Вирок № 103951094, 14.04.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10400/19

Провадження № 1-кп/947/432/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2022 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді Борщова І.О., який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретарі судового засідання: Гораш А.С., Власюк Д.О., Чебан О.О., Четвертак О.І., Рибачук О.І., Ничитайло Є.О., Ніколаєва М.М.,

розглянувши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017161480000259 від 29.03.2017 за обвинуваченням неповнолітніх:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеси, українець, громадянин України, учень вечірньої школи №24, судимий:

- 22.05.2019 Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяця, на підставі ст.ст.75, 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки,

- 20.12.2021 Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.71 КК України частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком у виді 4 місяців позбавлення волі, остаточно до відбування 3 роки 4 місяця позбавлення волі,

зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Заря Саратського району Одеської області, громадянин України, болгарин, студент, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Одеси, громадянин України, українець, учень ЗОШ №72 м.Одеси, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Київської окружної прокуратури м.Одеси Павлова В.В., Беспалової С.О.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Прядко О.О. та законного представника - ОСОБА_4 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Василець В.В. та законного представника - ОСОБА_5 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката Дікусар А.С. та законного представника - ОСОБА_6 ,

представників служби у справах дітей Одеської міської ради Кочуашвілі С.М., Демешина В.В. , Дикусар О.С. , Смокова С.С. , Москаленко М.Ю. , Селецької Г.І. ,

представників органу ювенальної провенції від органів внутрішніх справ Воронцова Д.А. , Волошина С.М. ,

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 01.02.2017 біля 05.30, знаходячись на вул.Академіка Корольова в м.Одесі, вступили між собою у злочинну змову, направлену на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для потерпілого, визначили об`єктом свого злочинного посягання майно потерпілого ОСОБА_14 , якій прямував в бік будинку АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направилися слідом за потерпілим та наздогнали його біля будинку АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_2 підійшов до потерпілого ОСОБА_14 ззаду та наніс йому декілька ударів в область потилиці, в результаті чого той впав на землю, чим застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. Після чого, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 також нанесли декілька ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_14 , якій лежав на землі, чим застосували до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. Внаслідок нанесених побоїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_14 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох синців та трьох саден голови, садна області лівого колінного суглоба. Після нанесення ударів, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 відкрито викрав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон «DOOGEE», вартістю 1872 грн., в якому знаходилась сім-картка оператору мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_1 , вартістю 10 грн., на якій грошові кошти були відсутні. Викравши майно, яке належить ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з місця кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1882 грн.

Вказані умисні дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожного з них, суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого мана (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

Допитаний в судовому засідання неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю та показав, що він забезпечений батьками їжею, житлом, одягом, йому створені усі умови для навчання і повноцінного розвитку. 01.02.2017 біля 05:00 він, разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходились на вул.Академіка Корольова в м.Одеса, де побачили незнайомого їм чоловіка, як потім їм стало відомо - ОСОБА_14 . Вони втрьох пішли за ним та наздогнали його біля будинку №53 по вул.Академіка Корольова м.Одеса. До потерпілого першим підійшов ОСОБА_2 та вдарив його кілька разів по голові, від чого потерпілий впав на землю, після чого ОСОБА_2 почав бити потерпілого, який лежав на землі. Він, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 також підійшли до потерпілого, який продовжував лежати на землі, та також стали наносити йому удари в різні частини тіла. У потерпілого випав мобільний телефон з кишені, який підняв ОСОБА_2 , та вони почали втікати. Вони відбігли на значну відстань від потерпілого. При цьому ОСОБА_2 віддав йому чохол від викраденого мобільного телефону, а сам мобільний телефон залишив у себе. В арці між домами вони побачили працівників поліції. Вони на вимогу поліцейських залишатися на місці почали втікати від поліцейських. Під час втечі ОСОБА_2 викинув мобільний телефон. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перестрибнули через паркан, а його працівники поліції наздогнали та поклали йому в кишеню мобільний телефон потерпілого, які працівники поліції підібрали з землі. В відділку поліції у нього вилучили чохол від викраденого ними мобільного телефону. В завершення обвинувачений ОСОБА_1 показав, що вони втрьох наносили удари потерпілому і саме ОСОБА_2 збив того з ніг.

Допитаний в судовому засідання неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та показав, що він забезпечений батьками їжею, житлом, одягом, йому створені усі умови для навчання і повноцінного розвитку. Ввечері 31.01.2017 він гуляв з ОСОБА_2 та ОСОБА_15 про викрадення чужого майна вони не домовлялися. Майже вранці 01.02.2017, вони перебували на вул.Академіка Корольова в м.Одеса. Він і ОСОБА_3 відволіклись на щось, а коли повернулися на шум, то побачили, що ОСОБА_1 неподалік б`ється з якимось чоловіком, як потім йому стало відомо - ОСОБА_14 . Тоді він і ОСОБА_3 вирішили допомогти ОСОБА_1 . Вони підбігли до них та почали розтаскувати ОСОБА_1 і ОСОБА_14 , при цьому він, ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 нанесли кілька ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_14 , щоб той відпустив їх друга. Потім вони втекли. Через деякий час вони побачили поліцію та стали тікати від них, щоб їх на забрали до поліції, бо вони вночі гуляють без дорослих, а не знаходяться вдома. Мобільний телефон він побачив лише в поліції. Першим затримали ОСОБА_1 , мабуть, мобільний телефон потерпілого забрав саме він. В завершення обвинувачений ОСОБА_2 показав, що він відмовляється від явки із зізнанням, оскільки злочину не вчиняв, а зізнання написав під диктовку поліціантів.

Допитаний в судовому засідання неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав повністю та показав, що він забезпечений матір`ю їжею, житлом, одягом, йому створені усі умови для навчання і повноцінного розвитку. Майже, вранці 01.02.2017, він гуляв з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на вул.Академіка Корольова в м.Одеса. Він і ОСОБА_2 відволіклись на щось, а коли повернулися на шум, то побачили, що ОСОБА_1 неподалік б`ється з якимось чоловіком, як потім йому стало відомо - ОСОБА_14 . Тоді він і ОСОБА_2 вирішили допомогти ОСОБА_1 . Вони підбігли до них та почали розтаскувати ОСОБА_1 і ОСОБА_14 . При цьому він разом з ОСОБА_2 завдали кілька ударів потерпілому ОСОБА_14 , щоб той відпустив ОСОБА_1 . Потім вони втекли. Через деякий час вони побачили поліцію та стали тікати від них, щоб їх не забрали до поліції, бо вони вночі гуляють без дорослих, а не знаходяться вдома. Мобільний телефон він побачив лише в поліції. Затримали ОСОБА_1 , мабуть, мобільний телефон потерпілого забрав саме він.

Незважаючи на обрану тактику захисту, повне заперечення обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, незважаючи на викладені ними версії події, їх вина, попередня змова між ними і умисел на вчинення інкримінованого їм у провину злочину, а також вина ОСОБА_1 , у повному обсязі доказується дослідженими в судовому засіданні допустимими та належними доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_14 , згідно яких 01.02.2017 вранці він повертався до дому. Біля будинку, 53 по вул.Ак.Корольова в м.Одесі він відчув удар ззаду, від якого впав на землю. Його відразу ж стали лупцювати по різних частинах тіла кілька людей. Він закрив обличчя руками, лежачі на землі обличчям вниз, тому не бачив, хто його бив. Хтось з них нишпорив у нього по кишенях, звідки витягнув мобільний телефон «DOOGEE», вартістю 1872 грн., в якому знаходилась сім-картка оператору мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_1 , вартістю 10 грн., на якій грошові кошти були відсутні. Потім вони втрьох втекли. Під час розслідування справи він дізнався, що нападниками були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Йому, ОСОБА_14 , повернуто викрадене майно, він претензій до обвинувачених не має, просить призначити покарання на розсуд суду;

-показаннями свідка ОСОБА_16 згідно яких, в ніч з 31 січня на 01 лютого 2017 він перебував у черговому патрулі з забезпечення громадського порядку. На планшет надійшло повідомлення про вчинення злочину за адресою АДРЕСА_5 . Прибувши на місце, неподалік побачив трьох молодиків, які поводилися підозріло. На прохання зупинитися вони почали тікати. Він почав наздоганяти їх. Під час переслідування їх, він бачив як один з хлопців біля паркану скинув мобільний телефон. Двоє хлопців перестрибнули через паркан, але йому вдалося затримати третього, який довго не називав анкетні дані, але згодом назвав себе - ОСОБА_1 . Скинув мобільний телефон не ОСОБА_1 , а інший хлопець, який тікав від нього. Разом з тим, він підвів ОСОБА_1 до місця, де лежав скинутий мобільний телефон і попросив затриманого підняти мобільний телефон і покласти до себе в кишеню, що ОСОБА_1 і зробив;

-показаннями свідка ОСОБА_17 згідно яких, 01.02.2017 біля 05:30 він йшов на роботу. На вул.Ак.Корольова біля будинку 53 в м.Одеса він бачив, як троє хлопців напали на перехожого і побили його. Події відбувалися від нього на відстані 5-6 м, при освітленні вуличного ліхтаря, тому від дуже добре розглядів нападників і всіх трьох впізнав через 3-4 дня після події. Крім того він добре запам`ятав ОСОБА_2 , який до нападу на потерпілого встиг причепитися і до нього з якимось претензіями. Прізвища нападників узнав під час проведення впізнання з ними, це були ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Вони втрьох наздоганяли потерпілого, саме ОСОБА_2 збив з ніг потерпілого ударом в потилицю і вони втрьох лупцювали того ногами по різних частинах тіла. Він, ОСОБА_17 , не бачив, хто саме нишпорив по карманах і що викрали у потерпілого, оскільки вони пересувалися навколо лежачого на землі потерпілого і моментами закривали один одного. На прохання потерпілого він викликав поліцію;

-повідомленням оператору 102;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка наносила удари потерпілому;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_2 , як особу, яка збила потерпілого з ніг та наносила удари потерпілому;

-заявою ОСОБА_1 про добровільну видачу мобільного телефону «Doogee»;

-протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю ОСОБА_14 , з фототаблицею, згідно якого потерпілий серед пред`явлених йому мобільних телефонів впізнав свій;

-протоколом огляну предметів, яким оглянутий мобільний телефон, викрадений у потерпілого;

-чек, накладна стосовно придбання потерпілим мобільного телефону та його вартість;

-висновком судово-медичної експертизи №252 від 27.02.2017, згідно якої у ОСОБА_14 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці (3) та ї садна (3) голови, садно області лівого колінного суглоба. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. Такими тупими предметами могли бути руки, ноги. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, тертя. Враховуючі морфологічні особливості ушкоджень (синці - синюшно-фіолетового кольору, садна - під бурими кірками декілька вище рівня шкіри) слід вважати, що вони виникли приблизно за 1-2 доби до початку проведення експертизи, тобто могли бути спричинені 01.02.2017. Синці та садна голови, садно області лівого колінного суглоба як кожне окремо, так і в сукупності мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Ушкодження у ОСОБА_14 виникли від не менш ніж 6-разової травмуючої дії в область голови та лівого колінного суглоба і могли утворитися при механізмi, вказаному постраждалим;

-протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення;

-витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального правопорушення тощо.

Оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого їм злочину за ч.2 ст.186 КК України, незважаючи на різні версії обвинувачених про події, доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Цими ж доказами спростовуються покази обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині того, що ОСОБА_2 першим не наносив удари в потилицю потерпілого і не заволодів мобільним телефоном останнього, і що взагалі вони не мали умислу на вчинення грабежу. При цьому суд критично ставиться до показань обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які змінили покази лише задля зменшення собі обсягу обвинувачення або пом`якшення покарання.

Як це достовірно встановлено судом, попередня змова між неповнолітніми ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вчинення кримінального правопорушення групою осіб виникла безпосередньо під час виконання об`єктивної сторони інкримінованого їм у провину злочину, коли вони усі троє переслідували потерпілого з метою нападу на нього і нанесення ОСОБА_2 ударів в голову потерпілого, від яких той впав.

При цьому попередня домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, поглядами, мовчазною згодою на активні дії, поведінкою інших співвиконавців об`єктивної сторони, які можуть вчиняти різні дії (подолання опору, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), що, в свою чергу свідчить про спрямованість цих дій і умислу на досягнення єдиної мети (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №225/8066/19).

В обвинувальному акті помилково зазначені час вчинення кримінального правопорушення - 04.50, і що першим удари потерпілому наніс ОСОБА_1 , хоча, як це достовірно встановлено судом, подія відбувалася близько 05.30 і що першим удари потерпілому наніс ОСОБА_2 і що саме він заволодів мобільним телефоном потерпілого. Тому вказані неточності слідчого, на які не звернув увагу прокурор, підлягають виправленню без зміни прокурором обвинувачення, оскільки при цьому обсяг обвинувачення, кваліфікація не змінюються і становище ОСОБА_2 не погіршується. Більш того, як це видно із заяви ОСОБА_1 , якою він повідомляв про вчинений ним разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 злочину стосовно потерпілого ОСОБА_14 , він вказував на те, що першим наніс удари в голову не він, а ОСОБА_2 , і що саме ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном потерпілого, а не він.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд враховує кожному з них обставинами, які пом`якшують покарання, вчинення кримінального правопорушення неповнолітніми, відсутність претензій з боку потерпілого, якому фактично повернуто викрадений ними мобільний телефон, позитивні характеристики по місцю навчання.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує обставинами, які пом`якшують покарання, повне визнання ним вини, щире каяття у вчиненому, з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно висновку сектору ювенальної провенції ризики повторного вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 та його небезпека для суспільства та окремих громадян, оцінюються як середні. Його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства у виключному випадку, за умови здійснення за ним інтенсивного нагляду та застосування до нього соціально-виховних заходів і пробаційних програм «Управління гнівом», «Будуємо майбутнє разом».

Разом з тим вказаний висновок органу провенції, складений щодо ОСОБА_1 до його засудження за інший злочин, суд до уваги не приймає відповідно до положень п.2 ч.4 ст.314-1 КПК України, оскільки ОСОБА_1 відбуває кримінальне покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, при призначенні покарання і обрахуванні строку покарання ОСОБА_1 слід виходити з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, постанова від 29.08.2018 у справі №663/537/17, провадження №13-31кс18, згідно якого, якщо особа вчинила злочин у період до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII «Закон Савченко» (зворотна дія цього Закону як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч.1 ст.5 КК України) в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Згідно висновків сектору ювенальної провенції ризики повторного вчинення неповнолітніми ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх небезпеки для суспільства та окремих громадян, оцінюються як низькі. Їх перевиховання можливе без ізоляції від суспільства за умови здійснення за ними інтенсивного нагляду та застосування до них соціально-виховних заходів.

Наведені дані про осіб винних в їх сукупності з урахуванням наявності у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 реєстрації і постійного місця проживання, батьків, соціальних зв`язків, характеру, тривалості і обставин вчинення ними злочину, його наслідків, суд дійшов висновку, що обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не являються суспільно небезпечними особами, які потребують обов`язкової ізоляції від суспільства, а тому їх виправлення можливе в рамках звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України із покладенням на них певних обов`язків згідно ст.76 КК України.

Питання щодо речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (Чотири) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_1 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Київського районного суду м.Одеси від 20.12.2021, більш суворим, призначеного цим вироком, і остаточно до відбування покарання за сукупністю кримінальних правопорушень - позбавлення волі на строк 4 (Чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання, з 10.12.2021, повністю зарахувавши відбутий ним строк покарання за вироком Київського районного суду м.Одеси від 20.12.2021, із співвідношення, встановленого ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII «Закон Савченко», одному дню позбавлення волі відповідає два дня попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.

Речові докази після набрання вироком законної сили, зазначені в постанові слідчого від 01.02.2017 та розписці (т.1 а.п.58, 59), які передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_14 , вважати повернутими за належністю потерпілому ОСОБА_14 .

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Борщов І. О.