Постанова № 10394812, 29.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.06.10 місто СевастопольСправа №2а-1338/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

представника позивача Кухарєнко Віра Миколаївна, довіреність № 04-01 від 11.01.2010,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлосервіс-15» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс-15» про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13680,56 грн. та пені у розмірі 86,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства, що виразилося у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою суду від 07.05.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Іншою ухвалою суду від 07.05.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Розгляд справи відкладався з 26.05.2010 на 10.06.2010 у звязку з незявленням представника відповідача та оголошувалась перерва з 10.06.2010 по 29.06.2010

У ході судового розгляду справи представник позивача на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин незявлення суду не повідомив, надав заперечення на позов, у звязку з чим суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною третьою статті 18 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно частини першої статті 18 Закону , забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Зокрема, частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, що передбачено частиною третьою статті 19 Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме:

а) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці щороку до 01 березня подають звіт, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 за № 42, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.

Відповідно до Звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів від 18.02.2010 за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2009 році складала 72 особи, середня річна заробітна плата штатного працівника на підприємстві складала 13680,56 грн. (985000 грн. : 72 особи).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 3 робочих місця, фактично ж на підприємстві працювало у 2009 році 2 інваліди.

Отже, відповідно до частини першої статті 20 Закону розмір адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів складає 13680,56 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що у звіті форми № 10-ПІ зазначена кількість інвалідів, що працювали у 2009 році 3 особи, оскільки судом у судовому засіданні оглянуто оригінал вказаного звіту, в якому у рядку 03 цифру 2 закреслено олівцем та написано олівцем 3. Представник позивача пояснив, що вказане закреслення здійснено працівником Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів як визначення необхідної кількості працевлаштування інвалідів підприємством.

Також до вказаного звіту відповідачем надано список працюючих інвалідів, які були зайняті на підприємстві у 2009 році, з якого вбачається, що фактично на підприємстві працювало 2 інваліди: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Крім того, на запит суду стосовно підтвердження факту працевлаштування у 2009 році саме 3 інвалідів шляхом надання копій відповідних наказів та довідок медико-соціальної (експертної) комісії про встановлення інвалідності, відповідачем відповіді не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідач у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у розмірі 13680,56 грн. не сплатив.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 20 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Відповідно до розрахунку пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, який зроблений позивачем, розмір пені складає 86,10 грн. (а.с. 6).

На день розгляду справи в суді заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не погашена.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс-15» суми заборгованості у розмірі 13766,66 грн., з яких 13680,56 грн. - заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій, 86,10 грн. - пеня, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс-15»(99000, місто Севастополь, вул. Миколи Музики, 88-а, код ЄДРПОУ 32296567, МФО 324935, р/р 26007054802632 КБ «Приватбанк») на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, місто Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, ГУДК в місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24694007, р/р 31213230700007) заборгованість у розмірі 13766,66 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 66 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12 липня 2010 року.