Ухвала суду № 103972067, 11.04.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19332/20

Провадження № 2-з/522/96/22

УХВАЛА

11 квітня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участі секретарі Насарая А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси заяву представника АТ «Альфа-Банк», про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільно сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільно сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2020 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена, та накладений арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі договору дарування №1971 від 04.10.2002 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М.

АТ «Альфа-Банк» (є правонаступником по всім правам та обов`язкам АТ «Укрсоцбанк»), звернулось з заявою про скасування заходів забезпечення позову, з посиланням, що є іпотекодержателем спірного майна, що сторони приховали відповідну обставину від суду.

Представник заявника подав заяву про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову у його відсутність.

Інші сторони у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріли справи, суд вважає, що заява про скасування забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2020 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена, та накладений арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі договору дарування №1971 від 04.10.2002 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М.

03.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 14.06.2010 року перейменований на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства», та ОСОБА_3 укладено Договір кредиту № 2008/13-1-08/334, відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 250000 доларів США.

У якості забезпечення виконання зобов`язаньзакредитним договором № 2008/13-1-08/334 від 03.07.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 03.07.2008 року, відповідно до якого в іпотеку надано нерухоме майно: двохкімнатна квартира, загальною площею 147, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно Договору іпотеки від 03.07.2008 року Іпотекодавець ОСОБА_2 , що є майновим поручителям позичальника, несе відповідальність перед Іпотекодержателем у розмірі заставленого майна.

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно п. 1 Передавального акта від 15.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «АЛЬФА-БАНК». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме з 15.10.2019 року.

Керуючись, висновком Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що забезпечення позову є недоведеним та не направлено на реальний захист інтересів позивача, так як є іпотечним майном та не може бути реалізованим відповідачем без згоди іпотекодержателя, а тому можливо задовольнити заяву та скасувати заходи забезпечення позову, яки були вжити ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2020 року.

На підставі викладеного та керуючисьст. 158 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника АТ «Альфа-Банк», про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільно сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, а саме зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі договору дарування №1971 від 04.10.2002 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М., який накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя

11.04.2022