Ухвала суду № 10395735, 08.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9904/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бахмач Агро»звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення Бахмацької МДПІ № 0000322310/0 та № 0000312310/0 від 09 червня 2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Бахмач Агро»подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що що ТОВ «Бахмач Агро»зареєстровано як юридична особа Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 03.07.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 156263 та є платником податків згідно довідки про взяття на податковий облік № 395/28-122 від 17.07.2007 року. Відповідно до довідки Бахмацької МДПІ, яка надана в судовому засіданні.

ТОВ «Бахмач Агро»у 2008 році знаходилось на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку.

Працівниками Бахмацької МДШ на підставі направлень від 29.04.2009р. № 113, від 14.05.2009р. № 125 та п. 1, 3, 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», наказів Бахмацької МДПІ від 29.04.2009 р. № 153, від 14.05.2009р. №168 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бахмач Агро»з питань правильності ведення податкового обліку та достовірності даних, що містяться у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 05.07.2007 року по 31.03.2009 року, про що складено акт № 462/23/35173362 від 29 травня 2009 року.

За результатами перевірки встановлено, що занижено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року в сумі 505684 грн. в порушення пп. 7.7.1. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.12 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями; завищено рядок 26 декларації за період з серпня 2008 року по березень 2009 року в сумі 4126620 грн. в порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7. п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»; наслідком неправомірного завищення відємного значення в рядку 26 декларації є заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларації) за березень 2009 року в сумі 354089 грн.; не подано до податкової інспекції скорочену декларацію за період з січня 2008 року по грудень 2008 року при звітному періоді «місяць»в порушення п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлен) на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 та п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акту № 462/23/35173362 від 29.05.2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009 року № 0000322310/0 про визначення суми податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 462355.70 грн., в т.ч. 354089.00 грн. основний платіж та 108266,70 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009 року № 0000312310/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 505684,00 грн.

Статтею 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття Бахмацькою МДПІ податкових повідомлень-рішень № 0000322310/0 та № 0000312310/0 від 09 червня 2009 року, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обовязкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності: збору за спеціальне водокористування та інші податки та збори (обовязкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Пунктом 11.21 ст. 11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, мясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зупинено до 1 січня 2009 року дію п. 7.7 ст. 7. п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік. становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 п. 1.2 загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21,11.29 України «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку. сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невідємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого вказаною статтею.

Відповідно до пп. 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 року затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та мяса в живій вазі. Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Даними постановами встановлено порядок нарахування і використання коштів, які підлягають сплаті до бюджету - позитивної різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів(робіт,послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі-Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дія пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та дія Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками поширювалась на позивача з урахуванням того, що ТОВ «Бахмач Агро»відповідно до п. 2.2 Статуту (а.с.17) здійснює вирощування, збирання, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції тобто є сільськогосподарським товаровиробником.

З 05.07.2007 року ТОВ «Бахмач Агро»зареєстровано, як платник податку на додану вартість, сума від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва становить 95,7% загальної суми валового доходу, а тому з 01.01.2008 року відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» повинно нараховувати та сплачувати податок на додану вартість до бюджету згідно спеціального порядку оподаткування, а саме подавати до податкового органу дві декларації-бюджетну та спеціальну, в якій відображати операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування, що безпосередньо передбачено законодавством. Це означає, що законодавець тільки виключно сільськогосподарським товаровиробникам надає таку пільгу, і саме цим платникам податку надається таке право на застосування спеціального режиму.

При визначенні обєкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) декларацією податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із податку на додану вартість, сформований за операціями із придбанням основних засобів і послуг має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форму), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов»язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання документа.

Договір про надання інформаційно-технологічних послуг від 01.02.2008 року (а.с.140-144), акти приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2009р., від 31.01.2009р., від 31.12.2008р., від 30.11.2008р., від 31.10.2008р., від 30.09.2008р.. від 31.08.2008р., від 31.07.2008р.,від 30.06.2008р., від 31.05.2008р., від 30.04.2008р.. від 31.03.2008р.. від 29.02.2008р..(а.с. 145-157), податкові накладні № 83 від 28.02.2009р.. №18 від 31.01.2009р.. № 491 від 31.12.2008р., № 447 від 340.11.2008р., №401 від 31.10.2008р., № 353 від 30.09.2008 p., № 295 від 31.08.2008р., № 277 від 31.07.2008р., №196 від 30.06.2008р.. №132 від 31.05.2008р., №97 від 30.04.2008р.. №47 від 31.03.2008р., №15 від 29.02.2008р., містять загальну інформацію про найменування наданих послуг, вартість однієї години, кількість годин та суму без податку на додану вартість.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені документи не містять інформацію, що підтверджує здійснення господарської операції, а саме посадових осіб, відповідальних за надання перелічених послуг

Позивачем не надано документів, що підтверджують дійсність надання інформаційно-технологічних послуг, а саме документації щодо результатів проведеного аналізу руху грошових коштів, розрахунки, що містять норми внесення міндобрив, дози внесення засобів захисту рослин, правових висновків щодо діяльності замовника, розрахунків по дотриманню технологій підготовки землі та інші, що свідчать про виконання перелічених послуг в актах приймання-передачі наданих послуг, виконаних ТОВ «ЛАТАГРО».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Бахмач Агро»до складу податкового кредиту неправомірно включив суму податку на додану вартість на придбання інформаційно-технологічних послуг, отриманих від ТОВ «ЛАТАГРО»згідно договору від 01.02.2008 року №8/08.

Відповідно до підпункту «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

За березень 2009 року в декларації з податку на додану вартість, враховуючи інші порушення, занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 354089 грн.

Порядок застосування та розміри штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у п. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції 23 березня 2001 р. за № 268/5459 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, тому суд вважає, що податковим органом правомірно визначено три податкових періоду та були всі законні підстави на застосування штрафних санкцій.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що Бахмацька міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірно застосувала до ТОВ «Бахмач Агро»штрафні санкції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 09.07.2010 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді: