998 прийнятий в агломераційний цех №2 аломератником 4 розряду (розпорядження №39 від 24.02.1998);

- 01.06.1998 переведений там же машиністом конвеєра підземної галереї 4 розряду (розпорядження №169а від 02.06.1998);

- 14.06.2003 переведений там же машиністом ескалатора рудного двору 6 розряду (розпорядження №550 від 11.06.2003);

- робоче місце атестоване (пост. 992 від 29.12.2006).

Згідно з розрахунком стажу Форми РС-право за пенсійною справою №0470500157178, копія якого надано позивачем до матеріалів справи, до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 вищевказані періоди роботи зараховані наступним чином:

01.09.1984-16.07.1987 (02р. 10міс. 16дн. навчання у вищих/середн.ВЗ);

21.07.1987-26.11.1987 (00р. 10міс. 29дн.);

24.03.1988-04.11.1989 (01р. 07міс. 11дн. Військова строкова служба);

02.01.1990-18.11.1991 (01р. 10міс. 17дн.);

19.03.1998-31.05.1998 (00р. 02міс. 13дн.) Список №1;

01.06.1998-19.10.1999 (01р. 04міс. 19дн.) Список №1;

20.10.1999-24.12.2001 (02р. 02міс. 05дн.);

25.12.2001-31.07.2002 (00р. 07міс. 07дн.) Список №1;

01.08.2002-04.08.2002 (00р. 00міс. 04дн.);

05.08.2002-15.01.2003 (00р. 05міс. 11дн.) Список №1;

В ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що не зараховано до пільгового стажу роботи позивача періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001 та з 01.08.2002 по 04.01.2002, оскільки зазначені періоди не підтверджені наказами підприємства про атестацію робочих місць.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірні періоди роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказані періоди.

За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442(далі Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Пунктом 4.2 Порядку №442 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, незарахуванням пенсійним органом до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001 та з 01.08.2002 по 04.01.2002 лише з посиланням на те, що зазначені періоди не підтверджені наказами підприємства про атестацію робочих місць, є неправомірним.

При цьому, суд наголошує, що віднесення професій, за якими працював позивач у спірні періоди, до списку №1 пенсійним органом ані в рішенні від 25.10.2021 №0470500151788, ані в листі «Про розгляд запиту» від 12.11.2021 №0400-010304-8/149252, не оспорюється.

Разом із цим, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунком стажу ОСОБА_1 (форма РС-право номер ПС 047050015178) до пільгового стажу роботи позивача не було зараховані періоди його роботи з 21.07.1987 по 26.11.1987 та з 02.01.1990 по 18.11.1991.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №1 та/або Списком № 2.

Професії «електрозварювальник», «газозварювальник» та «газорізчик» віднесені до Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та у гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, затвердженого поставною Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. №1173.

Водночас, суд звертає увагу, що жодних підстав для незарахування вказаних періодів до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 в рішенні про відмову в призначенні пенсії не наведено, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 21.07.1987 по 26.11.1987 та з 02.01.1990 по 18.11.1991 протиправно незараховані до пільгового стажу позивача.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що період навчання позивача з 01.09.1984 по 16.07.1987 в СПТУ №22 м.Дніпродзержинська не було зараховано до пільгового стажу роботи позивача.

Відповіднопункту «д» частини 3статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першоїстатті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач 16.07.1987 закінчив Середнє професійно-технічне училище №22 м.Дніпродзержиська за професією електрогазозварник, а з 21.07.1987 був прийнятий в Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського в аглоремонтний цех електрогазозварником 4 розряду.

Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача з 01.09.1984 по 16.07.1987 повинен бути зарахований до пільгового трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а та від 09.07.2020 у справі №308/13118/16-а.

Крім того, пенсійним органом до пільгового стажу позивача не було зараховано період військової строкової служби в Радянській армії з 24.03.1988 по 04.11.1989, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №513/1195/16-а.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.07.1987 був прийнятий в Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського електрогазозварником 4 розряду та звільнений з цієї посади 26.11.1987 у зв`язку з призовом до Радянської Армії.

Тобто, позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1.

Крім того, наданою до матеріалів справи довідкою Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки віл 23.11.2021 №4/381 також підтверджується, що позивач проходив військову службу в період з 24.03.1988 по 04.11.1989.

Враховуючи викладені обставини, період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до пільгового стажу по Списку №1.

При цьому, суд звертає увагу, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (абз.2 ч.1 ст.8 Закону № 2011-ХІІ).

Таким чином, періоди навчання в СПТУ №22 з 01.09.1984 по 16.07.1987 та період проходження позивачем строкової військової служби з 24.03.1988 по 04.11.1989 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки відповідачем неправомірно незараховано до пільгового стажу роботи вищевказані періоди роботи та відповідно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивача на пільгових умовах, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС Україниє саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення №047050015178 від 25.10.2021, за підписами заступника начальника відділу призначення пенсій ОСОБА_2 та головного спеціаліста Юлії Гурин, яке направлено на адресу позивача супровідним листом відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.10.2021 №0400-010214-8/142269, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоди роботи в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е.Дзержинського з 21.07.1987 по 26.11.1987 на посаді електрогазозварника та з 02.01.1990 по 18.11.1991 на посаді газорізчика бригади електромонтерів з ремонту електроустаткування в основних цехах 4 розряду;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоду навчання в СПТУ №22 м.Дніпродзержинска з 01.09.1984 по 16.07.1987 та періоду проходження позивачем строкової військової служби з 24.03.1988 по 04.11.1989 з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоди роботи в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е.Дзержинського з 21.07.1987 по 26.11.1987 на посаді електрогазозварника 4 розряду, з 02.01.1990 по 18.11.1991 на посаді газорізчика бригади електромонтерів з ремонту електроустаткування в основних цехах 4 розряду, з 20.10.1999 по 24.12.2001 на посаді машиніста конвеєра підземної галереї 4 розряду, з 01.08.2002 по 04.01.2002 на посаді машиніста ескалатора рудного двору 6 розряду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період навчання в СПТУ №22 м.Дніпродзержинска з 01.09.1984 по 16.07.1987 та період проходження позивачем строкової військової служби з 24.03.1988 по 04.11.1989 з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо позовної вимоги «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: з 01.09.2021», суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок загального страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 21.10.2021 про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 08.12.2021 року №N0LD53923M, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 681,00 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №047050015178 від 25.10.2021, за підписами заступника начальника відділу призначення пенсій ОСОБА_2 та головного спеціаліста Юлії Гурин, яке направлено на адресу позивача супровідним листом відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.10.2021 №0400-010214-8/142269, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоди роботи в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е.Дзержинського з 21.07.1987 по 26.11.1987 на посаді електрогазозварника та з 02.01.1990 по 18.11.1991 на посаді газорізчика бригади електромонтерів з ремонту електроустаткування в основних цехах 4 розряду.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоду навчання в СПТУ №22 м.Дніпродзержинска з 01.09.1984 по 16.07.1987 та періоду проходження позивачем строкової військової служби з 24.03.1988 по 04.11.1989 з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, періоди роботи в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е.Дзержинського з 21.07.1987 по 26.11.1987 на посаді електрогазозварника 4 розряду, з 02.01.1990 по 18.11.1991 на посаді газорізчика бригади електромонтерів з ремонту електроустаткування в основних цехах 4 розряду, з 20.10.1999 по 24.12.2001 на посаді машиніста конвеєра підземної галереї 4 розряду, з 01.08.2002 по 04.01.2002 на посаді машиніста ескалатора рудного двору 6 розряду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період навчання в СПТУ №22 м.Дніпродзержинска з 01.09.1984 по 16.07.1987 та період проходження позивачем строкової військової служби з 24.03.1988 по 04.11.1989 з урахуванням обмежень, встановлених абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2021 про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу роботи позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно