Постанова № 10396820, 14.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2010 р. № 2-а- 6172/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузіковій Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Кокорева Е.О.

відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Колхіда”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

про скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колхіда» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції в Ленінському р-ні м. Харкова №0001342310 від 16.03.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування фінансової санкції в розмірі 18638,00 грн.

Позивач зазначає, що на підставі направлення № 1867 від 23.02.2010 р. фахівцями ДПА у Харківській області 24.02.10 року була проведена позапланова перевірка ТОВ “Колхіда”, за результатами якої було складено акт (довідку) № 1472/20/40/23/31556356, на підставі якого винесено рішення про нарахування фінансових санкцій № 0001342310 від 16.03.2010 р. на загальну суму 19638,50 грн. Позивач не погоджується із висновком перевіряючих щодо не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме : відсутність первинних документів, що підтверджують облік товарів на загальну суму 9319 грн., за що згідно ст. 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування” застосована до ТОВ «Колхіда» фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, тобто у розмірі 18638 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачає обовязку субєкта підприємництва зберігати видаткові накладні, отримані від постачальників в місті проведення розрахункових операцій, а також те, що жодний нормативний акт, прийнятий в Україні, не містить вимоги зберігати первинні документи або реєстри бухгалтерського обліку в місці проведення розрахункових операцій. Позивач вважає, що веде облік господарських операцій, в тому числі - облік товару у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Отже, прийняте рішення на думку позивача, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині застосування фінансових санкцій за ст. 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування” в розмірі 18638 грн.

Правомірність застосування фінансових санкцій в розмірі 350,50 грн. та 650 грн. позивач не оскаржує.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що співробітниками ДПА у Харківський області на підставі службових посвідчень було проведено перевірку кафе, яке належать позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Зазначив, що перевіркою кафе, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Малопанасівська 4/7, було встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, встановлено факт наявності у продажу товарів, не облікованих у встановленому порядку, на місці їх реалізації на загальну суму 9319 грн. За наслідками перевірки складено акт № 1472/20/40/23/31556356 від 24.02.10 року. На підставі акту перевірки винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0001342310 від 16.03.10 року на суму 19638,50 грн. Також зазначив, що висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення винесене у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На підставі направлень № 1867 від 23.02.10 р., №5941 від 13.05.2009р., фахівцями ДПА у Харківській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була проведена перевірка кафе, яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Мало-Панасівська, 4/7, та належить ТОВ “Колхида” з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевірка проводилась в присутності бармена ОСОБА_5 та директора ОСОБА_6

За наслідками перевірки складено акт № 1472/20/40/23/31556356 від 24.02.10 року, яким, зокрема, встановлено порушення п.12 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” а саме, встановлено факт наявності у продажі товарів, не облікованих у встановленому порядку на місці їх реалізації на загальну суму 9319 грн. 00 коп. Позивач, не погодившись з зазначеним актом перевірки, направив 01.03.2010 року за № 01 до ДПА у Харківській області заперечення з копіями прибуткових накладних на товар. 16.03.2010 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001342310, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 19638,50 грн.

Суд зазначає, що загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями (далі Закон № 996-XIV).

Статтею 2 Закону N996-XIV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно п.2 ст.3 ЗУ N996-XIV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обовязку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Суд зазначає, що діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів в бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідно до пояснень директора, доданих до матеріалів справи, позивач встановив місце зберігання первинних документів бухгалтерію підприємства. Оскільки, зберігання документів біля касового апарата неможливо, в зв'язку з неможливістю забезпечення їх належного зберігання та у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку підприємство веде облік господарських операцій, в тому числі - облік товару.

Суд зазначає, що жодний нормативний акт, прийнятий в Україні, не містить вимоги зберігати первинні документи або реєстри бухгалтерського обліку в місці проведення розрахункових операцій.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Суд зазначає, що відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

До матеріалів справи позивачем надані акт інвентаризації на 28.02.2010р., оборотньо - сальдові відомості по товару за лютий 2010р., договори комісії від 04.02.2010р., видаткові накладні на товар, отримані від постачальників (арк. справи № 18-33, № 68-72).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, керівник позивача визначив методику ведення обліку та зберігання документів з урахуванням належного збереження документів протягом строку, визначеного законодавством.

За місцем проведення розрахункових операцій у позивача зберігаються регістри бухгалтерського обліку, оборотно-сальдові відомості. Інші документи (а саме - первинні документи, регістри синтетичного обліку та звіти) зберігаються в бухгалтерії товариства.

В ході проведення перевірки перевіряючими була складена відомость про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей (додаток №3 до акту перевірки), в якій було перелічено найменування окремих товарів, зазначено про неведення обліку залишків запасів, зазначено про відсутність прибуткових накладних, що підтверджують надходження товарів, вибуття запасів та встановлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) на суму 9319,00 грн.

Як вбачається з пояснень позивача та не заперечується відповідачем, посадовим особам ДПА у Харківаській області при перевірці було предявлено оборотно-сальдові відомості по товару. Але перевіряючі вимагали саме видаткові накладні постачальників, які зберігаються в бухгалтерії товариства, що знаходиться за адресою ул. Уборевича, 30В, кв. 7, тоді як перевірку було проведено в торговій точці за адресою вул. Мало-Панасівська, 4/7, м.Харків.

Однак посадові особи ДПА у Харківській області самостійно провели інвентаризацію та склали опис майна, що знаходилося в торгівельному залі, що належить позивачу, і склали акт, на підставі якого було винесено рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідачем зазначалось, що фахівці ДПА у Харківській області не здійснювали самостійно обшук приміщення (як про це стверджує позивач), а склали відомості про фактичні залишки запасів товарно-матеріальних цінностей, що, як вважає відповідач, є обовязком перевіряючих.

Разом з тим, пункт 15 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу” передбачає право посадових осіб ДПА у Харківській області вимагати у керівництва підприємств проведення інвентаризації, однак вимоги проведення інвентаризації не було. Натомість таку інвентаризацію здійснено фактично фахівцями ДПА самостійно, крім того посадові особи ДПІ самостійно, на власний розсуд, здійснили оцінку товару, включеного до опису, і ці суми зазначили в описі.

Відповідачем не доведено та актом перевірки взагалі не зафіксовано, що позивач здійснював реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Не надано також доказів того, що позивачу направлявся письмовий запит з зазначеним переліком товарів, на які потрібно надати накладні, та вимога надати такі накладні.

Стосовно відсутності в обліку однієї пляшки горілки Хортиця Преміум вартістю 50 грн. відповідач пояснив, що отримав цю пляшку від постачальника ТОВ “ТБ Мегаполіс”,м. Запоріжжя, як акційний подарунок за досягнення певного обсягу закупівель продукції.

Суд вважає, що відсутність в обліку зазначеної пляшки горілки є порушенням п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому застосування відносно позивача фінансової санкції в розмірі 100 грн. у відповідності до ст. 21 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - є правомірним.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача № 0001342310 від 16.03.2010 року в частині застосування відносно позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100 грн. не підлягають задоволенню.

Статтею 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що, як вбачається з системного тлумачення норм згаданого закону, поняття ведення обліку товарів за місцем реалізації або на складах та вимога про зберігання первинних документів в місці проведення розрахункових операцій не є тотожними. Вимога ведення обліку товару за місцем реалізації або на складах - це вимога вести окремий облік на кожному складі або за кожним місцем реалізації в разі якщо таких складів або місць декілька.

Позивач веде облік товарів за місцем реалізації (яке одночасно є і місцем зберігання товару), про що свідчить наявність первинних документів, регістрів аналітичного обліку (оборотно-сальдові відомості) та акту інвентаризації.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що висновок відповідача про реалізацію товарів, що не відображені в обліку запасів, щодо позивача є таким, що не знайшов підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, в даному випадку позивачем не порушено вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" стосовно не ведення обліку товарів за місцем його зберігання (крім випадку не оприбуткування однієї пляшки)

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) в розмірі 18638 грн., з огляду на непідтвердженість факту порушення в цій частині.

Отже суд дійшов висновку, що посадові особи відповідача діяли з перевищенням своїх службових повноважень, що є порушенням вищенаведених вимог законодавства України, а також суперечить приписам частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення ТОВ «Колхіда» Закону України “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" стосовно не ведення обліку товарів за місцем його зберігання (крім випадку не оприбуткування однієї пляшки) ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині скасування рішення відповідача № 0001342310 від 16.03.2010 року про застосування відносно позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18538 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Колхіда”до Державної податкової інспекції у Ленінському р-ні. м. Харкова про скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському р-ні. м. Харкова № 0001342310 від 16.03.2010 року в частині застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Колхіда” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18538 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Колхіда”( код ЄДРПОУ: 31556356, юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Мало-Панасівська, буд 4/7) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

У повному обсязі постанова виготовлена 16 липня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.