Рішення № 103955481, 01.04.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2584/21

Провадження № 2/496/431/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2022 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Старостіної А.Ю.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування реєстрації місця проживання, виселення, скасування кадастрового номеру, скасування договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (далі Нерубайська сільська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просив суд:

-зобов`язати Нерубайську сільську раду скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 ;

-скасувати кадастровий номер на фальшованих технічної документації і акту суміжних землекористувачів з підробленим підписом позивача;

-висилити з захопленого житлового будинку проживаючих ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших рейдерів шахраїв Вінницької області;

-скасувати договір довічного утримання.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що у його матері була рідна сестра - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була його сусідкою та вони проживали у сусідніх будинках. В квітні 2012 року його тітку, ОСОБА_6 , шахраї та рейдери вивезли до Вінницької області з метою захопити її земельну ділянку та житловий будинок на підставі договору довічного утримання. За два місяці після цього, його тітка померла. За даними фактами він звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення. Жодних слідчих дій по відкритим кримінальним справам не проводилося.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2019 року було: визнано недійсним Акт від 10.12.2007 року, встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_6 , скасовано рішення за №538-V від 26.10.2007 року Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині передачі у власність та затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, передача земельної ділянки та житлового будинку у власність ОСОБА_2 на підставі договору по життєвого утримання була незаконною. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилався на ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та зазначав, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався із заявами до Нерубайської сільської ради із заявами про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та осіб, які незаконно зареєстрували своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте, відповідач своїм листом від 21.05.2021 року відмовив йому у знятті із реєстрації вищевказаних осіб. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Від представника Нерубайської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також до суду було надано відзив, відповідно до якого представник просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Посилаючись на норми ст.ст. 16, 316, 317, 328, 321 ЦК України, представник відповідача, зазначив, що позивач не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та не порушує питання про встановлення права власності на вказаний житловий будинок. Разом з тим, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Так, відповідно до ст. 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права, а тому зазначає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, надавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, надав до суду письмові пояснення в яких представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позов є безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав. Враховуючи вимоги положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, право на звернення до суду з позовом належить виключно тій особі, суб`єктивні права якої порушено. Посилаючись на п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», зазначав, що у даному випадку, зокрема, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. У свою чергу, відсутність порушеного суб`єктивного права позивача є підставою для відмови у задоволенні його позову. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 25.03.2003 року по справі № 14/68, згідно якої, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме на цих підставах.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 в письмових поясненнях, також зазначає, що реєстрація у житловому будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 його колишньої дружини ОСОБА_4 їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та будь-яких осіб не порушує суб`єктивних дійсно існуючих (а не уявних) прав позивача ОСОБА_1 .

За таких умов, позивач в будь-якому разі, незважаючи на те до кого пред`явлено позов, є неналежним позивачем у даній справі. Разом з тим, позивач фактично просить суд вирішити питання про житлові права власника іншого житлового будинку.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивач звернувся з позовом про зобов`язання вчинити певні дії (скасувати реєстрацію місця проживання осіб) до Нерубайської сільської ради. При цьому, позовні вимоги заявлені до Нерубайської сільської ради, на яку жодним чином не впливає результат вирішення спору, та якої цей спір фактично взагалі ніяк не стосується.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, на підставі чого, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялись про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст.16 даного Кодексу.

У свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію), виданої Нерубайською сільською радою від 16.09.2020 року за №2951 в будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та який належить ОСОБА_2 , на підставі договору довічного утримання завіреного Біляївською нотаріальною конторою від 15.09.2010 року, зареєстровані: ОСОБА_2 , 1980 року народження, ОСОБА_4 , 1985 року народження, ОСОБА_3 , 2005 року народження, ОСОБА_6 , 1935 року народження, яка померла згідно актового запису №83 від 26.06.2012 року (а.с.16).

Відповідно до рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2019 року, яке набрало законної сили 24.01.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.10 -14).

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 25.03.2003 року по справі №14/68, згідно якої, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме на цих підставах.

Позивачем, при подачі позовної заяви та на момент розгляду справи, не було надано доказів того, що він є ані власником житлового будинку АДРЕСА_1 ані його наймачем, то, відповідно, реєстрація у вказаному житловому будь-яких осіб, жодним чином не порушує його суб`єктивних дійсно існуючих прав.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивач звернувся з позовом про зобов`язання вчинити певні дії (скасувати реєстрацію місця проживання осіб) до Нерубайської сільської ради.

Таким чином, фактично позивач просить суд вирішити питання про житлові права власника житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , вказаний факт підтверджується вищезазначеною довідкою, а також щодо ОСОБА_4 та їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.08.2020 року по справі №639/6295/15-ц, роз`яснено наступне, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 28.04.2021 року по справі № 707/2-1006/2011.

Так позивачем при розгляді справи не було надано клопотання в порядку ст. 51 ЦПК України про залучення до участі у справі співвідповідача або заміну неналежного відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем пред`явлено позов до Нерубайської сільської ради, яка є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Що стосується вимоги позовної вимоги в частині скасування реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та виселення останніх разом з «усіма рейдерами та шахраями Вінницької області», суд зазначає, що у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

За таких обставин, заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання третіх осіб не може бути задоволена у розумінні ст. 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.

Зазначена позиція у повній мірі відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у Постанові від 14.05.2020 року по справі № 336/1773/17.

Отже, усі зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування кадастрового номеру на фальшованій технічної документації і Акту суміжних землекористувачами з підробленим підписом позивача, а також скасування договору довічного утримання, суд дійшов висновку, що вказані вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України).

Судом при дослідженні матеріалів було встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не було надано письмових доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ч.ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України).

Разом з тим, ч.7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, з у зв`язку з тим, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження його порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законних інтересів.

Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 328 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування реєстрації місця проживання, виселення, скасування кадастрового номеру, скасування договору довічного утримання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 квітня 2022 року.

Суддя М.Л. Пасечник