Ухвала суду № 103971187, 12.04.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/702/22 Провадження № 1-кс/304/107/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2022 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М., за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф., прокурора Бернара В.В., слідчого Димчука В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Коваленка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Димчука В.М., погоджене прокурором Запольським Д.Є., на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12022071130000021 від 10 лютого 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сімер, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, раніше не судимий,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Димчук В.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим начальником Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Запольським Д.Є. на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12022071130000021 від 10 лютого 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

Клопотання мотивує тим, що 10 квітня 2022 року близько 15 години 00 хвилин під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, ОСОБА_1 , знаходячись на території колишнього колгоспу в с. Т.Ремета, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, збув громадянину ОСОБА_2 речовину, ззовні схожу на метамфетамін вагою близько одного граму за грошові кошти в сумі 1000 грн, що містилась в згортку фольги, та яку працівниками поліції було вилучено з метою призначення судової хімічної експертизи.

10 квітня 2022 року о 15 годині 39 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 11 квітня 2022 року органом досудового розслідування за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідків, протоколами огляду місця події від 10 квітня 2022 року, матеріалами НСРД та висновком судової експертизи наркотичних засобів психотропних речовин та їх аналогів та прекурсорів.

У клопотанні також вказано, що зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_1 усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення цього злочину може незаконно впливати на свідків та експерта шляхом їх підкупу або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), перешкоджати кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) та існує ризик, що усвідомивши тяжкість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Існування зазначених ризиків слідчий обґрунтовує встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема, тим що ОСОБА_1 добре знає свідка, якому збував наркотичні засоби, а тому може впливати на нього та чинити тиск на такого. Крім того, ОСОБА_1 має реальну можливість впливати на свідків, оскільки свідками цієї події є добре знайомі підозрюваному особи, а тому у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу може впливати на свідків цього кримінального правопорушення з метою зміни їх показів.

За вказаних обставин, слідчий просить слідчого суддю обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави. Крім цього, слідчий зазначає, що особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не зможуть запобігти вказаним ризикам порівняно із взяттям під варту, тому просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Бернар В.В. та слідчий Димчук В.М. подане клопотання підтримали повністю та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник адвокат Коваленко О.М. проти заявленого клопотання заперечили та просили обрати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту. При цьому, у разі якщо слідчий суддя дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, то просив визначити підозрюваному заставу в мінімальному розмірі.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали клопотання, дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Стосовно обґрунтованості підозри

Кримінальний процесуальний Кодекс Українивстановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якогоє тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділу відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071130000021 від 10 лютого 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

10 квітня 2022 року о 15 годині 39 хвилин ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

11 квітня 2022 року о 15 годині 20 хвилин в рамках кримінального провадження № 12022071130000021 від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано такі докази:

- протокол огляду місця події від 10 квітня 2022 року;

- протокол обшуку від 10 квітня 2022 року з ілюстративною таблицею до нього;

-письмові пояснення ОСОБА_1 ;

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 10 квітня 2022 року;

-протокол медичного освідчення ОСОБА_1 від 10 квітня 2022 року;

-протоколи допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10 квітня 2022 року;

- протокол про результати проведення НСРД № 1, 6 (аудіо-відео контроль особи згідно з ст. 260 КПК України) від 11 квітня 2021 року;

- висновок експерта № СЕ-19/107-22/2864-НЗПРАП від 12 квітня 2022 року з ілюстративною таблицею до нього;

- протокол огляду покупця, який здійснює оперативну закупівлю та вручення йому грошових коштів від 10 квітня 2022 року;

- протокол вручення технічних засобів від 10 квітня 2022 року;

- протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки (із затриманням особи) від 10 квітня 2022 року;

- протокол огляду грошових коштів від 10 квітня 2022 року з фотокопіями до нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені в статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши в судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшла висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, так як надані слідчим докази свідчать, що останній міг вчинити інкриміновані дії при зазначених у клопотанні обставинах.

При цьому така обґрунтованість підозри стороною захисту в судовому засіданні не заперечувалась та не спростовувалась.

Отже, слідчий суддя вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Стосовно наявності ризиків

При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує такі ризики.

ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Слідчий суддя керується презумпцією невинуватості, але разом із цим враховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що дає можливість зробити висновок про те, що можливе притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі на строк до 8 років, відповідно суворість покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена підозрюваним більш небезпечною, ніж переховування та втеча.

Підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як органом досудового розслідування на даний час не встановлене місце зберігання усіх наркотичних засобів та психотропних речовин, які з метою збуту зберігав підозрюваний. Відтак перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе безперешкодно знищити такі речі та інформацію з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо ризику незаконно впливати на свідка та експерта у цьому кримінальному провадженні, то дійсност. 23 КПК Українивстановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тому слідчий суддя вважає можливим вплив підозрюваного на ключового свідка, що здійснював оперативну закупівлю, а також на експерта, який може бути допитаний в майбутньому безпосередньо в судовому засіданні.

Прокурором також доведено, що підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. Враховуючи те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, а також беручи до уваги, що це кримінальне правопорушення вчинене з корисливим мотивом, ОСОБА_1 з метою незаконного отримання коштів для особистого збагачення може продовжити свою незаконну діяльність, пов`язану зі збутом психотропних речовин.

Відтак слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому конкретному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на початковому етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК Українине вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбаченіст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного в цьому кримінальному провадженні. При цьому цілодобовий домашній арешт не зможе перешкодити підозрюваному виїхати за межі країни з метою переховування від слідства чи знищити інформацію, яка має доказове значення у цьому кримінальному провадженні та міститься в мережі Інтернет чи в мобільних додатках.

Крім того, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, докази про вчинення якого є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (виключно позбавлення волі на строк до восьми років), молодий вік ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відсутність утриманців, те, що офіційно не працевлаштований, у шлюбі не перебуває.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4ст. 182 КПК України,розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею177цьогоКодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5ст. 182 КПКУкраїни,розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межахвід двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків, передбаченихст. 177 КПКУкраїни, майнового та сімейного стану підозрюваного, відсутності доказів, що останній має у своїй власності рухоме чи нерухоме майно, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 пред`явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів,слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення підозрюваному застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені цією нормою закону:

-прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;

-не відлучатися із с. Т.Ремета без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні.

Така позиція слідчого судді відповідає вимогамКПК Українита не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071130000021 від 10 лютого 2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (одержувач - ТУ ДСА України в Закарпатській області, ЄДРПОУ - 26213408, банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду - 02896377).

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із с. Т.Ремета без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала в частині запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє до 08 червня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 15 квітня 2022 року.

Слідчий суддя: Гевці В. М.