Ухвала суду № 103949357, 11.04.2022, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/994/18

У Х В А Л А

11 квітня 2022 року Бродівський районний суд Львівської області: в складі головуючого - судді Бунди А.О., з участю секретаря судового засідання Музички Л.Т., прокурора Замараєва Р.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисників - адвокатів Мицик О.В., Бекалюка В.І.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 12018140160000043 від 24.01.2018року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Бекалюк В.І. подав суду клопотання №15 про визнання доказів очевидно недопустимими.

Із змісту клопотання вбачається, що в судовому засіданні прокурором на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, був наданий протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_1 від 21.02.2018. Зазначає, що вищевказаний протокол був складений із порушенням вимог встановлених статтями 104-107 КПК України. Зокрема, фактичні дані, процесуальним джерелом яких є протокол проведення слідчого експерименту були отримані виключно із показань та пояснень свідка ОСОБА_1 , який перебував у процесуальному статусі свідка, надалі був визнаний підозрюваним, а потім обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Перед початком проведення слідчої дії ОСОБА_1 не було роз`яснено передбачене ст. 63 Конституції України право не свідчити проти себе, близьких родичів чи членів сім`ї. Вважає, що ОСОБА_1 вимушений був давати показання щодо себе та свого батька ОСОБА_2 , оскільки не роз`яснення змісту прав, передбачених ст.63 Конституції України прямо виключало передбачену законом можливість ОСОБА_1 відмовитися від показань. Відтак,вважає, що при умові реалізації ОСОБА_1 свого законного права на відмову від показань проти себе та свого батька сторона обвинувачення не змогла б отримати відомості, викладені у протоколі проведення вказаної слідчої дії. Крім цього, вказав,що протокол проведення слідчого експерименту не підписаний усіма особами, які брали участь у проведенні слідчого експерименту, зокрема спеціалістом Івашком І.В., виключень, які б давали право спеціалісту, котрий брав участь у проведенні слідчої дії, законом не передбачено. У зв`язку з викладеним, керуючись ст. ст. 42, 45, 66, 84,85,86, 87,89, 104-107,240,358 КПК просить клопотання задоволити.

В судовому засіданні захисники - адвокати Бекалюк В.І., Мицик О.В. та обвинувачений підтримали клопотання з підстав наведених у його змісті.

Прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки не вбачає жодної очевидної недопустимості у доказах досліджених у судовому засіданні, а оцінювати дані докази суд має у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку поряд з іншими доказами у справі.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України.

Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Зауважимо, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття "докази" формулювання "фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку" та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Положення, які містяться у інформаційному листі ВССУ №223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», дозволяють виокремити деякі позиції судової палати у кримінальних справах стосовно конструкції «очевидна недопустимість доказів», зокрема: а) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими; б) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) є очевидно недопустимими за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості; в) сторони мають доводити «очевидну недопустимість доказів», зокрема шляхом надання суду відповідних відомостей, заслуховуванням думки експерта, спеціаліста тощо.

Даючи оцінку доводів, викладених у клопотанні захисника, суд не вбачає очевидної недопустимості доказів. Клопотання захисника зводяться до оцінки процесуальних порушень, вчинених на думку захисника під час проведення досудового розслідування.

Так, щодо зазначення адвокатом у поданому клопотанні про не роз`яснення, ст.63 Конституції України ОСОБА_1 перед початком проведення слідчої дії, то суд зазначає, що зміст статті 63 Конституції України кореспондується в статтю 66 КПК України, яку слідчим було роз`яснено свідку ОСОБА_1 перед початком проведення слідчої дії з його участю - слідчого експерименту, який проводився 21.02.2018, що зафіксовано у змісті протоколу слідчого експерименту від 21.02.2018 року.

Суд зважає на інші доводи сторони захисту, разом з тим зазначає, що на час розгляду клопотання захисника неможливо достовірно стверджувати про очевидне невиконання порушення прав обвинуваченого при проведенні вказаного слідчого експерименту.

За таких обставин на вказаній стадії підстави для вирішення питання щодо недопустимості слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , заявлених стороною обвинувачення, у зв`язку з тим, що вони отримані в порушення КПК - відсутні, у зв`язку з тим, що захистом не доведено «очевидну недопустимість доказу».

Оцінка вказаному доказу обвинувачення в тому числі щодо його допустимості/недопустимості буде дана судом під час ухвалення остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.86,87,89,350,371,372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання захисника Бекалюка В.І. про визнання доказів очевидно недопустимими - відмовити.

Роз`яснити, що ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 14 квітня 2022 року о 10.10 год.

Суддя А.О.Бунда