Рішення № 10395137, 06.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 64/147-10

вх. № 3421/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Круговий Д.С. за довіреністю №40 від 03.02.2010р.; Барилов Ю.В. за довіреністю б/н від 20.04.2010р.;

відповідача - Козлова О.В. за довіреністю №150 від 07.05.2010р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків", м. Харків;

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків;

про розірвання договору, стягнення 27750,38грн. заборгованості за поставлений товар та стягнення 9437,16грн. збитків; та зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків", м. Харків; про зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Харків" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір №20 від 01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Харків" та Закритим акціонерним товариством "Техноімпекс"; стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" 37188,14грн. збитків; судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач порушив умови договору №20 від 01.02.2008р. та тим що внаслідок такого порушення у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 37188,14грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2010 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

11 травня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи, на виконання ухвали суду.

11 травня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих. №152 від 07.05.2010 року), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з тим що представник відповідача буде брати участь у судовому засіданні у Харківському апеляційному господарському суді. Разом з клопотанням відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі й звіт про вартість товарів на складах відповідача станом на 01 травня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2010 року розгляд справи було відкладено на 25 травня 2010 року.

25 травня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх. №9908), в якому проти позовних вимог заперечує повністю та просить суд відкласти розгляд справи з метою підготовки зустрічного позову. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач, в порушення умов договору, проігнорував звернення відповідача щодо отримання нереалізованого товару та не направив свого уповноваженого представника для проведення звірки на отримання залишків нереалізованого товару (п.11.2. договору №20 від 01.02.2010р.). Разом з відзивом відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи.

08 червня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заяву про часткову зміну підстав позову (вх. №12962), в якій просить суд розірвати договір №20 від 01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Харків" та Закритим акціонерним товариством "Техноімпекс"; стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" 27750,38грн. заборгованості за поставлений товар та 9437,76грн. збитків; судові витрати покласти на відповідача. Разом з цим позивач надав документи для долучення до матеріалів справи у тому числі й докази надсилання відповідної заяви відповідачу. Надані уточнення були прийняті судом.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць, строк вирішення спору по справі 64/147-10 був продовжений до 13 липня 2010 року.

18 червня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду зустрічний позов про зобов"язання вчинити певні дії (вих.№208 від 17.06.2010р.), в якому просить суд зобов"язати ТОВ "Хімрезерв-Харків" направити до ЗАТ "Техноімпекс" повноважного представника для отримання залишків нереалізованого товару вартістю 9437,76грн. за адресою : м. Харків, вул. Державінська, буд. 38 (супермаркет "Большая стройка"); судові витрати покласти на ТОВ "Хімрезерв-Харків". Разом з зустрічним позовом відповідач надав документи, згідно додатку, для долучення до матеріалів справи.

Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" був прийнятий судом до розгляду разом з первісним позовом.

Представники сторін 21.06.2010р. надали через канцелярію господарського суду узгоджене клопотання про продовження строку вирішення спору за межі передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Узгоджене клопотання сторін було задоволено судом.

06 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

06 липня 2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву з уточненими вимогами, в якому проти позовних вимог в частині розірвання договору та стягнення збитків заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині, позовні вимоги у розмірі 27750,38грн. відповідач визнає.

06 липня 2010 року відповідач надав уточнення зустрічних позовних вимог (вх.№13100), в яких просить суд зобов"язати ТОВ "Хімрезерв-Харків" направити до ЗАТ "Техноімпекс" повноважного представника для отримання залишків нереалізованого товару вартістю 2721,00грн. за адресою: м. Харків, вул. Державінська, буд. 38.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, підтримав зустрічні позовні вимоги повністю.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву відповідача про уточнення зустрічних позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Первісні позовні вимоги грунтуються на наступному.

01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв -Харків" (позивач) та Закритим акціонерним товариством "Техноімпекс" було укладено договір №20. Відповідно до п.1.1. якого, постачальник (позивач) зобов"язався доставляти та передавав на умовах, та у встановлені цим договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця (відповідач), а відповідач зобов"язався приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 312957,02грн., а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними накладними.

Відповідно до пункту 7.7. договору № 20 покупець сплачує постачальнику вартість наданого за цим договором товару, після реалізації товару іншим особам через оптово-роздрібну торгівельну мережу покупця. Кошти, отримані від покупця, зараховуються постачальником у погашення заборгованості, що виникла хронологічно раніше, незалежно від номеру вказаного покупцем у платіжному дорученні.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, а саме у розмірі 275768,91грн., що підтверджується виписками банку, внаслідок чого сума неоплаченого товару становить 37188,14грн.

Пунктом 7.9. договору встановлено, що на вимогу постачальника або з власної ініціативи покупець готує акти звірки взаєморозрахунків, звіти про надходження і реалізацію товару та направляє їх постачальникові. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за 01.01.09 - 30.11.09, підписаного обома сторонами, сума заборгованості відповідача за поставлений товар складає 37188,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту про вартість нереалізованого товару (а.с.101-102), вартість залишку товару становить 9437,76грн. Таким чином, із урахуванням того, що розрахунок здійснюється після реалізації товару, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27750,38грн.

Враховуючи те, що згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, а також те, що позовні вимоги позивача обгрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що визнані відповідачем в цій частині, тому підлягають задоволенню в частині заявлених до стягнення 27750,38грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення збитків у розмрірі 9437,16грн., суд вказує на наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов"язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб"єктам, - зобов"язаний відшкодувати на вимогу цих суб"єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов"язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Проте, з матеріалів справи, а саме доказів поданих позивачем, не вбачається правових підстав для задоволення вимог відшкодування збитків, які виникли саме з вини відповідача та у розмірі, який заявлено позивачем – 9437,76грн.

Позивач вказує, що у разі якщо б відповідач повернув товар у відповідності із п.11.2. договору протягом 60 днів, як нереалізований, то позивач мав би змогу отримати суму доходу у розмірі 9437,76грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо відшкодування збитків у сумі 9437,76 грн. задоволенню не підлягає,як безпідставна та необгрунтована.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту порушених прав є припинення правовідношення.

В процесі судового розгляду справи було встановлено, що дійсно відповідач порушив договір, а саме несвоєчасно розрахувався за отриманий товар, проте більша частина вартості товару відповідачем була оплачена (поставлено товар - 312957,05грн., оплачено - 275768,91грн.), й претензій у позивача до відповідача з цього приводу не було. Тобто, істотного порушення договору другою стороною не було, у розумінні вимог ст. 651 ЦК України.

В оспорюваному договорі №20 від 01.02.2008р. сторонами (п.10.3. договору) було встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається у разі повідомлення другої сторони за 20 календарних днів до орієнтовної дати розірвання договору. В даному випадку розірвання даного договору не звільняє сторони від зобов"язань, що виникли протягом дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідного повідомлення відповідачу не направляв, хоча сторонами у договорі було встановлено відповідний порядок для розірвання договору №20 від 01.02.2008р.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині розірвання договору №20 від 01 лютого 2008 року слід відмовити.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків", суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю з наступних підстав.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову щодо зобов’язання відповідача за зустрічним позовом направити до ЗАТ "Техноімпекс" повноважного представника для отримання залишків нереалізованого товару не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті – це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України "Про судоустрій" (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, суд покладає судові витрати у даній справі за первісним позовом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Окрім того, враховуючи те, що, відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством, те, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.03 "Про державне мито" (із змінами від 25.06.09р.) - із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до суду, державне мито становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 85,00грн., та те, що позивачем за зустрічним позовом під час звернення до суду з зустрічною позовною заявою (відповідно до платіжного доручення квитанції №17504 від 17.06.2010р.) було сплачено 94,37грн. державного мита, замість 85,00грн., суд вважає необхідним повернути позивачеві за зустрічним позовом зайве сплачене державне мито у розмірі 9,37грн., в порядку встановленому законодавством.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124,129 Конституції України, ст.ст. 20, 193, ч.1, ч.2 ст.226 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 22, 526, 530, 623, 651, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 38, 43, 44, 49, 54, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, кв. 914, р/р. № 260003223 в ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 31799372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків" (61001, м.Харків, вул. Лебединська, 3, кв.124, р/р № 260000133895 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, код ЄДРПОУ 30358448) 27750,38грн. заборгованості, 277,51грн. державного мита та 176,11грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних щодо стягнення 9437,16грн. збитків відмовити.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору №20 від 01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків" та Закритим акціонерним товариством "Техноімпекс".

В задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Харків" відмовити повністю.

Видати довідку про поверненню Закритому акціонерному товариству "Техноімпекс" зайве сплаченого державного мита у розмірі 9,37грн.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 12 липня 2010 року.