Постанова № 10396840, 15.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2010 р. № 2-а- 593/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.

суддів - Перцової Т.С., Мар"єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Пузіковій Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Літвінової А.С.

відповідача - Сазонова Є.В., Бондар В.О.,

третіх осіб- не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Джеспла" , товариство з обмеженою відповідальністю Базис"

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство завод “Електроважмаш” (надалі ДП завод “Електроважмаш”), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникми податків у м.Харкові (надалі СДПІ ВПП у м.Харкові), в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними, а саме: щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту за березень 2009 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень та травень 2009 р. на підставі отриманих зустрічних перевірок по взаємовідносинам з ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис”, та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000390840/0 від 07.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 000 000, 00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 258 555, 5 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на норми ст.19 Конституції України, ст.ст. 11, 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, положення Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року. Представник позивача стверджує, що дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки з 10.11.2009 р. по 23.11.2009 р. є протиправними, оскільки для проведення такої перевірки у відповідача не було законних підстав та повноважень. Також представник позивача посилається на незаконність податкового повідомлення-рішення № 0000390840/0 від 07.12.2009 року, оскільки податковий орган в акті документальної невиїзної перевірки № 3885/40-027/00213121 від 23.11.2009 р., стверджуючи про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ “Джеспла” та між позивачем і ТОВ “Базис” в силу ст. 228 Цивільного кодексу України, не вказав жодного доказу порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення або пошкодження майна фізичної , юридичної особи або держави, незаконне заволодіння ним. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а оскаржуване рішення скасувати.

Представники відповідача у запереченні на адміністративний позов та у судовому засіданні із заявленими позовними вимогами не погодились, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ “Джеспла та ТОВ “Базис”. Вважають, що оскільки в ході дослідження формування податкового кредиту ДП завод “Електроважмаш” та за результатами проведених зустрічних перевірок суму податку на додану вартість, віднесену позивачем до податкового кредиту по ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис” не було підтверджено, це призвело до завищення позивачем загальної суми податкового кредиту за березень 2009 р. на 1 000 000,00 грн., та відповідно, до завищення залишку від'ємного значення за березень 2009 р. та задекларованої до відшкодування з буджету суми податку на додану вартість за квітень та травень 2009 р., чим було порушено п.п. 7.7.2 п. 7.7. та п.п.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Представники третіх осіб: ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис”, які належним чином повідомлені, відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України, шляхом направлення повісток з поштовими повідомленнями за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибули, причину неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи за їхо відсутності та заперечень проти позову не надали.

Розглянувши відомості про належне повідомлення третіх осіб, про дату час та місце розгляду справи, заслухавши думку представників сторін про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб, суд відповідно до ст.35 КАС України вважає останніх належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання та вважає за можливе продовжити розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 420686, серії А01 Державне підприємства завод "Електроважмаш" зареєстровано як юридична особа 03.12.1991 року, ідентифікаційний код 00213121.

Державне підприємства завод "Електроважмаш" перебуває на обліку як платник податку на додану вартість з 15.07.1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 100230619 від 20.06.2009 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

СДПІ ВПП у м.Харкові з 10.11.2009 р по 23.11.2009 р. було проведено документальну невиїзну перевірку ДП завод “Електроважмаш” (код ЄДРПОУ 00213121) з питань правильності формування податкового кредиту за березень 2009 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень, травень 2009 р. на підставі отриманих зустрічних перевірок по взаємовідносинам з ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис”та складено акт № 3885/40-027/00213121 від 23.11.2009 р.

Підставою для проведення перевірки визначено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ.

Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Тобто, дана норма встановлює загальні засади проведення перевірок, але передбачає, що перевірки повинні проводитися у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.

Керуючись положеннями вказаної норми, відповідач повинен був застосовувати спеціальні норми чинного законодавства, які передбачають випадки, коли відповідна перевірка може проводитися, та порядок її призначення та проведення.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР передбачено право податкового органу на проведення перевірки платника податку, який подав декларацію з податку на додану вартість з відємним значенням податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на свій рахунок у банку, а саме, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, вказані декларації вже перевірялись відповідачем (про що вказано в акті № 3885/40-027/00213121 від 23.11.2009 р.):

декларація за березень 2009 р. - в ході документальної невиїзної (камеральної) перевірки (акт №1479/40-027/00213121 від 18.05.2009р.);

декларація за квітень 2009 р. в ході проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки( акт № 1786/40-027/00213121 від 09.06.2009 р.);

декларація за травень 2009 р. в ході проведення позапланової виїзної перевірки ( акт № 2473/40027/00213121 від 28.07.2009 р.).

Тобто, достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2009 року вже була предметом перевірок податкового органу.

Суд зазначає, що порядок та умови реалізації права на проведення перевірок податковими органами, визначеного пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, конкретизовано у статтях 11-1, 11-2 вказаного Закону.

Зазначеними нормами податковим органам не надано право повторної перевірки одних і тих самих питань діяльності платника податків за один й той самий період.

Як вказано в акті перевірки № 3885/40-027/00213121 від 23.11.2009 р., перевірка була проведена за результатами отриманих зустрічних перевірок з питань правових відносин ДП завод “Електроважмаш” з постачальниками ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис”. Вид перевірки визначено як документальна невиїзна.

Єдиним виключенням є норма частини 13 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яка передбачає, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Судом встановлено, що позивач - ДП "Електроважмаш" - не звертався до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з відповідним проханням провести перевірку правильності визначення відємного значення з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2009 року, доказів порушення до початку перевірки кримінальної справи проти посадових осіб платника податків - позивача суду надано не було.

Визначення документальної невиїзної перевірки міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Закону України “Про державну податкову службу в Україні” право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ДП завод “Електроважмаш”, що є підставою для визнання дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту за березень2009 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень, травень 2009 р. на підставі отриманих зустрічних перевірок по взаємовідносинам з ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис” - протиправними.

Щодо підстав для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000390840/0 від 07.12.2009 року, судом встановлено наступне.

Як зазначалось вище, з 10.11.2009 р. по 23.11.2009 р. СДПІ ВПП у м.Харкові було проведено документальну невиїзну перевірку ДП завод “Електроважмаш” (код ЄДРПОУ 00213121) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень, травень 2009 р. на підставіотриманих зустрічних перевірок по взаємовідносинам з ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис”, за результатами якої складено акт № 3885/40-027/00213121 від 23.11.2009

На підставі даного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішеня від 07.12.2009 р. № 0000390840/0.

Перевіркою встановлено, що основними постачальниками ДП завод “Електроважмаш” у березні 2009 р. були ТОВ “Джеспла” (код 31723832) та ТОВ “Базис” (код 30525091).

В акті перевірки зазначено, що за матеріалами зустрічної перевірки між позивачем та ТОВ “Джеспла” було укладено договір від 26.12.2005 р № 12-26/54 про розробку “Технічної документації на вузли, що модернізуються, та розрахунково-нормативної документації на синхронний обратимий гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС” та “Програми прийомо-здавальних випробувань, експлуатаційної та відвантажувальної документації на синхронний обратимий гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС” (далі - Договір). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Заборгованість по розрахункам відсутня. Виконавцем, ТОВ “Джеспла” та замовником, ДП завод “Електроважмаш”, складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.03.2009 р. № 4-273 про проведені роботи, загальна вартість яких склала 3 345 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ 557 600, 0 грн. Виконання даних, як вважає відповідач, є діяльністю у сфері інжинірінгу

Однак, статутом ТОВ “Джеспла” діяльність у сфері інжинірінгу не передбачена. Крім того, підпунктом 10.5 п. 10 Договору передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони. Згідно матеріалів зустрічної перевірки ТОВ “Джеспла” - посередник, постачальником послуг є ТОВ “Прадо-Груп” (код 35372289).

Як зазначено в Акті перевірки згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо взаємовідносин ТОВ “Прадо Груп” та ТОВ “Джеспла” повідомлено про неможливість проведення перевірки ТОВ “Прадо Груп” у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено.

На запит СДПІ ВПП у м.Харкові ДПІ у Деснянському районі м.Києва надані копії документів по взаємовідносинах ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Прадо Груп”:

-договір від 29.12.2008 р. № 29/12-3;

-акт здачі-приймання робіт від 26.03.2009 р. № б/н;

-податкова накладна від 26.03.2009 р. № 2631 на суму 1 572 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 262 133,33 грн.

На підставі наданих документів СДПІ ВПП у м. Харкові зроблено висновок про те, що договором не визначено, яка саме технічна документація повинна бути розроблена і не обумовлено загальну вартість робіт, в зв'язку з чим неможливо встановити, що ТОВ “Прадо Груп” є безпосереднім виконавцем робіт, замовлених ДП завод “Електроважмаш” по договору від 26.12.2005 р. № 12-26/54 з ТОВ “Джеспла”.

Щодо ТОВ “Базис” в акті періврки зазначено наступне. Між позивачем та ТОВ “Базис” укладено договір № 26-12/245 від 26.12.2005 р. про розробку “Технічного завдання” “Програми контролю якості основних вузлів та деталей на синхронний вертикальний обратимий гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС” (далі - Договір). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Заборгованість по розрахункам відсутня. Виконавцем та замовником складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.03.2009 р. № 303/1 про проведені роботи по договору № 26-12/245. Виконання даних, як вважає відповідач, є діяльністю у сфері інжинірінгу.

Статутом ТОВ “Джеспла” діяльність у сфері інжинірінгу не передбачена. Крім того, підпунктом 10.5 п. 10 Договору встановлено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони. Згідно матеріалів зустрічної перевірки ТОВ “Джеспла” - посередник, постачальником послуг є ТОВ “Інтексторг” (код 35921649).

Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо взаємовідносин ТОВ “Інтексторг” з ТОВ “Базис” повідомленопро неможливість проведення перевірки ТОВ “Інтексторг” в зв'язку з тим, що що згідно з даними бази АІС місцезнаходження платника не встановлено.

На підставі матеріалів, наданих за результатами зустрічних перевірок в Акті робиться висновок про неможливість реального виконання вищевказаних договорів з урахуванням часу, відсутності матеріальних, трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, порушення умов договорів, що свідчить про укладення угод без мети реального настання правових наслідків

Відповідач в Акті зазначає, що ДП завод “Електроважмаш” в порушення ст. 228 ЦК України укладено правочини, що суперечать інтересам суспільства, спрямовані на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а отже, договори, укладені ДП завод “Електроважмаш” з ТОВ “Базис” та ТОВ “Джеспла”, є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, вважає таке твердження відповідача помилковим, з огляду на наступне.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює: “Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту”.

Відповідно до п. 7.4.5.Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що “бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)”.

Відповідно до умов договору № 26-12/245 від 26.12.2005р., укладеного між ТОВ “Базис” (виконавець) та ДП завод “Електроважмаш” (замовник) , виконавець зобов'язується провести розробку “Технічного завдання” “Програми контролю якості основних вузлів та деталей на синхронний вертикальний обратимий гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС”, а замовник зобов'язується сплатити та прийняти технічну документацію відповідно до умов договору (п. 1.1.). Право власності на Технічну документацію переходить до замовника після сплати замовником 100% вартості технічної документації та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.3.). Вартість документації складає 2 654400,00 грн., в т.ч. ПДВ 442400,00 грн. (п. 3.1). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 ). Договір підписано від імені директорів підприємств та та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору , між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “Базис” складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 303/1 від 30.03.2009 р., відповідно до якого виконавцем ТОВ “Базис” були проведені роботи (надані послуги) за договором № 26-12-245 від 26.12.2005 р. Загальна вартість робіт складає 2 654 400,0 грн., в т.ч. ПДВ 442 400,0 грн.

ТОВ “Базис на адресу ДП завод “Електроважмаш” були виписані податкові накладні на суму 2 654 400,0 грн., в тому числі:

-податкова накладна № 11392 від 11.03.2009 р. на суму 1 327 200,0грн. в т.ч. ПДВ 221200,0 грн.;

-податкова накладна № 11391 від 30.03.2009 р. на суму 1 327 200,0грн. в т.ч. ПДВ 221200,0 грн.

У відповідності до вимог п. 5.1. Договору № 26-12-245 від 26.12.2005 р. вищезазначені акти виконаних робіт мають підпис від імені виконавця ТОВ “Базис” (підпис посвідчено печаткою підприємства), та замовника ДП завод “Електроважмаш” - що підтверджує факт проведення господарської операції.

Слід також зазначити, що книга вхідної кореспондеції ДП завод “Електровамаш” за 2009 р. містить відмітку за номером 1342 про отримання 30.03.2009 р. заводом технічної документації від ТОВ “Базис”.

ДП завод “Електроважмаш” було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ “Базис” грошові кошту у загальній сумі 265 4400,0 грн. в. тому числі:

-1327200,0 грн в т.ч. ПДВ 221200,0 грн. згідно платіжного доручення № 900 від 11.03.2009 р.

-1327200,0 грн в т.ч. ПДВ 221200,0 грн. згідно платіжного доручення № 1636 від 14.04.2009 р.

Відповідно до умов договору № 12-26/54 від 26.12.2005 р., укладеному між ТОВ “Джеспла” (виконавець) та ДП завод “Електроважмаш” (замовник) , виконавець зобов'язується провести розробку “Технічної документації на нові вузли та вузли, що модернізуються, та розрахунково-нормативної документації на синхронний вертикальний обратимий гідрогенератор -двигун СВ02-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку №3 Ташлицької ГАЕС”, а замовник зобов'язується сплатити та прийняти технічну документацію відповідно до вимог, передбачених договором (п.1.1. Договору). Право власності на технічну документацію переходить до замовника після сплати замовником 100% вартості Технічної документації та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п.2.3 Договору). Вартість документації складає 3345600,0 грн. в т.ч. ПДВ 557600,0 грн.

На виконання умов вказаного договору між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “Джеспла” складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4-273 від27.03.2009 р., відповідно до якого виконавцем ТОВ “Джеспла” були проведені роботи (надані послуги) за договором № 12-26/54 від 26.12.2005 р., загальна вартість робіт складає 3345600,0 грн.в т.ч. ПДВ 557600,0 грн.

Слід також зазначити, що книга вхідної кореспондеції ДП завод “Електровамаш” за 2009 р. містить відмітку за номером 1328 про отримання 27.03.2009 р. заводом технічної документації від ТОВ “Джеспла”.

ТОВ “Джеспла” на адресу ДП завод “Електроважмаш” були виписані податкові накладні:

-податкова накладна № 110341 від 11.03.2009 р. на суму 1 672 800,0 грн. в т. ч. ПДВ 278800,0 грн.

-податкова накладна № 270341 від 27.03.2009 р. на суму 1 672 800,0 грн. в т. ч. ПДВ 278800,0 грн.

ДП завод “Електроважмаш” було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ “Джеспла” грошові кошти в загальній сумі 3 345 600, 0грн. В тому числі:

-1 672 800,0 грн. в. т.ч. ПДВ 278800,0 грн. за платіжним дорученнм № 901 від 11.03.2009 р.

-1 672 800,0 грн. в. т.ч. ПДВ 278800,0 грн. за платіжним дорученнм № 1637 від 14.04.2009 р.

Згідно висновку експертного економічного дослідження № 1764 від 16.03.2010 р. акти здачі-приймання робіт № 4-273 від 27.03.2009 р. та № 303/1 від 30.03.2009 р. оформлені у відповідності зі ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ІV від 16.07.1999 р.та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 р№ 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, мають відомості про відповідну господарську операцію та підтверджує її здійснення, і є підставо. Для відображення у бухгалтерському та податковому обліку ДП заводж “Електроважмаш” здійснених з ТОВ “Базис” та ТОВ “Джеспла” господарських операцій. Податкові накладні, виписані ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис” на адресу ДП завод “Електроважмаш” за своїм оформленням відповідають вимогам чинного законодавства. Також проведеним дослідженням визначено, що відображення в податковому обліку ДП завод “Електроважмаш” фінансово господарських операцій з ТОВ “Базис” (за договором № 26-12-245 від 26.12.2005р.) та ТОВ “Джеспла” (за договором № 12-26/54 від 26.12.2005р.) в період 2005-2009рр., відповідає вимогам пп.5.2.1, ст. 5, п.п.11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимогам пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно статтей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, посилання відповідача на неукладеність вищезазначених договорів не приймаються судом до уваги, оскільки сторонами було погоджено всі умови, що істотними для даного виду договорів.

Щодо посилання відповідача про недійсність угод, укладених ДП завод “Електроважмаш” з ТОВ “Базис” та ТОВ “Джеспла”, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави -Конституції України, яка в ст. З найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Тому можна стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язано з тим, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративними деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Таких доказів відповідачем не надано.

Посилання відповідача на відсутність надмірної сплати до Бюджету податку на додану вартість постачальниками ДП завод “Електроважмаш” не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету та встановлення їх сплати по ланцюгу постачання.

Відповідно до п. 8.1. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Якщо контрагент не виконав свого обов'язку по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008-2009 рр.)

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочини, які було вчинено між позивачем та ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис” є правомірними, реальними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Суд не вважає дані договіри фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Суд зазначає, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Крім того, згідно з п. 5.2.6. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 р. якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідачана наявність ознак нікчемності правочинів між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Джеспла” та ТОВ “Базис”, в розумінні ч.1 ст. 215 ЦК України. Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі неналежних доказів, що свідчить про його необґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідачем не доведено правомірність проведення невиїзної документальної перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000390840/0 від 07.12.2009 р., а його заперечення ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо підстав нікчемності правочинів та фактичних даних, що підтверджують таку нікчемність.

З огляду на наведене, враховуючи неправомірність проведення невиїзної документальної перевірки позивача, суд прийшов до висновку про те, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України “Про державну податкову службу”та “Про податок на додану вартість”, висновки акта перевірки є необґрунтованими, отже, дії відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № № 0000390840/0 від 07.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 1 000 000, 00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 258 555, 50 грн. є незаконним, а позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства завод “Електроважмаш” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Джеспла" , товариство з обмеженою відповідальністю Базис" про визнання дій протиправними та скасування податковго повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту за березень 2009 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень та травень 2009 р. - протиправними.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0000390840/0 від 07.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 1 000 000, 00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 258 555, 50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства завод “Електроважмаш” (юридична адреса: 61089, м. Харків, просп. Московський, 299, код ЄДРПОУ: 00213121, р/р № 26002200400001 у ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) державне мито в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

У повному обсязі постанова виготовлена 16 липня 2010 року.

Головуючий Заічко О.В.

Судді Перцова Т.С.

Мар"єнко Л.М.